НСЗУ: більше хворих – більше грошей, або Чому українська медицина не зацікавлена лікувати людей?

До питання доцільності створення Національної служби здоров’я

Почнемо з офіціозу.  У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1101 «Про утворення Національної  служби  здоров’я України», було, як слідує зі змісту, створена безпосередньо вказана служба та затверджено Положення про Національну  службу здоров’я України. Проголошувалося, що Національна служба здоров’я України (НСЗУ) є «центральним органом виконавчої влади , який реалізуєдержавну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення» (виділено автором).
           

Діяльність НСЗУ спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я. Звертаю увагу  саме на завданнях НСЗУ : реалізація державної політики у сфері «… державних фінансових гарантій медичного обслуговування»…..  Тобто, мова абсолютно не йде про здоров’я  населення, а мова йде про фінансові гарантії по відношенню до медичного обслуговування. Більше того, вказані фінансові гарантії стосується лише тієї медичної допомоги, перелік  якої визначений в Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Сподіваюсь, різницю читач зрозумів.

Ролі розділені дуже просто: Кабінет Міністрів України – «спрямовує» і «координує» направлення  фінансових потоків.  А НСЗУ … І дійсно, а що повинне здійснювати НСЗУ ?   Для цього ми відкриваємо  текст  нормативного документу і почитаємо розділ,  в якому вказуються завдання  НСЗУ. Читаємо уважно.  На  державну політику у сфері фінансових гарантій (ст. 3 п.1 ) ми вже увагу звертали. Не будемо на цьому зупинятися.  А про  що говорить  ст.3 п.2?   Вона засвідчує, що  НСЗУ  виконує … функції замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;  Як цікаво.  Виникає питання: а хто реально повинен виступати замовником медичних послуг? Хто їх потребує ? Зрозуміло,  хворий. Хворий! А не організація …  Тож  НСЗУ не може бути «замовником». Вона не може бути і  організацією, яка виконує функції виконавця.  Бо цю місію успішно виконують лікарні.

То ж  для чого створений такий орган ?   Записано ж:  «реалізація фінансових гарантій…». Я не є спеціалістом в мовознавстві, тому можу помилятися. Але виникає питання:  чому не записати «НСЗУ  гарантує оплату послуг…». Бо що таке саме реалізація фінансових гарантій? Це як?  Яким шляхом НСЗУ реалізує  фінансові гарантії? Шляхом продажу? Передачі? Дарування?  Чому не просто – «ГАРАНТУЄМО?».  Чи це наглядовий орган? То ж про яке фінансування може йти мова ?  І в підтвердження цьому подальші шляхи і механізми виконання покладених на НСЗУ завдань, де і слова немає про те, яким чином  виконувати функції замовника і фінансування  Але  ж ці функцій НСЗУ задекларував! 

Ось що писала колишня в.о. Міністра охорони здоров’я, громадянка США Уляна Супрун на своїй сторінці Фейсбук у  2017 році:

«…Національна служба здоров’я створюється як незалежний орган, який контролюватиме процес надання медичних послуг українцям. Міф про те, що НЗСУ не зможе одночасно надавати послуги і контролювати їхню якість суперечить самому сенсу створення цієї структури. …»

«Звісно, якщо говорити про контроль якості в глобальному розумінні, то тут не може йтися про одну організацію, яка охопить абсолютно все. Коли йдеться про лікарську помилку, то в цьому разі контроль залишається за органом, який надає ліцензію – за Міністерство охорони здоров’я України. А от якщо йдеться про якість обслуговування, то це компетенція НСЗУ».

Як все просто! Якщо контролювати те, що сам не отримуєш, то  це НСЗУ.  Якщо вирішувати питання щодо фінансування, то це НСЗУ. Але якщо лікарська помилка, то… «я не я і хата не моя!».

