×

Матрос-рятувальник Ольга Батура: «Попередити нещастя – вершина нашої роботи»

Єдина жінка матрос-рятувальник у Рятувально-водолазній
службі – тендітна і скромна Ольга Батура. Кандидат у майстри
спорту з плавання, яка має великий досвід роботи, кілька років
працювала викладачем, тренером. Після того як басейн «Спартак» закрили на реконструкцію, їй довелося шукати роботу.

– Мені пощастило знайти роботу, пов’язану з водою, тому що
без неї не уявляю свого життя, – посміхається вона. – Понад рік
тому потрапила сюди, і дуже вдало. Мені сподобалося все – робота, її специфіка, колектив. Відчуваю себе потрібною, рятую людей, які не розрахували власні сили. Наше завдання – спостерігати за відпочивальниками, виявляти тих, хто починає панікувати,
занурюватися під воду, і допомагати їм. Попередити нещастя, не
допустити, щоб людина почала тонути або, не дай Боже, потонула, – це вершина нашої роботи.

– За що ви її любите?
– За те, що вона потрібна, приносить користь людям, реально
дає результат. Я люблю бути потрібною. Моя попередня робота
тренером – це також непрямий, але порятунок життів. Дуже при- ємно, коли ми ходимо в патрулі і зі мною вітаються вже дорослі
діти, їхні батьки, і дякують, що я навчила їх плавати. Адже плавання – це прикладна навичка, яка рятує життя.

– А що для вас у ній найскладніше?
– Бачити, що людина потонула, що слабкість, дурість призве- ли до втрати найдорожчого – життя. Важко бачити родичів, котрі
розуміють, що настало непоправне, чути їхній моторошний крик…
Його безвихідь пробирає до кісток. Таке враження, що тебе вир у , р ,у р р р
вернули навиворіт.

– Стикатися з безглуздою смертю завжди непросто. У
вашій же роботі це трапляється набагато частіше, ніж у житті пересічних людей. Коли до вас прийшло прийняття смерті?

– Після другого потопельника. Це був 19-річний хлопець, який
святкував з друзями на річці проводи в армію і потонув. Один із
водолазів сказав мені: «Він сам зробив свій вибір». Тоді я зрозуміла: або ти працюєш, або жалієш усіх. Це не жорстокість, а
об’єктивність. За три місяці звикла. Хоча насправді звикнути до
трупів, до смерті неможливо. Тому закликаю всіх відпочивальни- ків: якщо ви на березі водойми вживаєте алкогольні напої, намагайтеся не охолоджуватися у воді. Згідно з фізіологією, відбува- ється дезорієнтація, вестибулярний апарат спрацьовує інакше, і
люди навіть не розуміють, де дно, а де поверхня. Якщо пити, то
краще на березі. Не будьте легковажними, адже вода – найсильніша стихія. Вона не прощає помилок. Бережіть себе!