×

“Олександр Кониський: автор духовного гімну України” (До 185-річчя від дня народження)

«Життєвим кредо Олександра Яковича Кониського — письменника, літературознавця, педагога, громадського діяча, на широкий загал відомого як автора духовного гімну України «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни!» були слова «Пора вставати, працювати». Цьогорічного серпня будемо відзначати 185 років від дня його народження.

Народився Олександр Якович 6 серпня 1836 р. (за старим стилем) на хуторі Переходівка (тепер с. Ніжин Чернігівської обл.) у дворянській родині. Навчався спершу вдома, потім у Чернігівській гімназії та Ніжинському ліцеї. Якось в ліцеї йому до рук потрапив «Кобзар» 1840 р. видання. Захоплений поезією Шевченка, він переписав його від руки, сам пробував писати вірші українською мовою, за що і був виключений з навчального закладу. Надалі здобуває знання самоосвітою, здає іспити з правничих наук, що дає йому право працювати на посадах адвоката спершу у Прилуках (тоді Полтавська губернія), а з 1854 р. у Полтавському губернському правлінні.

У Полтаві стає активним учасником громадського руху, який очолював Д. Пильчиков — колишній член Кирило-Мефодіївського братства, викладач історії Полтавського кадетського корпусу. Члени Полтавської громади були діяльними прихильниками національної освіти. З метою наближення освіти до найширших верств населення, члени «Громади» влаштовують у місті недільні школи, самі викладають в них. Олександр Якович активно працює над створенням підручників для недільних шкіл. У 1862 р. видав у Полтаві «Українські прописі», а наступного року у Петербурзі – «Арифметику, або Щотницю».

1861 р. О. Кониський брав участь у посадженні Шевченкового дуба у саду Гуссона, надіслав листа до редакції ж. «Основа» про те, як Полтава зустріла сумну звістку про смерть Т. Шевченка: «Чи треба об тім й говорити, яке горе, яка смута, яка страшна нудьга залягла в душу кожного, хто хоть чував про Шевченка. Нікому тепер могучим голосом звеселить Україну!..» На основі цього листа редакція журналу зробила висновок, що «Громадське співчуття до пам»яті народного поета живіш за всіх висловила Полтава».

Але після придушення Польського повстання починається наступ на український рух, наслідком якого був сумнозвісний Валуєвський указ 1863р. Спираючись на нього, групу активних діячів українського руху було засуджено до заслання. Серед них був і О. Кониський. Його відправляють у Вологду.

Згодом його заслали ще далі — в Тотьму. Тут він дуже захворів і ледве не осліп. У 1865 р. через тяжкий стан здоров’я йому дозволили виїхати за кордон на лікування. Та все ж одне око у нього так і залишилось незряче.

О.Я.Кониський був одним з ініціаторів створення Товариства імені Шевченка, завданням якого було «спомагати розвій руської словесності». З 90-х років за ініциативою О. Кониського, товариство було реформоване в наукове і з 1899 р. постало знамените Наукове товариство імені Т. Шевченка, яке почало видавати свій журнал «Записки НТШ», де в дореволюційні роки велась основна робота з українознавства.

У 1898 р. вся культурна Україна святкувала століття української літератури. З ініціативи О. Кониського до цієї дати, було засновано видавництво «Вік», яке розпочало свою діяльнісь виданням тритомної Антології української літератури. Як писав М. Лисенко, «…у цьому збірникові треба показати оскільки виросла мова від часу Котляревського».

За 40-річну літературну діяльність написав багато поетичних творів, близько 80-ти прозових романів, повістей, споминів, новел, нарисів. Твори його вийшли 4-томним виданням у 1900р.

Останні 10 років життя працював над фундаментальною працею — біографічним ессе «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя», яка вийшла у 2-х томах у 1898р.(т.1) та 1901р.(т.2) «Сею книжкою,- писав І. Франко,- Кониський поклав найкращий пам»ятник і Шевченкові і собі самому».

Відданий оборонець україської культури та мови вважав ідею національного відродження України справою свого життя і втіленню цієї ідеї присвятив всі свої сили.

Урядові переслідування, заслання підірвали здоров’я О.Кониського . Помер невтомний борець за українську ідею 12 грудня 1900р.

Згадуючи його світлу постать, І.Стешенко у вірші «Дорогому Олександру Яковлевичу Кониському в день тридцятип’ятиліття літературної праці» присвятив йому такі віншування:

«Ім’я твоє буде перлиною сяти

На спомин Вкраїнцям усім»