×

ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ПАЦІЄНТАМИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Що таке задишка

Основними ознаками захворювань органів дихання є задишка, кашель, біль у грудній клітині, кровохаркання. Задишка. У здорової людини в нормальних умовах частота дихання становить від 14 до 20 за 1 хв. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання, що супроводжується об’єктивним відчуттям нестачі повітря. Задишка може супроводжуватись різким прискоренням дихання  і його уповільненням, аж до повної зупинки дихання. Ядуха – це раптовий напад сильної задишки. У такому разі треба надати хворому підвищеного положення; звільнити грудну клітку від тісного одягу; забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню; створити хворому повний фізичний та психічний спокій; негайно викликати лікаря.

Правила поведінки при кашлі

Кашель – це складний рефлекторно-захисний акт, під час якого організм звільняється від залишків патологічного процесу в легенях (слиз, гній) і сторонніх часточок (пил, їжа), що потрапили туди із зовнішнього середовища. Виникає кашель унаслідок подразнення слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів та при ураженні плеври. Розрізняють кашель сухий і вологий (з виділенням мокротиння).

Хворого з кашлем треба розмістити сидячи або напівсидячи, дати тепле питво, бажано молоко з натрієм гідрокарбонату. Таким хворим показані гірчичники, банки на грудну клітку. Хворих тепло вкривають, щоб запобігти переохолодженню організму. Забезпечують доступ свіжого повітря. При наявності у мокротиння треба визначити його харак­тер і добову кількість, результати щоденно записувати. Якщо кашель супроводжується виділенням значної кількості мокротиння, його не слід намагатися придушити, щоб не виникла закупорка дихальних шляхів. Такому хворому рекомендується по декілька годин на добу перебувати у положенні, яке сприяє кращому відходженню мокротиння (дренажне положення).

Хворого з кашлем треба навчити правильно поводитись, щоб запобігти зараженню оточуючих. При спілкуванні зі здоровими людь­ми хворий повинен стримувати кашель, якщо ж це не вдається, то треба прикривати рот хустинкою, щоб частинки мокротиння не пот­рапили на інших людей. Не можна спльовувати мокротиння на підло­гу, бо коли воно висихає, заражує повітря, а через нього й інших людей. Не можна спльовувати у хустинку, оскільки мокротиння може потрапити на одяг хворого, і під час прання служити джерелом зара­ження інших людей. Збирати мокротиння треба тільки в плюваль­ницю темного кольору або баночку з щільною кришкою.

Біль у грудях: що робити?

Біль у грудній клітці може бути пов’язаний з багатьма причи­нами. Виникає внаслідок розвитку патологічного процесу безпосе­редньо в грудній стінці, плеврі, серці та аорті, нарешті, внаслідок ір­радіації болю при захворюваннях органів черевної порожнини. При захворюваннях органів дихання виникнення болю в грудній клітці залежить від подразнення плеври. Плевральний біль буває колючого характеру, може бути дуже сильним, гострим. Він посилюється при глибокому диханні, кашлі і в положенні хворого лежачи на здоро­вому боці. При такому положенні дихальні рухи ураженої ділянки грудної клітки стають частішими, внаслідок чого підсилюється тер­тя запалених шорстких плевральних листків. При виникненні болю у грудній клітці перш за все треба викли­кати лікаря, щоб він установив причину появи болю. Слід надати хворому зручного положення, заспокоїти його. Якщо відомо, що біль пов’язаний із запаленням плеври, то пацієнт повинен лежати на хво­рому боці. Біль у плеврі також зменшується при іммобілізації груд­ної стінки.

Кровохаркання

Це виділення при кашлі мокротиння з кров’ю у вигляді прожилок із дихаль­них шляхів. Значне ж виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі. Внаслідок цього ви­никає загроза життю хворого, смерть може настати за кіль­ка хвилин. Причиною виникнення кровохаркання може бути бронхіт, бронхоектатична хвороба, абсцес, рак і туберкульоз легень, пневмонія, стеноз мітрального отвору, тромбоз легеневої артерії, набряк, травма легень тощо. Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлун­кової. Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з мокротинням, яскраво червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі виділяється з блювотними масами, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію, іноді в ній трапляються рештки їжі.

При виникненні кровохаркання хворий потребує невідкладної допомоги. У першу чергу йому потрібно надати підвищеного поло­ження, щоб кров не потрапила в бронхи. Хворого заспокоюють, повертають на ура­жений бік, забороняють розмовляти, оскільки це може посилити кровотечу. Хворому можна дати шматочки льоду або холодне пиття невеликими порціями. Негайно викликають лікаря і вводять коагулянти. При кровохарканні і легеневій кровотечі категорично заборо­няється застосовувати банки, гірчичники та інші фізіотерапевтичні методи лікування.

