×

Кораблі «Полтава» на хвилях морів і океанів

1962 року людство вперше постало на межі ядерної катастрофи, спровокованої подіями навколо Куби. Але мало хто знає, що в центрі міжнародного скандалу опинилося тоді судно «Полтава»… Сьогодні, на жаль, ані в українському, ні в російському флоті кораблів з такою назвою не лишилося. А от раніше вона була доволі популярною на флоті — як у Російській імперії, так і в Радянському Союзі…

Перший і найвідоміший парусник

 Перша «Полтава» була закладена невдовзі після Полтавської битви (це визначило й назву корабля) — 5 грудня 1709 року. Парусний лінкор став «первістком» Адміралтейської верфі у Петербурзі, а отже, й першим російським кораблем на Балтійському морі. Його будівельниками офіційно були зареєстровані Федір Скляров та Петро Михайлов (тобто сам цар), за проектом яких і спорудили «Полтаву».

Унікальність двопалубного судна полягала не лише в його технічних характеристиках (довжина 34,6 м, ширина — 11,7 м, глибина трюму — 4,6 м) та озброєнні з 54 гармат, розміщених у кількох рівнях, але й у вельми шикарному оздобленні. Варто згадати, що корма та деякі інші частини корабля були прикрашені дерев’яним різьбленням із зображенням алегоричних картин битви під Полтавою.

У червні 1712 року «Полтава» була спущена на воду, а ще через рік стала флагманським кораблем Петра І. Відтоді впродовж двадцяти років парусник знаходився у складі флоту. Це рекордний строк служби для кораблів подібного класу: лише у 1732 році «Полтаву» зрештою відправили у «відставку», розібравши «на дрова».

«Полтава» у полоні японців

Наступна «Полтава» з’явилася у складі Російського флоту через… 185 років: 25 жовтня 1894 року спущено на воду названий на честь нашого міста ескадрений броненосець. На той час за своїми характеристиками (довжина 114,3 м, ширина 21,3 м, швидкість 16 вузлів, дальність плавання 3750 миль), ступенем захисту та озброєнням судно було одним із найсучасніших бойових кораблів світу. Його екіпаж складався з… 630 чоловік! Однак на «доводку» броненосця пішло загалом аж шість років і лише в 1900 році «Полтава» стала в стрій.

Ще драматичнішою виявилася сама доля корабля. Своє бойове хрещення він прийняв у Жовтому морі — під час перших сутичок із японцями. А вже 20 грудня 1904 року в розпалі російсько-японської війни судно напередодні здачі Порт-Артура було… підбите японцями і зрештою їм і дісталося: «Полтаву» підняли, реконструювали її і вже через місяць під іменем «Танго» зарахували броненосця до складу імператорського флоту Японії.

Під час Першої світової війни, в 1916 році, коли Японія і Росія на деякий час знову стали союзниками, росіяни після тривалих і важких переговорів викупили «Танго-Полтаву» (разом із деякими іншими кораблями) у японців. Але якщо «Пересвєту» і легендарному «Варягу» знову повернули свої імена, то «Полтаву» вкотре перейменували — цього разу на «Чесму», оскільки «первинну» назву вже носив новий дредноут Балтійського флоту.

«Невезучий» лінкор

Це — збудований за два роки на Ново-Адміралтійській верфі у Петербурзі лінійний корабель «Полтава», що з’явився у складі Балтфлоту 4 грудня 1914 року. Командиром його, до речі, невдовзі став колишній старший офіцер легендарного «Варяга» С. В. Зарубаєв, який після революції перейшов на бік радянської влади і навіть деякий час командував Балтійським флотом, але загинув за нез’ясованих обставин…

Злий фатум переслідував і саму «Полтаву». Так всерйоз і не повоювавши у Першій світовій, лінкор «перечекав» революцію в Петроградському військовому порту, де в листопаді 1919 року сильно постраждав внаслідок пожежі. Коштів на його відновлення весь час не вистачало, в 1925 році дредноут навіть частково демонтували і “роззброїли” для відновлення інших однотипних кораблів, а в 1926-му ще й… перейменували на «Фрунзе».

На початку 1930-х лінкор збиралися перебудувати в лінійний крейсер, потім в авіаносець, однак ці плани так і залишилися планами. 1 грудня 1940 року корабель остаточно розформували і списане судно на початку 1941-го передали… «Головвторчермету». Однак порізати корабель не встигли — почалася війна, тому він встиг нарешті «повоювати»: корпус лінкора перетягли на мілководдя Ленінградського морського каналу, де він мав захищати місто від обстрілів німецькими сторожовиками та «малими мисливцями». У травні 1944 року останки колишньої «Полтави» відбуксирували до Туруханних островів у Ленінграді, де «Головвторчермет» таки докінчив недовершену перед війною справу.

На Далекому Сході

Утім ми ледь не забули про ще одну «Полтаву». Цю назву у 1909 році дістало вантажно-пасажирське судно, збудоване на замовлення Росії в тій же Німеччині. Свою трудову вахту корабель теж ніс на Далекому Сході, де виконував поштово-пасажирські рейси між російським Владивостоком, китайським Шанхаєм і японським містом Нагасакі.

