Ще півтори сотні років тому один відомий сатирик сказав, що головним завданням будь-якого уряду є «стійке тримання народу у стані постійного здивування». Аби, мовляв, не встигали задумуватися про сутність змін. За таким принципом, схоже, діє тепер і нинішнє керівництво міськради. Не встигають полтавці здивуватися одній дурниці, як уже підоспіла інша…
Так, удовіченківсько-шамотинські коаліціянти по усіх кутках бідкаються про те, що на все у них бракує грошей. Зажали навіть матеріальну допомогу пенсіонерам і медикам, зате затіяли ремонт …, ні, не лікарні чи школи, а зали для засідань міськради. І ця «опупея» має влетіти в півмільйона гривень! Та чи була нагальна необхідність у нинішній, такий складний час, затівати масштабний ремонт службового приміщення? Вигадали «мульку», що приміщення, мовляв, потребує реконструкції, оскільки у зв’язку з утворенням Полтавської об’єднаної територіальної громади кількість депутатів збільшиться. Було 42, а стане на 12 більше. Але хіба для того, аби прилаштувати таку кількість людей, треба починати капітальний ремонт усього приміщення? Адже виходить, що одне робоче депутатське місце обійдеться ледь не в 50 тисяч гривень! Може, варто було б елементарно потіснитися і просто доставити кілька столів та крісел?
– Гадаю, навіть людина далека від принципів феншую, могла б порадити чиновникам куди простіший варіант вирішення проблеми шляхом звичайного перепланування розстановки меблів, – каже депутат Андрій Матковський. – Це б і за десяток тисяч можна було зробити! Але бюджетні гроші хвилюють наших чиновників лише тоді, коли йдеться про власні зарплати і премії. От, на те, щоб дати по тисячі гривень пенсіонерам і по п’ять тисяч медикам у них нема, а на зарплати самим є. І на стільці є! І на такі дурні ремонти є! То навіщо нам чиновники, які думають лише про свої стільці? Тим паче, що, як на мою думку, подібні питання б мали вирішувати уже депутати нового складу. Може, вони взагалі забажають збиратися деінде. А з іншого боку, є підозра, що й ремонт у залі засідань затіяли зрештою лише задля того, аби ми не змогли зібрати тут позачергову сесію. От, і розібрали залу. Тоді це взагалі ганьба!
До речі, роботи на даному об’єкті є настільки «секретними», що нашій журналістці навіть… не дозволили сфотографувати, що там відбувається. Добре, що колега виручив, якому дивом удалося приспати пильність «великих будівничих».
