Підсумки 127 етапу вікторини «Знаю Полтаву»
Картина, знімок якої поданий на ретро-вікторину «Знаю Полтаву», стала творчим доробком полтавського художника-фронтовика Володимира Павлюченка. Написана вона в 1970 році, а цей рік був ювілейним як для країни – у травні святкували 25-ту річницю Перемоги, так і для самого художника, якому 28 липня виповнилося 50 років. У цей період у його творчій майстерні «народжувалися» портрети земляків – Героїв Радянського Союзу, а на вулицях рідної Полтави чекали нові міські пейзажі відроджуваних вулиць, парків і скверів.
Володимир Павлюченко (1920–2008) – корінний полтавець, український живописець і графік. Студіював у полтавських майстрів пензля Розенбаума, Донцова, Орлова. Почав виставлятися у 1939 році. Пройшов рядовим фронтовими дорогами від берегів Волги до Берліна. У повоєнний час працював переважно як художник-оформлювач, його малюнки з’являлися в полтавських газетах. Серед робіт – портрети героїв праці та ветеранів війни, але є й тематичні композиції. серед яких вирізняються «Проліски. 1945 рік» і «Було у матері двоє синів». Обидві картини як спомин про воєнне лихоліття. Полтавській міській раді у 1999 році Володимир Павлюченко подарував унікальне полотно «Визволення Полтави» (2х3,5 м), а також кілька картин школам міста. Його роботи зберігаються в музеях та приватних колекціях.
Звичайно, кожний полтавець упізнав куточок рідного міста, відображений на картині. Це перехрестя вулиць Котляревського та Пушкіна. На цьому місці також закінчується вулиця 1100-річчя Полтави.
– З другої половини ХІХ століття значна частина вулиці Протопопівської (Котляревського з 1908 року) була забудована мурованими торговими рядами. На цій ділянці вулиці на місці двоповерхових Московських торгових рядів, спалених фашистами, у другій половині 1950-х років зведені житлова п’ятиповерхівка та дитяча лікарня й поліклініка, – розповів читач Сергій Зозуля. – Білий будинок у центрі полотна праворуч – житлова двоповерхівка на розі вулиць Пушкіна та Котляревського, 26. На початку ХХ століття це готель «Москва». Поряд з цим будинком у 1970–1980 роках зупинявся 25-й автобус до аеропорту. На картині видно людей з речами, які очікують саме його. Також вулицею Пушкіна рухалися автобуси маршрутів 6, 7, 8, 10 з селища Вороніна (вул. Колійна) до нафтобази і Половків та з Червоного Шляху до Колгоспного ринку. У 1980-х роках цей будинок знесуть, а натомість зведуть житлову п’ятиповерхівку з дитячою стоматполіклінікою на першому поверсі. На місці, де працює підйомний кран, до кінця 1960-х років стояла півтораповерхова житлова будівля початку ХХ століття з крамничками у цокольній частині. На час створення картини ведеться зведення житлової чотириповерхівки на Котляревського, 22. Багатьом полтавцям вона добре пам’ятається касами «Аерофлоту», що тривалий час працювали на першому поверсі. Зелень дерев вулиці Луначарського в центральній частині полотна приховує дерев’яний паркан двору житлової двоповерхівки. За ним проглядаються стара і нова будівлі прокуратури Полтавської області. Навпроти них з протилежного боку вулиці у тіні дерев сховалися три житлові одноповерхівки. Ліворуч частково видно білу п’ятиповерхівку промкомбінату «Військторгу» (кінець 1960 року), Пушкіна, 22/14. Тут працювало ательє з пошиття офіцерської форми, годинникова майстерня та ремонтували побутову техніку. Липовий бульвар на ділянці вулиці Котляревського від перетину з вулицею Пушкіна до Шевченка полтавці називають сквером Нескорених. На початку скверу 28 жовтня 1967 року на місці колишньої Іоанно-Предтеченської каплиці (1881–1936 рр.) відкрито пам’ятник Нескореним полтавцям – на честь підпільної молодіжної групи «Нескорена полтавчанка», що діяла у нашому місті у роки Другої світової війни. На постаменті з сірого граніту, який за формою нагадує факел, встановлено погруддя керівниці групи Героя Радянського Союзу Олени Убийвовк. Сколота частина правого передпліччя символізує передчасно обірвані життя молодих патріотів. Угорі на постаменті – напис «Нескореним полтавчанам жити у віках» та прізвища шести героїв-підпільників: Лялі Убийвовк, Сергія Сапіго, Сергія Ільєвського, Леоніда Пузанова, Валентина Сороки та Бориса Серги. Усі вони були розстріляні гестапівцями за міським цвинтарем біля Червоних казарм Полтави 26 травня1942 року. Автори проекту: скульптори Л.Жуковська, К.Посполітак, Д.Сова; архітектор В.Пасічний. Поряд зі сквером Нескорених, на розі вулиць Пушкіна і Котляревського, 22/23, у колишньому народному домі В.Г.Короленка (1920–1923) з другої половини 1920-х років і до сьогодні розташовується Полтавська ЗОШ №10 ім.В.Г.Короленка. Меморіальна дошка на її будівлі свідчить, що в цій школі у 1927–1937 роках навчалася Ляля Убийвовк. Сквер Нескорених став невід’ємною частиною шкільного життя. У будні школярі здавали заліки з фізкультури в кросі довкола скверу. Восени та навесні діти разом з учителями наводили лад на газонах, вигрібаючи опале листя, проводили відкриті уроки з природознавства. У свята до пам’ятника «Нескореним полтавчанам» покладали квіти, тут приймали в жовтенята і піонери, проводили зустрічі з ветеранами війни, стояли у почесній варті. У затінку паркової алеї полюбляли теплої пори відпочивати полтавські старожили та молоді мами й татусі з дітьми у візочках чи на самокатах та велосипедах. Художник Володимир Павлюченко невипадково обрав цей куточок рідного міста для своєї нової роботи, адже всією повоєнною творчістю він віддавав шану співвітчизникам, що полягли на війні, і тим, хто відроджував рідну землю.
У травні 2015 року в Полтавській галереї мистецтв експонувалася виставка картин «Зі зброєю і пензлем», присвячена 70-річчю Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. На ній презентували роботи полтавських художників-фронтовиків: В.Гнипи, П.Горбенка, П.Горобця, В.Павлюченка, К.Посполітака, С.Ремчукова, А.Сербутовського, Г.Ступенко, В.Шаховцова. Оглядаючи виставлені твори, я був здивований відсутністю на полотнах жорстокої воєнної тематики. Більшість картин присвячувалися мирним пейзажам та людям повоєнної пори. І тільки сюжети кількох картин нагадували про втрати на війні й коротке затишшя між боями. Особливо запам’яталася картина із зображенням розстеленої на землі солдатської шинелі, поверх якої на шматочку маминого домашнього вишитого рушника з мережкою по краю лежить солдатська каска, повна перших блакитних пролісків, а поряд, на клаптику паперу недописаного листа залишений огризок олівця… Під простенькою рамою напис: «Володимир Павлюченко. Проліски. 1945 рік».
Запитання до 128 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: фото 1987 року називається «Золота осінь прийшла на вулиці міста». Де це місце?
Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 50-93-31, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
