×

“Польоти у вісні і на яву”

Назва цього популярного колись фільму відображає все, що відбувалося і відбувається довкола полтавського аеропорту.
Нещодавно президент Володимир Зеленський укотре згадав Полтаву серед міст, де цього року продовжать модернізацію регіональних аеропортів за програмою «Велике будівництво». Кабмін уже вніс аеропорт до переліку пріоритетних для держави інвестиційних
проєктів, а Полтавська ОДА оголосила тендер на повне його оновлення за 1,54 млрд грн. Заявки на участь у тендері
приймалися до 6 лютого, а ціновий аукціон відбудеться 14 березня. Отже, незабаром ми знатимемо більше, а поки що доводиться згадувати історію.

Як усе починалося…
25 травня 1924 року. Цього дня в Полтаві панувало особливе пожвавлення. Ще зранку люди здивовано позирали в небо, а потім весь день обговорювали незвичну подію, свідком якої багато хто став уперше: над містом пролетів літак, що приземлився десь
у районі Рибців. Саме там і було облаштовано перший у Полтаві аеродром.

А того пам’ятного травневого дня він прийняв свій перший рейс за маршрутом Харків – Полтава – Київ. Щоправда, пасажирами тоді були лише журналісти, адже саме цей рейс відкривав пасажирський авіарух в Україні. А вже через два роки через наше місто пролягли і
нові маршрути: Одеса – Полтава – Дніпропетровськ, Ростов – Полтава – Київ.

У 1961 році вже в районі Супрунівки був побудований аеровокзал місцевих повітряних ліній. Щоправда, сама злітна смуга була ґрунтовою, тому курсували тут тільки «кукурудзяники». А вже
починаючи з 1969 року аеропорт почав приймати й Ан-10, а згодом і Ан-24.

Значно розширило можливості аеропорту спорудження штучної злітнопосадкової смуги довжиною 2000 м і шириною 42 м, яке завершилося у 1975 році. Тож ще через шість років тут почали курсувати і нові на той час Як-42.
У 1984 році завершене будівництво аеровокзалу на 400 пасажирів за годину, а у 1989 році злітно-посадкову смугу подовжили до 2550 м. Усе це дозволило на пікові своєї продуктивності у 1990 році відправити з аеропорту «Полтава» 145 тисяч пасажирів (!!!), 79 тонн пошти і
3717 тонн вантажу.

Головна проблема – дістати квиток!
Коли тепер заходиш до зали аеровокзалу, навіть важко уявити, що діялося тут до початку «лихих» 90-х. Усюди гамір, до кас не проштовхнутися, і кожні 15–20 хвилин – голос із репродуктора:
«Здійснив посадку літак рейсом…». А біля багатьох кас навіть оголошення «Усі квитки продано». Завжди людно було і в
касах попереднього продажу на вулиці Котляревського, де черги інколи стояли аж на вулицю. Через кожні 40 хвилин звідси курсував спеціальний автобус «Полтава – Аеропорт».

– Ми починаючи з 80-х регулярно літали з сім’єю до моїх батьків у Брест, – згадує полтавка Олена Кузіна. – Був такий рейс: Краснодар – Полтава – Гомель – Брест. За чотири години вже були на місці! З малими дітьми це було досить зручно, адже навіть прямий поїзд «чиргикав» майже добу. Єдина проблема – важко було з квитками…
Загалом аеропорт обслуговував у ті часи понад 30 міжміських рейсів і до двох десятків місцевих. З Полтави можна було вилетіти до Москви, Києва, Сімферополя, Львова, Донецька, Архангельська, Ленінграда, Єревана, Мінська та інших міст тодішнього Союзу. Ан-2 – славнозвісні «кукурудзяники» – могли доправити пасажирів і до Кременчука, Лохвиці, Глобиного, Нехворощі, Великих Кринок, Семенівки, Оржиці,
Чорнух…

Колега якось розповідав: бажаючи якомога швидше дістатися в редакцію, аби підготувати матеріал у номер, він полетів ось таким «кукурудзяником» з Чорнух до Полтави… Але перед польотом господарі добряче пригостили фотокора, у польоті той задрімав, а коли приземлилися, то ошелешив пілотів запитанням: «А де ми?». Виявилося, у… Слов’янську!

