×

Многая літа, маестро!

Віталій Скакун… Варто лиш згадати це прізвище, як у серцях полтавських любителів музики обов’язково зрине якась мелодія. Адже Скакун і музика – поняття невіддільні. А музика – це його життя, його творчість, уся його сутність.

Цей талант помітили у юнака ще з дитинства. Недарма життєвий шлях привів його в Київську державну консерваторію ім.П.І.Чайковського, яку закінчив 1973 року за спеціальністю хорового диригента та викладача музичних дисциплін по класу заслуженого артиста України Завадинського. Однак і після цього його не відпустили з консерваторії, де опановував уже спеціалізацію оперно-симфонічного диригента у професора Гнєдаша. А після закінчення курсу понад десять років працював диригентом у різних оркестрах Києва. Та справжнє визнання прийшло до Віталія Скакуна в Полтаві, де з 1991 року працював диригентом Полтавського академічного музично-драматичного театру ім.М.В.Гоголя, а у 2000-му організував Полтавський симфонічний оркестр.

– Я вимогливий, але дуже доступний, музиканти – це мої друзі. Я не артист, я виконую свою роботу, – каже про себе Віталій Скакун. – Як режисер ставить виставу, так і я ставлю музичний твір. Моя справа не дивитися, чи я сподобався публіці, а слухати, що грає мій оркестр.

Отак 20 років він і «прослужив» музиці разом зі своїм оркестром. Став лауреатом літературно-художньої премії ім.Панаса Мирного, заслуженим, а згодом і народним артистом України.

Прекрасно написала про диригента його вихованка Аліна Синяговська: «Уже 20 років.

«Служіння муз не терпить суєти». Сцена завжди вимагає віддати їй усе життя. Ми і віддаємо. І надихнув, спонукав, змусив повірити в себе, повів, декого навіть силою потяг за собою лише йому одному видимим шляхом. Він – наш Маестро, Віталій Скакун.

Перший раз це було дуже складно і страшно – коли 50 людей, нехай дорослих, нехай профі, але таких різних і чужих виходять разом на сцену. Вони повинні переломити себе, повірити цій дивній людині, повинні підкоритися лише помаху руки і, перемагаючи всі страхи й вагання, усі сум’яття, недолугості й проблеми, стати одним цілим – оркестром! Одна справа, коли молода людина приходить у готовий колектив. Інша – коли колектив виникає, як ми колись, – з нуля і на голому ентузіазмі. Головним девізом тоді було – не святі горщики ліплять!». Які ж ми всі були шалені! Ми навчалися одне в одного, і Маестро навчався з нами. І він таки це зробив: наївно-юних і мудро-дорослих, суперкрутих і звичайних, яскраво-харизматичних і сором’язливих, розумних і красивих усе-таки поєднав у єдиний організм, який одночасно живе, дихає, б’ється серцем і творить Музику. Уже 20 років!

Завтра буде багато речей і слів, квітів і грамот, нагороджень і нервів, завтра для вас гратимуть солісти оркестру й ансамблі, співатимуть наші друзі та гості, буде кілька прем’єр і знайомі, улюблені твори, сюпризи і спогади. А спойлерів не буде, не сподівайтеся.

Завтра, коли надійдуть лілові сутінки – час вічних чудес, задзвонить третій дзвоник, засяють софіти – ми їх ненавидимо й обожнюємо одночасно, бо від них дуже спекотно і вони засліплюють очі так, що не бачиш нот, але ж у їхньому світлі ми такі гарні. Зазвучать у залі оплески, ми вийдемо на сцену, урочисті й зосереджені, одночасно зітхнемо і… знову станемо одним цілим, єдиним живим організмом, підвладним лише помаху однієї людини – нашого Маестро. Ми перетворюємось на цю чарівну Істоту, щоб відкривати людям нові фантастичні світи, які вони самі собі вигадають, слухаючи нас, ми – Чарівники тільки на час, поки звучить наша музика, але заради цих швидкоплинних чар ми і живемо, а глядачі саме за ними до нас приходять.

«Ви – мої крила!» – говорить нам вічний наш сивий Маестро. І ми, не зважаючи ні на що, віримо. І літаємо під нашу Музику. Уже 20 років».

…Це було сказано напередодні. А 24 лютого Віталія Скакуна вітала вся Полтава. Цього дня в Полтавському обласному академічному музичнодраматичному театрі ім.М.В.Гоголя відбувся GRAND-концерт Полтавського академічного симфонічного оркестру, присвячений 20-річчю його заснування та 70-літньому ювілею очільника оркестру, талановитому диригенту Віталію Михайловичу Скакуну. Перед початком культурного дійства у фойє театру відкрилася і фотовиставка Олександра Розума, присвячена історії творчого колективу – «З любов’ю – оркестру».

А в залі, як завжди, лунала музика і лунали овації. Лунали вітання і прекрасні побажання прекрасній людині.

Приєднуємося до них і ми! Нових творчих успіхів! І многая літа!