Укладання договору. Між ким?  Між НСЗУ – органом контролю з одного боку  і виконавцем? А де ж хворий?  Виходить, сам контролюю надання послуг, сам  і фінансую. Тобто, по суті, забираю гроші у хворого, потім вирішую оплачувати його лікування чи ні, посилаючись на величезну якість надання послуг, скорочую штати лікарів, економлю кошти і використовую за вказівкою КМУ. Як правило, повертаючи гроші в бюджет,  де вони вже не гроші на лікування, тобто, цільове призначення змінено. Тож їх легко і просто перенаправити на інші цілі. Що КМУ і робить.  Цікава схема?  А  як же в подальшому поповнити бюджет на цілі НСЗУ? Дуже просто. Чим більше хворих, тим більше фінансування. Нічого не бентежить? Ще раз повторюю: чим більше хворих – тим більше бюджет! І виникає питання: а чому не навпаки?   Зважаючи на систему   Семашка: чим менше хворих – тим краще!  

Далі: НСЗУ формує вимоги до лікарень та до всіх медичних установ.  Для невеличкого прикладу: установа, що має лікувати від  коронавірусу, на думку НСЗУ,  повинна мати певну кількість анестезіологів. Не спеціалістів в галузі надання екстремальної допомоги, пульмонологів  тощо, а саме анестезіологів, що характерно для хірургічних відділень. Нема такої штатної одиниці в штатному розкладі – нема й фінансування! Тобто лікарня здійснює або готова до лікування хворих на коронавірус, але фінансування не отримає,  лікарі не отримають  доплат, а хворий не отримає допомоги. Тож знову питання.  А  для чого тоді НСЗУ? Заради кращого життя українців?  А хто ж їх питав перед створенням такого супероргану? «Велика українка» Супрун? Чи, може,  не менш «великий» Гройсман?

 І наостанок. Головний мотив створення НСЗУ – боротьба з корупцією. Ніхто не заперечує. Корупція – це зло. Але й тут є певні застереження.

Стверджуючи про шалено високий рівень корупції, з яким треба боротися шляхом створення таких суперорганів (в даному випадку НСЗУ) ініціатори, як правило, посилаються на дані міжнародної організації  Transparency international … За їх посиланням вказана організація аналізує і доводить до громадськості  міжнародний рейтинг рівня корупції. І Україна там  – о-о-о!!! – майже на останньому місці.    Але одне невеличке  «але» … Вказана організація  не аналізує і не досліджує рівень корупції. Вона засвідчує рівень сприйняття корупції. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Корупція в Україні існувала і існує? Так. Але завдяки таким ініціаторам, як Супрун, Гройсман та інші, вона з рівня побутової корупції шляхом створення НАБУ, САП, Антикорупційних судів і зрештою НСЗУ переростає до рівні транснаціональної, глобальної корупції.

 Докази? Та дуже просто! Достатньо лише попросити КМУ, МОЗ, НСЗУ опублікувати дані про кількість договорів на закупівлю медичних препаратів та устаткування за кордоном, назвати  компанії, яким перерахували кошти, кінцевих бенефіціарів вказаних компаній (реальних власників, вигодонабувачів), загальні суми контрактів та коли і кому  були поставлені    куплені медичні препарати.  І бажано з порівнянням їх вартості з  вартістю  українських аналогів. Бажано отримати таку довідку за підписами Гройсмана, Супрун та нинішніх керівників КМУ та МОЗУ . Буде дуже цікаво. 

 Медична реформа  :  порівняння  між тим, що «потрібно знати населенню» і тим, що є в реальності.

       Витяги з офіційних документів  з наступним  коментарем  щодо реалій

(КОНЦЕПЦІЯ реформи фінансування системи охорони здоров’я

 Кабінет Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1013-р )

1. Більшість українців живуть під страхом зіткнутися з вітчизняною системою охорони здоров’я. Попри сплату громадянами з власної кишені майже половини коштів на охорону здоров’я додатково до загальнодержавних податків вони вимушені отримувати послуги, що надаються на базі застарілої інфраструктури, без гарантій якості і поважного ставлення до прав та гідності пацієнтів.  Для запровадження в Україні пропонується модель державного солідарного медичного страхування, яка враховує кращі сучасні практики та досвід трансформації систем охорони здоров’я у світі, зокрема у Центральній та Східній Європі.  Дисфункціональність діючої системи спричинена специфікою її організації та фінансування.

