Переглянувши архівні документи та газетні публікації за 1950-й рік, дізнаємося, чим жила Полтава сімдесят років тому.
У січні на подвір’ї полтавського технікуму м’ясо-молочної промисловості закінчено відбудову центральної частини чотириповерхового корпусу приміщення. «До послуг студентів тут є актовий зал на 650 місць, фізкультурний зал, прекрасні аудиторії, обставлені новими меблями і учбові кабінети», – писала газета «Зоря Полтавщини».
Фото Володимира Сулименка та з Державного архіву Полтавської області
На стадіоні «Локомотив» відбулася першість міста по хокею з м’ячем, в якій взяли участь вісім команд. У фіналі господарі перемогли команду «Спартак» з рахунком – 1:0.
З 1-го лютого у фотосалонах Полтавського обласного відділу «Укрфото» знизили ціни на 43%. А з 1-го березня відбулося чергове зниження державних роздрібних цін на продовольчі й промислові товари в середньому на 20-30%. Зокрема на сіль, мило, столові й десертні вина ціна знизилась в половину.
У замітці «З Полтавською маркою» газета «ЗП» розповіла, яку продукцію цими днями підприємства міста відвантажили замовникам: «Трикотажна фабрика – 20 тисяч пар в’язаних рукавиць на базу головлегзбуту. Олійжиркомбінат – 144 тонни олії першого сорту – для трудящих Москви, 90 тон мила – для населення Нижнєдніпровська, 50 тон макухи – для тваринницьких радгоспів області. Фабрика баянів – 10 баянів Одеському фірменному магазинові та 7 баянів Харківській торговельно-закупівельній базі. Міськмолокозавод – 700 кг молока для дитячих ясел і ларьків міськторгу, 1600 кг кисломолочних продуктів – для населення міста, 500 кг шоколадного масла – для міськторгу».
У квітні трудящі Полтави вшанували 20-ту річницю смерті поета Володимира Маяковського. На підприємствах і в навчальних закладах проведені лекції, бесіди, при бібліотеках обладнали виставки, присвячені життю і діяльності поета. У літературно-меморіальному музеї В.Г.Короленка відкрили виставку з різними виданнями творів Маяковського, критичні роботи і статті з аналізом творчості поета.
5 травня вдруге відбулася естафета на призи газети «Зоря Полтавщини». Маршрут, у порівнянні з попереднім роком не змінився, але участь взяли майже вдвічі більше команд – 15. Спортсмени не тільки бігли, а на деяких етапах їхали велосипедами і навіть переносили пораненого. Боротьба була настільки запекла, що трійку призерів на фініші відділяли лічені секунди. Перемогу в естафеті здобула команда Полтавського педагогічного інституту.
Перед початком літнього сезону рейдова бригада разом із журналістами проінспектували роботу торговельних організацій міста і знайшли чимало недоліків. У замітці «Халтурники від торгівлі» газети «ЗП» читаємо: «Десятки лотків, кіосків, крамниць, буфетів розташовані на довгій відстані від Жовтневого саду до мотороремонтного заводу, але знайти в них шклянку газованої води або пляшку ситра неможливо. У міськторзі нікого не цікавить організація торгівлі фруктовими і мінеральними водами, морозивом. Все пущено на самоплив без обліку потреб і попиту споживача. Не краще в Полтаві торгують і газованою водою. Її продають тільки в центрі міста. З 19 сатураторів працює лише 13 та й ті з перебоями. Крамниця №58 Полтавського міськторгу досить просторе й світле приміщення. Але підлога чорна, як земля, і густо всіяна недокурками, шматками брудного паперу. По Жовтневій вулиці в крамниці №27 поруч з крупою зберігаються оселедці, бачок для миття посуду іржавий. А в кіоску №41 шклянки миють в каструлі, тобто в стоячій воді. В багатьох крамницях досі немає холодильників, де можна було б зберігати продукти, які швидко псуються. У деяких закладах харчування продавці примудряються порції зменшувати чи не в половину від норми. У крамниці №27 вітрина не пофарбована, тамбур, оббитий в минулому картонними коробками, залишився таким, як і раніш, приміщення всередині не побілене. Ця крамниця, чомусь, значиться відремонтованою. На капітальний ремонт крамниці №64 витратили понад 60 тисяч карбованців. А двері й вікна не замінили. Як і раніше вони мають непривабливий вигляд: розхитані, не пофарбовані. Це не капітальний ремонт, а марна витрата грошей».
У червні «ЗП» писала: «У Лютенському лісі Гадяцького району мисливці спіймали вісім вовченят. Вовченята живими доставлені в Полтаву і здані в Полтавський державний краєзнавчий музей. За них виплатили грошову винагороду в сумі 2400 карбованців».
Окрім традиційних парадів на 1 травня та 7 листопада, у червні провели ще й парад фізкультурників до свята радянської авіації. Після проходження в колонах вулицею Жовтневою, свято продовжилося на стадіоні «Динамо»: «Тут відбулися масові виступи спортсменів товариства «Трудових резервів з вільних вправ, в яких взяли участь кількасот фізкультурників. Показові виступи кращих гімнастів спортивних товариств «Більшовик», «Наука», «Урожай». Фехтувальники юнацької спортивної школи продемонстрували свою спортивну майстерність на рапірах, еспадронах і шпагах. Відбулися також показові виступи штангістів. В кінотеатрі ім. Котляревського демонструвався фільм про батька російської авіації Миколу Жуковського. В дитячій технічній станції влаштували виставку моделей, сконструйованих юними авіаконструкторами».
На околиці Полтави в приміщенні 8-ї середньої школи розмістився центральний міський піонерський табір. Щодня після сніданку піонери відправляються в походи. Одна група йде до парку «Перемога», друга – до краєзнавчого музею, третя – до кінотеатру, четверта – по історичних місцях рідного міста. По обіді відпочинок і масові ігри. Всього за літо тут оздоровились 892 піонери.
«У Полтаві працює молодий скульптор Юрій Багрій. Для літературно-меморіального музею І.Котляревського він закінчив композиції з гіпсу «Гоголь в гостях у Котляревського», «Котляревський читає «Наталку-Полтавку» артистові Щепкіну». Бюсти першого класика української літератури зроблені і для музею, і обласного кінотеатру» – повідомляє «ЗП».
Протягом року «ЗП» чимало писала про створення Державного музею історії Полтавської битви і експонати, які його поповнюють. Відкриття музею приурочили до 7-ї річниці визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників. А наступного дня 24 вересня відкрилася обласна виставка досягнень народного господарства, яка охопила площу, де нині облдержадміністрація. Протягом 1950 року в Полтаві серед значущих об’єктів відбудували корпуси інституту інженерів сільськогосподарського будівництва (Першотравневий проспект), технікуму цивільного будівництва (вул. Комсомольська), школу №25 (вул. Шевченка), житловий будинок (вул. Фрунзе, 27/24), тощо.
Володимир СУЛИМЕНКО
