Ідея відзначення Всесвітнього дня людей з вадами мовлення (22 жовтня) народилася за підтримки Міжнародної асоціації людей, які заїкаються (International Stuttering Association, ISA), заснована в 1995 році і позиціонує себе як «рупор всіх заїк на міжнародному рівні»). Мовлення посідає центральне місце в процесі психічного розвитку людини і внутрішньо пов’язане з розвитком мислення. Воно має поліфункціональний характер, виконує комунікативну (засіб спілкування), інтелектуальну (засіб узагальнення), індикативну (засіб вказування на предмет) функції. Тому дуже важливо вчасно виявити проблему, щоб мати можливість її подолати для успішної адаптації в суспільстві.
В умовах сьогодення, перебування в стані стресу особливо гострою стала проблема порушення темпо-ритмічної організації мовлення-заїкання не лише у дітей, а й у дорослих. Найчастіше заїкання виникає в дитинстві. Порушення мовлення може виникнути через активний розвиток нервової системи й із часом минати. А інколи – це наслідок стресу або психологічної травми.
Заїкання – це порушення темпу, ритму і плавності мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів, слів, неприродньому розтягуванні звуків або блоках мовчання. Точні причини виникнення заїкання досі не встановлені. Передбачається, що виникнення заїкання обумовлене сукупністю генетичних і неврологічних чинників. Заїкання може мати органічний або психогенний характер.
Якщо батьки помітили у своєї дитини заїкання, не варто відразу панікувати. В більшості випадків, до п’яти-шести років може виникати фізіологічне заїкання, яке спричинене активним розвитком нервової системи, мисленнєвих процесів і мовлення. Дитина може заїкатися від кількох тижнів до кількох місяців. Фізіологічне заїкання проходить самостійно, без допомоги.Також заїкання може бути генетично обумовленим. Дослідження на близнюках говорять про те, що взаємодія між генетичними чинниками та навколишнім середовищем може призводити до заїкання осіб, які схильні до цього.
Крім цього, заїкання може виникати, коли здатність дитини до вільного володіння мовленням не відповідає вимогам навколишнього середовища. Наприклад, дитина пішла в перший клас, але ще не готова відповідати на заняттях. Необхідність говорити може викликати хвилювання та стрес, через що дитина може почати заїкатися.
Заїкання спричинюють судоми мовного апарату (язика, губ, піднебіння), голосового апарату ( гортані) і дихального апарату. За характером судоми бувають:
– тонічні-характеризується паузами при відтіоренні звуків чи склдів або розтягування звуку
– клонічні- характеризується повторенням звуків, складів чи навіть слів
-змішані- мають ознаки і тонічних і клонічних.
Залежно від причин виникнення заїкання буває:
– неврозоподібне-спостерігається при неврологічних порушення, при порушеннях головного мозку.
– невротичне- спостерігається на тлі стресових станів. У такому разі спазми мовленнєвих м’язів починають повторюватися частіше і розвивають у людини страх говорити. Ця форма піддається лікуванню досить легко, якщо своєчасно його розпочати.
– змішане.
При подоланні будь-якого виду заїкання потрібен комплексний підхід. Це лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізіологічного стану особи із заїканням, різними засобами і зусиллями різнопрофільних фахівців. В комплекс заходів входять лікувальні препарати та процедури, лікувальна фізкультура, психотерапія, логопедичні заняття, логоритміка, виховні заходи. Їх мета- усунення або ослаблення мовленнєвих судом і супутніх розладів голосу, дихання, моторики і мовлення, оздоровлення і зміцнення нервової системи і всього організму, позбавлення людини від неправильногоставлення до свого мовленнєвого дефекту, від психологічних нашарувань, перевиховання її особистості й поведінки, соціальна адаптація.
Дуже важливе місце у корекції заїкання займає психотерапія. Основна її мета- оздоровлення психіки особи із заїканням, яка реалізується шляхом виховання повноцінної особистості, формування здорової установки на свій недолік і соціальне середовищ, дії на мікросоціальне середовище. Психотерапія є пряма і непряма. Пряма- лікувальна дія словом у вигляді роз’яснення, переконання, навіювання. Непряма психотератія-обстановка, природа, колектив, підтримка сімї, режимні моменти та ін.
Батькам дітей, що мають прояви заїкання, дорослим з даною патологією потрібно пам’ятати, що для успішного подолання проблеми важливо своєчасне звернення до спеціалістів (логопед, лікар-невролог, психолог).
