×

Полтава-1970: світовий етап мотокросу, століття паровозного депо, Ворскла в новому руслі

Частина третя

Переглянувши архівні документи та газетні публікації за 1970 рік, дізнаємося, чим жила Полтава 50 років тому.

Після того як у 1969 році у Патлаївці під Полтавою був вдало проведений чемпіонат СРСР з мотокросу, нашому місту було доручено вперше провести етап чемпіонату світу з цього виду спорту. За рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради від 28 квітня 1970 року був створений організаційний комітет з 19 чоловік, який очолив голова виконкому міської ради В.Алексєєв. Чемпіонат розпочався 21 червня. Про подію писав кореспондент «ЗП» Г.Безман у репортажі «Траса підкоряється найсильнішим»: «Ще задовго до початку чемпіонату світу в напрямку Патлаївка – Яківці помітно збільшився рух людей і автотранспорту. Природні трибуни «мотоциклетного стадіону» заповнили понад 150 тисяч глядачів. Після параду учасників з Болгарії, НДР, Чехословаччини, Польщі й СРСР восьмий етап чемпіонату світу з мотокросу на мотоциклах класу 500 кубічних сантиметрів оголосили відкритим. Цього разу були відсутні відомі гонщики зі Швеції, Англії та Бельгії. За сумою очок двох заїздів першість здобув Пауль Фрідріхс (НДР), на другому місці – Отакар Томан (Чехословаччина), на третьому – Володимир Овчинников (СРСР)».  


На фото 1970 року: глядачі спостерігають за змаганнями Чемпіонату світу з мотокросу у с. Патлаївка. Фото з сімейного архіву Світлани Олійник

Першого значного успіху досягли на республіканських змаганнях вихованки відділення баскетболу Полтавської ДЮСШ №2. Під керівництвом тренера Бориса Суховського полтавки потрапили до фіналу восьми чемпіонату Міністерства освіти УРСР. У матчі за бронзові медалі наші землячки перемогли баскетболісток із Херсонської області з рахунком 34:27 і вперше в історії вибороли ці почесні нагороди.

Коли в липні 1870 року на дільниці Полтава – Кременчук відкрили рух поїздів, стало до ладу паровозне депо. Це були кілька приземкуватих темних приміщень, де в тісноті й кіптяві ремонтували малопотужні паровози. У 1935 році машиніста І.М.Яцину нагородили орденом Леніна, а згодом обрали депутатом Верховної Ради СРСР першого скликання. У 1941 році, після початку німецько-радянської війни, на вузлі створили бронепоїзд «Маршал Будьонний». Більшість його екіпажу становили працівники депо. У 1961 році в депо з’явився перший тепловоз. На відзначення сторіччя паровозного депо завітало чимало нинішніх і колишніх працівників. Серед них машиніст Михайло Ком’яков, який 19 вересня 1941 року вивів останній ешелон з рідної Полтави, у яку вже вривався лютий ворог. І він же серед перших 10 жовтня 1943 року повернувся на паровозі в місто над Ворсклою. Михайло Ком’яков продовжив справу свого батька, який до війни працював у депо, а нині передав естафету сину Володимиру. Згадували працівники депо березневий день 1961 року, коли проводжали у перший рейс тепловоз до Лозової. Начальник депо Юрій Вельбицький, розповів, що нещодавно на території підприємства побудували двоповерховий клуб із глядацькою залою на 400 місць, кімнатами для гуртків художньої самодіяльності, деповським музеєм, їдальнею, медпунктом. Також суттєво оновлені й модернізовані виробничі цехи. 

Колектив дільниці Кременчуцького комбінату нерудних будівельних матеріалів узявся поглиблювати Ворсклу, щоб поліпшити пропуск паводкових вод. У 1969 році в районі Крутого Берега встановили земснаряд і пішли за течією. Про це в репортажі «Ворскла в новому руслі» розповів кореспондент «Зорі Полтавщини» Павло Карнаух: «Завдання для робочих було простим на перший погляд. Біля селища Пост-Островок, де Ворскла здавна підмивала вулицю Сакко, довелось прорити нове русло, насипати захисну дамбу. Утворились затока та одне з найкрасивіших місць у Ленінському районі міста – Зелений Острів. День і ніч працював екіпаж земснаряда, поволі просуваючись униз річкою, залишаючи за собою поглиблене до 4-5 і навіть більше метрів дно ріки та впорядковані береги. Так тривало з ранньої весни до пізньої осені. На чотирикілометровому шляху вийняли мільйон кубометрів ґрунту. У нинішньому році колективу дільниці довелось виступити не лише в ролі меліораторів, а й у ролі будівельників. У районі Південного вокзалу на правому березі поступово намили 65 тисяч кубометрів піску – під майбутній будівельний майданчик однієї з найбільших в Україні туристичних баз. Спорудження її розпочнеться вже в наступному році. Розширяє свої межі Полтава. Найближчі роки на Подолі виросте новий мікрорайон Шпортівка, збудований на намивному ґрунті. Потрібно його чимало – три мільйони кубометрів! Екіпаж земснаряда почав намивати майданчик для першої черги мікрорайону – лікувального комплексу 3-ї міськлікарні».

28 липня полтавцю художнику Володимиру Павлюченку, який пройшов війну від Сталінграда до Берліна, виповнилося 50 років.

– Він – учасник не тільки республіканських, а й Всесоюзної художньої виставки. Йому разом з небагатьма митцями республіки було довірено художньо оформляти павільйон УРСР на Всесоюзній ВДНГ, – писав про Павлюченка його товариш журналіст Володимир Мартусь. – Виставі «Сорочинський ярмарок», яку він художньо оформляв, аплодували навіть у Кремлівському театрі. Роботи Володимира Павлюченка красуються у школах (зокрема 16-й і 17-й м. Полтави), Палацах культури, квартирах полтавців, як подарунки художника їх можна побачити в експозиціях музеїв міста та області. Нині митець поставив собі за мету створити серію портретів наших земляків – Героїв Радянського Союзу. Саме цим він і зайнявся під час своєї відпустки.

У Художньому салоні Полтави відкрилася персональна виставка творів Володимира Павлюченка, яку назвали помітним явищем у культурному житті міста. Щоправда, на виставці не були представлені полотна з Полтавського краєзнавчого, меморіальних Івана Котляревського та Миколи Гоголя у Великих Сорочинцях. За ескізами Павлюченка виготовлено немало нагрудних значків, пам’ятних медалей, полтавських рушників – їх теж не було на виставці. 

Експозиція відділу природи Полтавського краєзнавчого музею поповнилась новим цікавим експонатом. Полтавський педагогічний інститут ім.В.Г.Короленка передав музею череп шерстистого носорога, знайдений на Горішньоплавнинському родовищі залізистих кварцитів у Кременчуцькому районі. Шерстистий носоріг жив одночасно з мамонтом у льодовикову епоху. Довжина черепа цієї тварини близько метра, а загальна довжина її досягала трьох метрів. Вага носорога становила майже три тонни.   

З 18 липня Полтавський телевізійний ретранслятор перейшов із сьомого на восьмий канал. Начальник радіорелейної магістралі №1 С.Рогозін пояснив це так: «У зв’язку з тим що в Білопіллі Сумської області також на сьомому каналі функціонує потужний ретранслятор, він перешкоджав нормальному прийому телепередач нашого ретранслятора в деяких районах області. Тому Державна інспекція електрозв’язку Міністерства зв’язку СРСР відвела нам восьмий канал». (Далі буде)