×

“Першого апреля ходила Дуреля!”

Пригадую шкільні роки… 1 квітня було доволі небезпечним днем. Якраз поверталися зі шкільних канікул, а тут — “Перше апреля – ходила Дуреля!”. Хто така Дуреля ніхто не знав, але від неї можна було чекати чого завгодно…


А ще 1 квітня було примітно тим, що приходили у школу уже в картузах. Бо в другій половині березня весна бурхливо вступала у свої права і в останні дні першої чверті ми ще каталися на крижинах, а 1 квітня уже зазвичай ішли у школу в ботинках. Бо з’являлися “протопти”. Тепер сучасній молодій треба пояснювати що це таке: це, коли стежки перестають бути суцільною багнюкою, а по них уже можна йти “слід в слід”… Був навіть якийсь день, коли говорили “запахло весною”. Це не якийсь поетичний вислів — так і було! Пахло весною! Ймовірно, то був день, коли й справді наставав злам у природі і починала переважати плюсова температура. В якийсь день навіть земля починала парувати… Реально парувати! Це означало, що справді настала весна і вороття назад уже не буде…

Тепер усе це зруйнувалося. Переходи від однієї пори року до іншої фактично зникли… Інколи навіть важко зрозуміти, коли зима переходить у весну, весна у літо, а літо в осінь…

Ми ж усе це чітко знали. Зміна чоботів на ботинки і шапки на картуз — це й означало: весна прийшла! Тому 1 квітня з радістю бігли у школу, бо наставав новий етап життя. І на сільській толоці, яка першої просихала від снігу, уже можна було грати у волейбол, у “шестерика”… А згодом перебиратися і на сільський стадіон, де чекало на нас найбільше хлоп’яче диво — футбол!

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