Прим*   У 2020 році українці стали дійсно жити в страху від вже «реформованої» системи, коли медичну допомогу вони взагалі не можуть отримати. Сутність пропонованої реформи стосувалася, як виявилося на сьогодні, не в створенні дійсно страхової медицини, не в наданні медичної допомоги на високому рівні, а стосувалася у вирішенні питання про вектори направлення грошових  потоків, тобто, вилучення у держави функції розподілення і фінансування та передачі саме цих функцій конкретній створеній  організації. Про це свідчить і реальний висновок який наведений в Концепції…

2. Основним джерелом фінансування оновленої системи охорони здоров’я залишаються кошти Державного бюджету України, отримані із загальнодержавних податків. Виплати для лікування окремої людини не прив’язані до розміру її індивідуальних внесків.  Бюджетні кошти на фінансування медицини розподіляються через новий, сучасний механізм стратегічної закупівлі медичних послуг.

Прим*                  Ініціатори створення ЦСЗУ декларують відкритість та велику уніфікацію «.. виплати не пов’язані  з розміром внесків…» і задекларовано використання коштів безпосередньо з бюджету, який поповнений потенціальними користувачами послуг (хворих) . В той же час,  розподілення здійснюється на розсуд створеного органу (ЦСЗУ) , нібито на підвищення рівня медичного обслуговування, але  у складі якого відсутні фахові лікарі.  (!)

• Предметом закупівлі стає державний гарантований пакет медичної допомоги – прозоро визначений обсяг первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), екстреної медичної допомоги та лікарських засобів, право на отримання якого у разі потреби матимуть всі без винятку громадяни України…. У випадку часткового покриття пацієнти будуть здійснювати офіційну спів оплату за послуги та/або лікарські засоби.

Прим*                          Мати право і отримувати-різні речі. Державний пакет медичної допомоги почав закуповуватись  НСЗУ у конкретних, ним же визначених  постачальників послуг ( одна з головних корупційних складових: гроші буде отримувати виключно та організація,яка буде «лояльною» до ЦСЗУ) . Не отримуючи медичних послуг в звязку з тотальним скороченням штату, зміною системи швидкої допомоги –  пацієнт змушений сам сплачувати всі сто відсотків вартості, якщо не в державній установі, то отримуючи послуги в приватних лікарнях.

• Разом з тим ВООЗ та інші міжнародні організації вважають основною функцією системи охорони здоров’я у будь-якій державі світу функцію фінансування. Адже відсутність у країні ефективної моделі фінансування системи охорони здоров’я означає відсутність у держави важелів для забезпечення ефективного управління нею та для поліпшення здоров’я населення, що є основною метою діяльності цієї системи

Прим *          Основна функція системи охорони здоров’я  є охорона здоров’я , профілактика та лікування, і аж ніяк не фінансування. Таким чином, КМ України посиланням на т.з., «міжнародний досвід» ( Польща, Румунія,Хорватія ?!) , шляхом простого маніпулювання  , свідомо  замінили мету  і завдання існування МОЗ, з охорони здоров’я на виокремлення грошових потоків з бюджету на цілі, які буде ставити не МОЗ а ЦСЗУ….

• Так само Україна має більшу порівняно із середньою для країн – членів ЄС кількість лікарів та медичних сестер, значно вищі, ніж у середньому в ЄС рівень госпіталізації та кількість амбулаторних контактів із системою охорони здоров’я з розрахунку на одного жителя. Отже, маючи значно більшу мережу закладів охорони здоров’я, кількість лікарняних ліжок та лікарів, українці значно частіше від жителів країн – членів ЄС звертаються до лікарів та частіше і довше лежать у лікарнях, але при цьому мають значно гірші показники здоров’я, значно більшу смертність та значно меншу середню тривалість життя.

