×

Полтава-1970: українці з Торонто, небезпечна площа Зигіна, поліклініка міськлікарні №2 та школа №26

Частина четверта

Переглянувши архівні документи та газетні публікації за 1970 рік, дізнаємося, чим жила Полтава 50 років тому.

У місті зводиться чимало об’єктів, але далеко не всі з них здають з оцінкою «відмінно». Саме з такою оцінкою прийняла державна комісія триповерховий будинок поліклінічного відділення 2-ї міської лікарні на вулиці Радянській (нині Монастирська), який здали будівельники пересувної механізованої колони №1 тресту «Полтавсільбуд» (начальник Д.Чепіжний). На відкритті зразкового об’єкта побували представники всіх гілок обласної та міської влади. Кореспондент «Зорі Полтавщини» Г.Безман побачив у поліклініці багато нововведень, як, наприклад, роздягальню, коридори, освітлені люмінесцентними лампами, внутрішній телефон у кабінетах лікарів, а над дверима світлові таблички з написами «Вільно» й «Зайнято». Завідувач поліклініки Г.Соник розповів, що за одну зміну медперсонал може обслужити понад 500 чоловік. У розпорядженні лікарів 47 кабінетів для прийому хворих, не рахуючи допоміжних приміщень. 

У серпні полтавці зустрічали гостей з Канади – учасників танцювально-хорового ансамблю ім.Т.Г.Шевченка з міста Торонто. Це один з найбільших і найкращих творчих колективів Товариства об’єднаних українських канадців. У складі його – чоловічий хор, мандолінний оркестр і танцювальна група – усього 100 чоловік. Керує ансамблем Євген Дольний. Іноземних гостей керівники області помпезно зустрічали дорогою з Києва ще в Пирятинському районі. Після екскурсій містом та урочистостей увечері в приміщенні обласного музично-драматичного театру ім.М.В.Гоголя відбувся концерт танцювально-хорового ансамблю ім.Т.Г.Шевченка.

21 серпня 1960 року прийняв перших відвідувачів санаторій «Лісові поляни». Відтоді минуло десять років. Тепер це санаторій обласного значення, читаємо в замітці «Ювілей колгоспної здравниці» газети «ЗП»: «Десять років тому на цьому місці, біля тихої річки Свинківки, закінчувалося спорудження нового корпусу санаторію. Називався він тоді міжколгоспним, збудували його на свої кошти господарства Полтавського району. До послуг перших тоді були лише сірководневі й хвойні ванни. Згодом колгоспи Полтавщини виділили 300 тисяч карбованців, на які тут збудовано лікувальний корпус. А в ньому є кисневі, азотні, морські, шавлієві, сірководневі та хвойні ванни, грязьове відділення, ванни вертикального й горизонтального витягання. Це справжній цех «реставрації» людського здоров’я. За десять років курс лікування в санаторії пройшло близько 12 тисяч трудящих не тільки з Полтавщини, а й інших областей республіки. Санаторій і сьогодні розширюється, будується. Років через три він зможе прийняти за один раз 300–350 осіб. А нині тут протягом туру лікується 120.  