Під час Першої світової війни судно переобладнали у вантажне для виконання транспортно-вантажних завдань, а в роки революції воно опинилося у складі так званого Доброфлоту. У свій останній рейс «Полтава» в 1917 році вирушила з Нагасакі до Шанхаю з вугіллям на борту, однак на підході до китайського порту судно наскочило на рифи і врятувати його не вдалося.

Під час Великої Вітчизняної у складі радянського цивільного флоту з’явилася ще одна «Полтава». Таку назву дістав побудований у 1921 році в США вантажний корабель, що надійшов до СРСР в рамках ленд-лізу. Протягом 1944 року «Полтава» працювала на Далекому Сході, але через технічні неполадки того ж року була повернута американцям. Та через два роки в складі Далекосхідного пароплавства (один із його керівників був нашим земляком) з’явилася нова «Полтава»! Ну, звісно, новою була лише назва, оскільки й цей суховантажник теж був збудований 1921 року, але в Англії. Отримали ж судно за репарацією від переможеної Німеччини, де воно називалося «Videggen».

З 1947 по 1951 рік «Полтава» трудилася в так званому Радянсько-Корейському товаристві, а після повернення ще сім років — у ДСМП, аж доки в 1958 році корабель не списали «на пенсію». 37 років трудового стажу (включаючи війну) — цілком непоганий результат для суден такого типу. 

Символічно, що у повоєнний час найзнаменитішою «Полтавою» став однойменний танкер, що теж плив-плив, та не до плив до Китаю. Але не через аварію, а через теракт: у 1954 році його захопили чанкайшисти. Танкер із екіпажем було доставлено до Тайваню, де місцева влада почала переговори з екіпажем, аби схилити його до переходу на бік «справжньої свободи і демократії»: моряків поселили на розкішній віллі, поїли, годували, підсовували жінок… Коли ж і це не подіяло, всіх кинули до концтабору, почали катувати… Героїчнимм зусиллями деяким членам екіпажу вдалося невдовзі вирватися з неволі, для інших шлях на Батьківщину розтягнувся на роки…

Втім є одне «але»: радянський корабель у 1954 році справді захопили чанкайшисти, але звався він не «Полтава», а… «Туапсе». А випадок із екіпажем танкера «Полтава» — це сюжет двосерійного фільму «Надзвичайна подія”, відзнятого на основі реальних фактів кінематографістами студії імені Олександра Довженка. Стрічка, у якій одну з головних ролей — веселого й мужнього матроса з Одеси — зіграв молодий актор В’ячеслав Тихонов, стала в СРСР лідером прокату 1959 року — 47,5 млн. глядачів!

З ракетами на Кубу

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 5-sukhovantazh-poltava.jpg

А тепер повернемося до того, з чого почали. Так, 1962 року людство вперше опинилося на межі ядерної катастрофи, спровокованої подіями навколо Куби.  І в епіцентрі міжнародного скандалу тоді опинилося судно з назвою «Полтава». Саме на цьому кораблі були доставлені на острів Свободи перші радянські ракети, які й стали причиною так званої Карибської кризи, що ледь не призвела до «обміну» ядерними ударами між США та СРСР. Лише в останній момент тодішній Президент США Джон Кеннеді та радянський лідер Микита Хрущов знайшли порозуміння.

Сама ж «Полтава» ще не раз курсувала між СРСР та Кубою, але вже з мирними вантажами на борту. Сліди корабля, приписаного в Одесі, «губляться» на початку 1990-х.

Наш сторожовик у Балаклаві

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 3-0.8-storozhovyk-poltava.jpg

Була донедавна своя «Полтава» і в Україні. Це сторожовик Державної прикордонної служби України проекту 1241.2 (шифр «Молнія-2», англ. Pauk-I class за класифікацією НАТО), який базувався у Балаклаві. Свого часу наше місто взяло шефство над кораблем-тезкою. Полтавці регулярно допомагали екіпажеві сторожовика, як кажуть, і словом, і ділом, постачаючи морякам навіть продукти харчування.

Делегації полтавських посадовців, підприємців і журналістів регулярно бували на «Полтаві», а офіцери зі сторожовика були серед почесних гостей у нашому місті у дні державних свят та в День міста. Однак ще до окупації Криму «Полтаву» було виведено зі складу бойових кораблів Держприкордонслужби і списано.

Ось така історія кораблів «Полтава».

Не обійшлося в ній і без курйозів. Так, за часів російсько-турецької війни в одній із севастопольських бухт швартувалася ще одна «Полтава», що була у цих краях одним із найвідоміших кораблів, оскільки тут розташовувалася… плавуча тюрма. Але окрім кількох згадок у спогадах сучасників, жодних відомостей про це судно нам так і не вдалося розшукати.

І все ж принаймні одна «Полтава» на флоті донедавна таки залишалася. Щоправда, в Росії. Це універсальний суховантажний корабель типу «Велика Волга» (так звана самохідна баржа), що курсував через Волго-Донський канал між Москвою-рікою та Волгою. Утім свого часу він теж потрапив в аварію, зіткнувшись з такою ж самохідною баржею «Ока». Відтоді про «Полтаву» більше не чути…

У наступних публікаціях про деякі з цих кораблів ми розповімо детальніше.