×

Наш земляк поет Микола Зеров був розстріляний у Сандормаху

3 листопада 1937 року — трагічна дата в українській історії. Цього дня в урочищі Сандармох (Карелія) розстріляні в’язні Соловецького табору особливого призначення, серед яких була еліта української нації. Зокрема і поет-неокласик Микола Зеров, наш земляк, уродженець Зінькова.

Наприкінці зими Зерова та засуджених з ним за тією ж справою відправлено до Карелії за маршрутом: «Ведмежа Гора-Кем-Соловки». В пункт призначення вони прибули у червні 1936 року. Як згадували ув’язнені, спершу режим у таборі був «ліберальним». За станом здоров’я М. Зеров не міг працювати лісорубом і тому прибирав кімнати господарської служби. Після закінчення роботи, у комірчині сторожа міг займатися перекладами та історико-літературними студіями. За багатьма свідченнями, він завершив багаторічну роботу над українською версією «Енеїди» Вергілія. (Рукопис цього перекладу пропав або був знищений). Про це пише в листах до дружини. Останній з них датований 19 вересня 1937 року.

9 жовтня 1937 «справа Зерова та ін.» була переглянута особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області. Засуджено до розстрілу. Зеров разом з багатьма іншими представниками української культури був розстріляний в селищі Сандармох 3 листопада 1937 року. З документів відомо, що Миколу Зерова застрелив капітан держбезпеки Міхаїл Матвєєв.

Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року вирок Військового трибуналу КВО від 1-4 лютого 1936 р. і постанова особливої трійки УНКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року скасовані, справу припинено «за відсутністю складу злочину». Водночас перевіркою було встановлено, що колишнього співробітника НКВС УРСР Федора Овчинникова, яка розслідував справу Зерова, за порушення соцзаконності засуджено, а іншого співробітника, що фальсифікував матеріали справи звільнено з органів держбезпеки, за фактами, що дискредитують звання офіцера.