Гостра дихальна недостатність

Причини дихальної недостатності можуть бути пов’язані з уражен­ням центральної нервової системи (коми, які зумовлені отруєнням чадним газом, інтоксикаціями, набряком мозку); порушенням брон­хіальної прохідності (наявність сторонніх тіл, утоплення, бронхо-спазм); ураженням легеневої тканини (запалення легенів, бронхоспазм та ін.). Це гостро розвинутий хво­робливий стан, при якому навіть граничне напруження механізмів життєзабезпечення організму є недостатнім для постачання його тканин необхідною кількістю кисню і виведення вуглекислого газу. Іншими словами гостра дихальна або легенева недостатність — це неспроможність легенів перетворювати венозну кров на артеріальну.

На початових стадіях у хворого з’являються відчуття нестачі повітря, неспокій. При огляді привертає увагу при­швидшене дихання, участь допоміжних м’язів у диханні. Надалі шкіра синіє, укривається холодним липким потом. Спостерігається порушення свідомості, кома. Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності спря­мована на поновлення і підтримання прохідності та дренування ди­хальних шляхів, покращення альвеолярної вентиляції і легеневого газообміну, усунення супутніх порушень кровообігу. Однією з причин порушення прохідності дихальних шляхів є за­падання язика і нижньої щелепи у непритомного хворого. Найпро­стішим методом надання допомоги є виведення нижньої щелепи впе­ред. Для цього великими пальцями рук натискують на підборіддя, опускаючи нижню щелепу хворого донизу; пальцями, які розташо­вані на кутах щелепи, висовують її наперед, доповнюючи цей при­йом відхиленням голови назад. Таким чином прохідність дихальних шляхів відновлюється. Простим прийомом, який не потребує ніяких пристосувань і за­безпечує вільну прохідність дихальних шляхів у непритомного хво­рого, є надання йому стійкого бокового положення, коли язик не має змоги западати і викликати аспірацію.

Причиною порушення бронхіальної прохідності може бути нако­пичення мокротиння в бронхах. За наявності густого і в’язкого мок­ротиння, відсмоктування якого утруднене, доцільно використати га­рячі інгаляції 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Для полегшення відкашлювання використовують перкусійний ма­саж (постукування по грудній стінці в момент видиху) і допоміжний кашель (у момент видиху натискають на нижню частину груднини). Оксигенотерапію застосовують при лікуванні гострої та хроніч­ної дихальної недостатності, яка супроводжується ціанозом, тахі­кардією, зниженням артеріального тиску до 70 мм рт. ст.

Догляд при гострому бронхіті та пневмонії

 При гострому бронхіті у перші 3-4 дні хворий повинен дотримуватися ліжкового режиму, перебувати у теплі (зменшується кашель). Необхідно часто провітрювати і 2 рази на день прибирати приміщення (палату). Хворому давати тепле питво (молоко з натрієм гідрокарбонату). При хронічному бронхіті хворому надають зручного положення в ліжку, піднімають узголів’я, дають подихати киснем (у разі пот­реби), провітрюють приміщення, дають тепле питво, відхаркувальну мікстуру. Оберігають від протягів, за призначенням лікаря на спину накладають банки, гірчичники.

Пневмонія (запалення легенів) може бути крупозною та вогнищевою. Найбільш характерними симптомами вогнищевої пневмонії є кашель і гарячка. Для крупозної пневмонії характерним є гострий початок хвороби (озноб, кашель, задишка, біль у грудній клітці, підвищення температури до 38-40 °С. Крупозна пневмонія характеризується частковим або сегментарним ураженням легенів з поширенням процесу на плевру. Для запобігання розвитку ортостатичного колапсу хворого на крупозну пневмонію транспортують тільки на ношах у положенні лежачи на хворому боці. У перші дні необхідне дотримання ліжкового режиму. Палата повинна регуляр­но провітрюватись, вологе прибирання здійснюють 2 рази на день. У перші дні рекомендують пацієнтові положення напівсидячи, що сприяє кращій вентиляції легенів. При сухому кашлі пацієнта тре­ба напоїти основним теплим питвом, необхідно стежити за характе­ром мокротиння. Пацієнтові слід пояснити, що мокротиння потрібно спльовувати у плювальницю, а не ковтати його, це може призвести до інфікування шлунка й кишок. При наявності болю в грудній клітці пацієнтові допомагають вибрати таке положення у ліжку, при якому біль зменшується.

Коли викликати лікаря

Необхідно пам’ятати, що при появі у хворого раптового гострого колючого болю в грудній клітці, що супроводжується сильною за­дишкою, ціанозом, холодним потом, зниженням артеріального тис­ку, треба негайно викликати лікаря. Хворих лікують антибіотиками та сульфаніламідними препара­тами, які можуть спричинити алергійні реакції, тому медична сестра повинна уважно поставитися до скарг пацієнта і своєчасно повідоми­ти про це лікаря. Медикаменти призначають за схемою, тому треба чітко дотримуватись її виконання. Їжа повинна бути висококалорійною, напіврідкою, багатою на ві­таміни, особливо вітамін С. Можливе швидке і критичне зниження температури, внаслідок чого може розвинутись колапс. Пацієнтові необхідно надати поло­ження лежачи. Тіло хворого потрібно витерти сухим рушником, перемінити натільну та постільну білизну, дати гарячий міцний на­туральний чай, до ніг прикласти теплі грілки. Потрібно стежити за загальним станом пацієнта, пульсом та шкірою. Якщо хворий непри­томніє, то опускають головний і піднімають ножний кінець ліжка, негайно викликають лікаря. Треба стежити за фізіологічними відправленнями. У разі потреби проводять клізму, пацієнта підмивають. Велике значення має лікувальна гімнастика, яку призначає лікар залежно від віку й загального стану хворого.

