(Продовження. Частина друга.)
Переглянувши архівні документи та газетні публікації за 1960 рік, дізнаємося, чим жила Полтава 60 років тому.
22 квітня на башті будинку пожежної охорони, розташованому на розі вулиць Фрунзе (нині Європейської) і Шевченка, запрацювали міські куранти, які стали одним із символів Полтави. У статті «Полтавські куранти» газети «Зоря Полтавщини» автор Е.Шестакова розповіла: «Циферблати годинника розташовані відповідно до сторін світу. На першому поверсі в спеціальній кімнаті міститься, так би мовити, пульт управління. Механізми виготовив Ленінградський годинниковий завод, стрілки – полтавська артіль «Універсал». Встановив годинник електромонтер Харківського спецуправління зв’язку №402 Віктор Коваль, якому лише 22 роки. Годинники, встановлені ним, працюють на заводах і в школах Горлівки, Харцизька та інших міст України. Нині він закінчує монтаж годинника на полтавському стадіоні «Колгоспник».
Студенти Полтавського кооперативного технікуму вперше взяли участь в традиційній естафеті до Дня преси на призи «Зорі Полтавщини» і посіли друге місце серед своїх навчальних закладів. Абсолютними переможцями змагань стали студенти інституту інженерів сільськогосподарського будівництва.
Керівник Полтавського аптекоуправління В.Куделич звернувся в обласний відділ у справах будівництва й архітектури з проханням передбачити в новобудовах приміщення для аптек. Згідно нових нормативів на кожні 12-13 тисяч населення повинна відкриватися аптека, а в Полтаві їх лише вісім, – повідомив він.
У перший день літа рейдова бригада газети «ЗП» об’їхала будівельні об’єкти міста, які зводяться для дітей, а їх чимало. Це вилилось у публікацію на цілу шпальту «Палаци й школи для наших дітей побудувати в строк!». В різних куточках міста зводились школа-інтернат №1, школа №5, школа №9, школа №13 (нині №11), Палац піонерів (нині Палац дитячої та юнацької творчості), спортивна школа (нині СДЮСШОР №2).
На вулицях Полтави почав курсувати так званий «автотрамвай» – спарені автобуси «ЗІЛ-155». Якось водії Полтавського автопарку Володимир Коняхін та Георгій Наливайко запропонували керівництву переобладнати списаний автобус на причеп для перевезення пасажирів. Зі старого автобуса викинули двигун, рульове управління, його електрифікували, встановили кран для самозупинки на випадок, якщо причеп відірветься від тягача. Причеп з’єднали з автобусом «ЗІЛ-155», деякі вузли якого теж перебудували, зокрема, посилили раму, з’єднали гальмову магістраль з причепом. За свою раціоналізацію водії одержали грошову винагороду 4000 карбованців.
Враховуючи, що в місті діяв лише один готель – «Полтава» (пізніше «Театральний»), на шпальтах газет можна було зустріти такі оголошення: «Для приїжджих артистів цирку потрібні кімнати. З пропозиціями звертатися м. Полтава, філармонія». До речі, цирк в 1960 році гастролював з 16 червня по 16 липня на площі, яку нині займає музичне училище імені Лисенка.
У Полтаві створили міську філію товариства охорони природи, яку очолив П.Калашник. Після уважної перевірки стану окремих об’єктів природи, осередок взяв на облік більше 50 парків, скверів, рідкісних насаджень і окремих дерев. Зокрема взято на облік 400 дубів віком сто і більше років.
Артист театрального колективу міського будинку культури Максим Писанка відзначив сорок років творчої діяльність на сцені. Корінний полтавець син наймита-візника, був організатором одних з перших драмгуртків на беконній і тютюновій фабриках, з 1937 по 1941 роки керував капелою бандуристів при Полтавській філармонії. З 1943 по 1952 рік працював старшим методистом Полтавського обласного Будинку народної творчості по музично-хоровій роботі. З перших днів створення Полтавського міського будинку культури Максим Писанка бере активну участь в роботі театрального колективу і в свої 73 роки ще не збирається полишати сцену.
– При клубі залізничників є хороший сад. Були часи, коли тут працювала читальня, грала музика, влаштовували бесіди, лекції, концерти. Але в цьому році в саду ніякої роботи не проводять. Може час вже відкрити сад для відвідувачів, перетворити його у справжнє вогнище культури? – запропонував у листі читач газети «ЗП» І.Підковиря.
Ще одну пропозицію зробив читач О.Зосим: «Здавна мешканці Подолу, Островка, Ліска та Дублянщини при переправі через Ворсклу користувалися невеличким містком, від якого нині лишилася одна назва. На цьому місці тепер курсує човен. Ішли діти, наприклад, з вулиці Сакко на Поділ безкоштовно, а тепер «дай мамо 30 копійок, бо дядя на човні просить грошей». Всі, хто хоче найкоротшим шляхом пройти до міста – платіть, а ні, то обходьте через головний міст, що на два кілометри далі. В години «пік» навіть виникають черги, тоді сміливіші роздягаються і, тримаючи в одній руці одяг і взуття, перепливають на другий берег. А що робити тим, хто не вміє плавати, пристарілим, дітям, інвалідам. Мабуть, треба відновити місток.
– Київський район м. Полтави в переддень свята будівельників прикрасився новою монументальною спорудою – став до ладу діючих Палац культури прядильників, – писала «ЗП» в одному із серпневих номерів. – Високий просторий зал для глядачів на 600 місць, сім робочих кімнат для занять гуртків художньої самодіяльності, фізкультурний зал, де буде також займатись балетна студія, малий лекційний зал на 200 місць, більярдна, гостинна, книгосховище, чудовий читальний зал – все це до послуг прядильників.
Указом Президії Верховної Ради УРСР арматурникові заводу залізобетонних і бетонних виробів Полтавського обласного будівельного тресту Василю Скляру присвоєне почесне звання Заслуженого будівельника УРСР.
Оголошення: З 10 серпня 1960 року в м. Полтава працює станція технічного обслуговування автомобілів, яка обслужуватиме туристські та приватні автомобілі всіх марок. На станції проводиться миття, змазування та регулювання машин. Адреса: м. Полтава, вул. Кірова, 2
– У Полтаві на вулиці Жовтневій проти Каштанової алеї, з’явилася нова красива споруда. Це п’ята середня школа, яка почала своє життя напередодні нового навчального року, – писала «ЗП». – Святковий і бадьорий настрій був того дня у всіх, хто прийшов на її відкриття. Дзвенить мідь духового оркестру, центральна алея в кумачі прапорів. Перед учнями і їх батьками, перед колективом будівельників виступають представники партійних і громадських організацій. Настає урочиста хвилина. До центрального під’їзду направляється першокласники Гриша Марченко і Наташа Корчагіна та найкращий будівельник Яків Федоров. Гриша перерізає стрічку, а потім ключем відкриває двері нового приміщення. 910 учнів школи ознайомилися з класними приміщеннями, з розпорядком, дізналися, хто їх вчителі.
Цього ж дня на літній сцені парку «Перемога» відбулися урочистості та концертна програма з нагоди відзначення сорокарічного ювілею школи №10.
(далі буде)