Пасажирів усе менше –проблем усе більше
Із 1991 року почалося різке зменшення пасажиропотоку через Полтаву, а останній регулярний авіарейс датується 1998-м. Хоча на той час аеропорт ще досить активно використовували для чартерних рейсів нафтовики, які працювали вахтовим методом у Росії. Однак і цей «струмочок» невдовзі висох…

Відтоді було немало спроб і гучних обіцянок відродити регулярне авіасполучення, однак усе закінчувалося «пшиком»… Здебільшого полтавське летовище вряди-годи приймало «борт №1»
(прилітали тодішні президенти України, інші високопосадовці) та більш-менш регулярно використовував його для своїх перельотів ФК «Ворскла».

Не змінила ситуації навіть передача у 2002 році аеропорту у власність територіальних громад області, хоча вже наступного року було виділено перші 100 тис. грн на його потреби. І відтоді саме
за кошти обласного бюджету підприємство й утримується задля збереження колективу і наявної інфраструктури.

Щоправда, на час підготовки до проведення Євро-2012 аеропорт розглядали як резервний для харківського, однак і ці надії не справдилися. А відтак держава жодним чином не допомогла.
Проте 2016 року аеропорт відвідав навіть тодішній міністр інфраструктури України Андрій Пивоварський, який загалом позитивно оцінював полтавські перспективи:
– Я багато їжджу регіонами, і цей аеропорт порівняно з іншими перебуває в доброму стані. Але для того, щоб повноцінно його запустити, потрібні інвестиції – декілька десятків мільйонів гривень. Необхідно, щоб керівники аеропорту, місцева влада спілкувалися з перевізниками й давали їм якусь «цукерку», аби вони хотіли летіти саме сюди, а не до Харкова, Києва чи Дніпропетровська.
Проте через деякий час сам Пивоварський подав у відставку, а літаки
до Полтави так і «не долетіли». Хоча ТОВ «Авіаплан» презентувало тоді дослідження перспективності розвитку аеропорту. Керівник проєкту Євген Трескунов теж говорив про «унікальні»
можливості для розвитку авіаперевезень на Полтавщині:
– Лише в Миргороді щороку відпочиває понад тисячу іноземців. Якщо ми реалізуємо бодай початковий план на рівні 120 тисяч пасажирів на рік, то це вже 12 мільйонів євро прибутків.
Не сказав лише одного: хто візьметься інвестувати проєкт? Охочих
не знайшлося.

Тож і надалі все робилося лише за рахунок місцевого бюджету. Апогеєм цієї «сподвижницької» діяльності стала повна реконструкція приміщення самого аеровокзалу. У грудні 2017 року аеропорт отримав статус міжнародного, а у березні 2019-го відновив роботу після тривалого простою. Тоді компанія SkyUp запустила рейси до Єгипту
та анонсувала до Туреччини. Однак, як кажуть, музика грала недовго: уже в червні компанія заявила про припинення польотів через незадовільний стан злітно-посадкової смуги та низьку завантаженість рейсів.

Якість смуги, до речі, відчув на собі і президент Володимир Зеленський під час візиту до Полтави 1 вересня 2020
року, заявивши тоді, що під час приземлення подумав, що «це буде остання поїздка у житті». Тоді ж він пообіцяв виділити близько півмільярда гривень, але за умови гарантій співфінансування
з обласного бюджету.

Передбачалося, що для відновлення роботи аеропорту «Полтава» упродовж наступних трьох років потрібно витратити 784,5 млн грн (595,3 млн грн має надати держава, 172,5 млн грн – область, 16,7 млн грн – саме підприємство). Але й ці цифри вже застаріли.