40 років тому перед головним корпусом Полтавської обласної клінічної лікарні, яка носить ім’я Миколи Скліфосовського, відкрито пам’ятник видатному хірургу і вченому. У цьому приміщенні колишньої земської лікарні він не раз робив операції, давав консультації, з 1884 року був почесним членом Полтавського товариства лікарів. Напис на пам’ятнику гласить: «Від хірургів Радянської України і вдячних полтавців». Ім’я видатного хірурга носять Московський науково-дослідний інститут швидкої допомоги, вулиці в Полтаві та низці інших міст країни.
Микола Скліфосовський (1836 –1904) – російський учений-хірург. Народився поблизу міста Дубоссари в Молдавії. Закінчив медичний факультет Московського університету (1859). Працював в Одесі, Харкові. З 1870 року – професор хірургії Київського університету, з 1871 року – Медико-хірургічної академії в Петербурзі, з 1880 року – професор медичного факультету Московського університету, у 1883–1900 роках – директор клінічного інституту вдосконалення лікарів у Петербурзі. Один з піонерів черевної хірургії, антисептики та асептики в Росії. Ініціатор і голова І з’їзду російських хірургів.
З 1871 року щоліта, а з 1900 року постійно жив із сім’єю в маєтку дружини в Яківцях на околиці Полтави. Разом з відпочинком продовжував лікарську практику: приймав хворих селян, робив операції в Полтавській земській лікарні. Брав участь у громадському житті: обирався губернським гласним, почесним членом Полтавського товариства лікарів (1884 p.), почесним мировим суддею Полтавського повіту, членом Полтавського сільськогосподарського товариства. Займався благодійницькою діяльністю: у пам’ять про померлого сина Бориса побудував на власні кошти школу для селянських дітей, а також виділив частину своєї землі під шкільний сад, де навчав дітей доглядати за деревами, вирощувати фрукти. Маєток Скліфосовських площею 600 десятин під назвою «Отрада» був зразковим господарством. Представлений на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі 1894 року, він заслужив почесну назву «Полтавська Швейцарія». У 1919 році маєток зруйнував радянський партизанський загін, а вдову й доньку вбили. Господар не побачив цього страшного фіналу: за 15 років до того він помер і був похований на церковній площі біля могили сина.
У газеті «Зоря Полтавщини» 1965 року лікар Мендюк писав у замітці «Іменем Скліфосовського»: «У Яківцях Скліфосовському поставлено пам’ятник, розбитий сквер, але дім, де він жив, занедбаний. На ньому немає меморіальної дошки. Чому б там не відкрити на громадських засадах музей, назвати школу чи вулицю його ім’ям. Якщо в короткому путівнику «Полтавщина» (Харківське книжкове видавництво) дуже лаконічно говориться про нього, то в путівнику «Полтава» (Полтавське обласне видавництво, 1963) взагалі не згадується його ім’я».
У 1976 році частково реконструювали могилу Скліфосовського в Яківцях, прикрасили плитою з чорного лабрадориту. На пропозицію головного хірурга облздороввіділу Карнауха латинською та російською мовами викарбували на ній текст: «Світячи іншим – згораю сам».
Та все ж наймасовішою подією з ушанування пам’яті Скліфосовського було відкриття йому пам’ятника в 1979 році. Про це так писала «ЗП»: «Тисячі полтавців зібралися у парку обласної клінічної лікарні на урочисте відкриття пам’ятника Миколі Скліфосовському. Узяти участь у цій події прибули численні гості. Серед них найвизначніші хірурги країни – міністр охорони здоров’я СРСР академік Петровський, директор Всесоюзного науково-дослідного інституту академік Кузін, професор Першого Московського медичного інституту Маят, міністр охорони здоров’я УРСР Романенко, академік Академії наук УРСР Шалімов, член-кореспондент академії наук УРСР Братусь та багато інших видатних медиків, загалом понад 200 осіб. Урочистий мітинг відкрив голова виконкому обласної ради народних депутатів Устименко, після чого запросив міністрів Петровського та Романенка відкрити пам’ятник. По закінченні мітингу до підніжжя пам’ятника лягають живі квіти. Їх настільки багато, що оповили гранітний постамент. Автор погруддя – ленінградський скульптор Черницький. Здається, не можна було знайти краще місце для пам’ятника видатному хірургові. Він ніби назавжди залишився в оточенні своїх колег – сьогоднішніх медиків».
Цього дня учасники зібралися на республіканську меморіальну конференцію, присвячену пам’яті видатного лікаря.
У Полтаві пам’ятники відомим людям відкривали переважно до річниці з дня їх народження, а Миколі Скліфосовському, який урятував не одне життя, – у 75-ту річницю смерті.