Прим*           В подальшому, в Концепції наводяться дані  Держстату, за якими України була четвертою в світі (!)  державою за кількістю лікарняних ліжок та другою(!!!) в Європі з середнім рівнем тривалості госпіталізації, а також на значно більшу кількість  лікарів на кількість населення . Тобто, реальне досягнення (позитив)викладений  як великий недолік,оскільки відрізняються від європейських показників.    Далі   доводять до загалу саме свої висновки  про… недоцільність такого становища , оскільки воно (таке становище) є  основою…   поганої якості лікування.  (!?)

• Причини цього полягають не у кількісному дефіциті медичної інфраструктури (зокрема лікарень, лікарняних ліжок і медичних працівників), а в її якісній відсталості (відсутності сучасного оснащення, застарілих підходах до лікування та організації праці, недостатньому робочому завантаженні) та у вкрай неефективній моделі загальної організації системи охорони здоров’я, передусім в організації її фінансування та управління нею.

Прим*           Базуючись на даній концепції МОЗ здійснила катастрофічне скорочення штатів як лікарів так і спеціалістів середньої ланки. При цьому  таке скорочення було здійснено під прикриттям кваліфікаційних вимог та стимулювання  спеціалістів до звільнення за власним бажанням. Стався масовий виїзд спеціалістів в ту ж Польщу та Румунію де їх приймають  залюбки в  медичні установи,вважаючи їх кваліфікацію  значно вище європейської. 

Постанова КМУ від 27 грудня 2017 року № 1101

Про утворення Національної служби здоров’я України

7.         У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1101 «Про утворення Національної  служби  здоров’я України», була , як слідує зі змісту , створена безпосередньо вказана служба та затверджене Положення про Національну  службу здоров’я України. п. 3. Основними завданнями НСЗУ є:

1)  реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

Прим******* Діяльність НСЗУ спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я. Звертаю увагу  саме на завданнях НСЗУ : реалізація державної політики у сфері «… державних фінансових гарантій медичного обслуговування»…..  Тобто, мова абсолютно не йде про здоров’я  населення, а мова йде про фінансові гарантії по відношенню до медичного обслуговування. Більше того, вказані фінансові гарантії стосуються лише тієї медичної допомоги, перелік  якої визначений в Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». А не взагалі про медичну допомогу населенню. (!)

•  п. 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

Прим*            Реально   виступати замовником медичних послуг має бути  хворий. Хворий! А не організація   .  НСЗУ  не може бути Замовником. Він не може бути і  організацією, яка виконує функції виконавця.  Бо цю місію успішно виконують лікарні.  Отримання такого поєднання НСЗУ стає одним з найкорумпованіших органів, який, без наявності штату лікарів, та маючи лише контингент фінансистів вирішує питання   відповідності лікарень певним медичним вимогам; регулює штатний розклад та інше.

9 . ч.4. НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику….

2) проводить аналіз і прогнозування потреб населення….

3) розробляє проект програми медичних гарантій 3^-1) визначає референтні заклади охорони здоров’я та аналізує витрати таких закладів на медичне обслуговування у встановленому законодавством порядку;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 3^-1 згідно з Постановою КМ № 1073 від 27.11.2019}

3^-2) надає пропозиції та консультації щодо формування, структури, функціонування та підвищення ефективності мережі закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, структури та функціонування госпітальних округів;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 3^-2 згідно з Постановою КМ № 1073 від 27.11.2019}

3^-3) аналізує звіти про доходи і витрати надавачів медичних послуг з метою проведення розрахунку тарифів і коригувальних коефіцієнтів та здійснення інших повноважень, передбачених законодавством;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 3^-3 згідно з Постановою КМ № 1073 від 27.11.2019}

4) укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію;

5) здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій і договорами про медичне обслуговування населення, та моніторинг виконання договорів про реімбурсацію аптечними закладами;