На перший погляд може здатися, що в 1970 році в Полтаві все було гарно, ніяких тобі проблем у місті, але це не так. У рубриках «Гірчичник» та «Вітрина бракоробів» газети «ЗП» вистачало критики, особливо про стан доріг і тротуарів. Ось деякі витримки з фейлетону О.Бандури «Ех, ресори, ви ресори…»: « Шумить, гуркоче, вирує площа Зигіна. Сюди звідусіль течуть швидкоплинні струмки автотранспорту. У центрі її стоїть начальник 11-ї дистанції колії Полтавського відділку Південної залізниці Іван Шкодинейко і спостерігає, як стрибають машини різних марок через залізничну колію, що перетинає площу. Ось їде автомобіль з цеглою. Наближаючись до небезпечного місця, водій натискує на гальма. І все ж не всі цеглини зберегли надану їм на заводі форму, коли автомобіль переїжджав через сталеві рейки. Потім гуцикнула машина, навантажена пляшками з безалкогольними напоями, – щось дзенькнуло. Безперечно, шофер привезе в магазин значно менше цілих пляшок, ніж одержав на підприємстві. У потоці автотранспорту з’явилася машина швидкої медичної допомоги. На ношах лежить людина. Хоч як обережно повертав кермо шофер, та машину труснуло. Можна здогадатись, як вплинуло це на хворого. Багато років водіям доводиться перестрибувати через цю колію. Ресори автомобіля не витримують таких стрибків і достроково виходять з ладу. І нікому не прийде в голову наростити асфальт біля рейок, вирівняти шлях. Стоїть Шкодинейко й чекає, коли шофери зберуться та попросять його, низько вклонившись, відремонтувати залізничні колії. Крім Шкодинейка в області, на жаль, ще немало таких керівників, які чекають поклону від працівників автомобільного транспорту».

Ще одна проблема: цілий рік не можуть зробити ремонт приміщення театру ляльок, про це у матеріалі «Покажіть Котигорошка»:

– Іду, обережно ступаючи по шматках цегли. Минувши величезну купу сміття біля дверей, заходжу в будинок – стіни в тріщинах, напівобвалена стеля, – пише автор В.Капелюха. – Підлога настелена не скрізь. Немає її в залі для глядачів, а до вестибюлю ще взагалі не доходили руки будівельників. Аж не віриться, що рік тому тут лунав дитячий сміх. Мабуть не скоро малюки міста дивитимуться пригоди Піфа, Котигорошка, «Сорочинський ярмарок», бо з вересня минулого року не стало театру ляльок. Залишилися тільки голі щити для реклам та вивіска, що сповіщає про призначення будинку. Ось уже цілий рік у ньому наглухо забиті двері, а його господарі гостюють то в клубі залізничників, то в Палаці культури бавовнопрядильної фабрики. Показують старі вистави, бо місця для репетиції немає.     

На фото 1970 року: новозбудована школа №26 у 69-му мікрорайоні Полтави
Фото з Державного архіву Полтавської області

Також часто преса критикує невпорядкованість мікрорайону Алмазний, який активно розбудовується, це калюжі, покинуті будматеріали тощо. Проте й рапортує про відкриття нових об’єктів. З початком нового навчального року за парти однієї з найбільших в області школи №26, що в 69 мікрорайоні Полтави, сіли 1496 учнів. Про нову школу в репортажі «Вікнами до сонця» розповів кореспондент «ЗП» А.Ричко: «…Осінньої днини рік тому на це місце прибули робітники БМУ «Полтавжитлобуд-1». Вирили котлован, установили два баштових крани. День за днем виростала будова. На майданчику трудилися учні енергобудівельного технікуму, майбутні учні школи, учителі, батьки, щоб здати об’єкт раніше наміченого строку. У будівництві також узяли участь субпідрядні організації БУ №545 тресту «Сантехмонтаж-60», СБУ №405 тресту «Південелектромонтаж», СБМУ №4 УМР та інші. Упорядковується стадіон, тенісний корт, відкриється їдальня. У школі буде свій лікар. Щоранку діти слухатимуть радіогазету чи вісті, які передаватимуться зі шкільного радіовузла, після занять ходитимуть у свій кінотеатр. Приміщення сплановане так, що учнів можна розмістити за віковими категоріями. За 20 хвилин перерви вентилятори освіжать робочі кімнати. Великі повні сонця класи. Чудовий подарунок одержали діти, що живуть у новому районі міста. Не школа – мрія!». 

У шаховому клубі парку відпочинку «Перемога» 12 днів точилася боротьба за звання чемпіона Полтави з шахів. Єдиний учасник змагань Олександр Анікін закінчив турнір без жодної поразки і в підсумку став чемпіоном.

(Далі буде)