Запалення плеври та абсцес легені

Плеврит — запалення плеври. Розрізняють сухий і ексу­дативний плеврит. Характерною ознакою сухого плевриту є біль у грудній клітці, який посилюється при кашлі та диханні. Температу­ра тіла іноді підвищується до 37,2—37,8 °С. На початку захворюван­ня хворий повинен перебувати у ліжку, лежати на хворому боці. При сильному болю іммобілізують грудну клітку.

Перебіг ексудативного плевриту тяжчий. Спостерігається на­копичення рідини в плевральній порожнині, тому хворих турбує задишка, гарячка з високою добовою температурою, озноб. Хворим надають зручного положення в ліжку з піднятим головним кінцем. При ознобі їх добре вкривають, кладуть грілку до ніг, а після силь­ного потовиділення витирають насухо, перемінюють натільну та пос­тільну білизну. У разі потреби застосовують оксигенотерапію. Годувати такого пацієнта треба часто, невеликими порціями. Їжа має бути висококалорійною, легкозасвоюваною, вітамінізованою. Стежать за випорожненнями, оскільки їхня затримка веде до погір­шення стану хворого. При накопиченні великої кількості рідини у плевральній порожнині лікар проводить плевральну пункцію, у разі потреби налагоджують систему для відсмоктування плеврального випоту.

Абсцес легені – це гнійне розплавлення легеневої ткани­ни на обмеженій ділянці, оточеній запальним валиком. Основні симптоми: кашель з виділенням великої кількості мокро­тиння, гарячка зі значними коливаннями температури тіла (увечері підвищується до 39-40 °С, а вранці знижується до 35-36 °С), яке супроводжується сильним потовиділенням і слабкістю.

Хворі з абсцесом легені – це найтяжчі хворі пульмонологічних відділень, тому за ними необхідно здійснювати ретельний догляд. Таких хворих ізолюють, тому що їхнє мокротиння і дихання мають гнильний характер, а це негативно впливає на інших. Хворі повинні часто і ретельно полоскати рот блідо-рожевим розчином калію пер­манганату. Вологе прибирання, провітрювання палат здійснюють декілька разів на день. Мокротиння пацієнт протягом доби збирає в одну посудину і медична сестра доповідає про кількість виділено­го мокротиння лікареві. Зміна кольору мокротиння, поява в ньому прожилків крові не повинні бути непоміченими медичною сестрою. Для поліпшення відкашлювання мокротиння хворому допомагають знайти найбільш зручне положення. Для зменшення запаху мокро­тиння в плювальницю наливають розчин калію перманганату. Потрібно ретельно доглядати за шкірою, здійснювати заходи про­філактики пролежнів, стежити за фізіологічними відправленнями.  Хворі потребують повноцінного харчування з великою кількістю аскорбінової кислоти. Необхідно стежити за своєчасним введенням ліків. Абсцес легені може ускладнитися легеневою кровотечею, у тако­му разі терміново викликають лікаря.

Для того, щоб уберегти себе від хвороб, рекомендують займатися профілактикою.

Профілактика полягає в попередженні розвитку цих патологій. Коли захворювання органів дихання вже відбулося, необхідно зробити все, щоб воно протікало якомога легше, уникнути розвитку ускладнень.

Профілактика захворювань органів дихання

Первинна профілактика захворювань органів дихання полягає у відмові від шкідливих звичок, таких як паління або зловживання спиртними напоями, регулярна фізична активність, загартовування, уникнення стресів, професійних шкідливих умов, пов’язаних з вдиханням різних шкідливих речовин. Дуже важливе повноцінне збалансоване харчування. Вченими доведена роль мікроорганізмів у розвитку багатьох захворювань органів дихальної системи. Якщо людина вживає достатню кількість білку, вітамінів і мікроелементів, тоді імунна система буде в нормі і зможе протистояти хвороботворним мікроорганізмам.

Вторинна профілактика полягає в ранньому виявленні захворювань. Багато захворювань розвиваються на тлі інших патологій. Так, підставою для розвитку бронхіальної астми може стати алергія. Якщо у вас вже є підвищена чутливість до будь-яких речовин, наприклад, до шерсті тварин, пилку рослин, побутової хімії, тоді необхідно максимально зменшити, а по можливості і зовсім припинити контакт з речовинами, що провокують появу алергічних реакцій.

Третинна профілактика захворювань органів дихання – не допустити погіршення перебігу захворювання та його ускладнень. І основні помічники такої профілактики – реабілітація та правильно підібране лікування, якого хворий буде неухильно дотримуватися та слідкувати за станом свого здоров’я.

Лариса Василевська, завідувач АЗПСМ №1 КП «ЦПМСД №1 ПМР»