Прим*            Узагальнення,аналіз, розробка проектів не стосуються підвищенню рівня медичних послуг.Визначення референтних закладів охорони здоров’я ;надання пропозицій щодо  формування структури медичних закладів тощо  мало того,що  вказані    підпункти були включені в нормативного документу доповнені лише в 2019 році , але надані до виконання  спеціалістам фінансової галузі , а не медикам.  То ж на сьогодні НСЗУ- є фактичним фінансовим регулятором, створеним Уляною Супрун під патронатом  екс Прем’єра Гройсмана, для децентралізації бюджетних коштів МОЗ. НСЗУ завдяки ними ж  встановленими  правилами та нормами фінансування – змінюють структуру надання медичної допомоги в державі, фактично позбавляючи МОЗ функції стратегічного розвитку та управління системою, не маючи при цьому структурованого кадрового потенціалу. Фактично , створення НСЗУ та його діяльність вступає в прямі суперечності з нормами Конституції України, законодавчими актами та діючи виключно в інтересах транснаціональних корпорацій.

10. Закон України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ( 24.02.1994 р)

Ст.28 Особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними інфекційними хворобами або є носіями збудників цих хвороб, відсторонюються від роботи та іншої діяльності, якщо вона може призвести до поширення цих хвороб. Вони підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з коштів соціального страхування в порядку, що встановлюється законодавством.

Прим* Вказаний закон не передбачає взагалі існування ЦСЗУ…  Питання щодо фінансування лікарень та медичних закладів   вказаним органом не передбачений. Тим не менше, саме вказаний орган  відмовляється фінансувати заклади МОЗ , які мають  реальну можливість здійснювати лікування хворих в період пандемії.  Таким чином посадові особи, виходять за межі свої повноважень, грубо порушують епідеміологічне законодавство та кримінальний кодекс, а саме ст. 325 КК України…

 Стаття 325. Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням

1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, –

карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

{Стаття 325 в редакції Законів № 1125-VI від 17.03.2009. Зміни до статті 325 додатково див. в Законі. № 2617-VIII від 22.11.2018. В редакції Закону № 530-IX від 17.03.2020 – діє протягом трьох місяців з дня опублікування Закону, з урахуванням змін, внесених Законом № 540-IX від 30.03.2020}

Окрім цього:

Розпорядженнями керівника робіт з ліквідації медико  -біологічних наслідків надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов’язаної із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) Визначений і затверджений перелік лікувальних закладів, що мають надавати медичну допомогу хворим на COVID-19 спричиненою SARS-CoV-2 на території Полтавської області у кількості 18 лікарень, однак фактично надавати медичну допомогу можуть лише 8 з них, оскільки інші лікарні не мають договору з НСЗУ і тому не отримують необхідного фінансування за пролікованих хворих. Умови складання угоди між лікарняним закладом та НСЗУ викладені у відповідному пакет і медичних послуг, розробленому самою НСЗУ – фактичним фінансовим регулятором системи медичної допомоги, як зазначено у декларованих правових підставах – «Замовника медичних послуг».

Тобто у супереч ст. 16-18  «Кодексу цивільного захисту України» прийнятого Верховною Радою України у 2013 році зі змінами та доповненнями з 2013-2020 роки, за якими уповноважуються посадові особи діяти саме певним чином в період пандемії – керівництво НСЗУ фактично саботує їх – не фінансуючи медичні установи і тим самим позбавляючи громадян України на отримання медичної допомоги. Катастрофічне збільшення кількості хворих,неможливість організації їх лікування в звязку з відсутністю фінансування –є тяжкими наслідками. Таке діяння є караним за статтею Кримінального кодексу України  наведеною вище

За таких обставин існування НСЗУ є таким,що  загрожує безпеці України , а тому вказаний орган повинен бути ліквідований. Функції фінансування повернути МОЗ України.    Задля усунення зловживань, недопущення корупційних проявів – повернути функції загального нагляду прокуратурі України, зобов’язавши її, контролювати   дотримання та виконання законодавства України всіма органами , установами, організаціями та посадовими особами . Особливо в період пандемії.

Ігор ШЕХОВЦОВ, адвокат,

голова правління асоціації «Альтернатива»

Для відома і посилання

            Нормативно-правові засади діяльності НСЗУ:

• Закон України  “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”;
•  План заходів з реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я на період до 2020 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 821-р
• Положення про Національну службу здоров’я України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1101 “Про утворення Національної служби здоров’я України”.