×

Полтавка Клавдія Петрова відзначила свій сотий ювілей

Днями своє 100-річчя відзначила унікальна жінка, віддана трудівниця, інвалід війни першої групи Клавдія Петрова.

Народилася Клавдія Костянтинівна 27 жовтня 1919 року в селі Васькове на Вологодщині в бідній сільській родині. Окрім неї, у сім’ї Петрових було ще троє дітей. На жаль, голодомор забрав у Клавдії майже всіх рідних, залишивши її та молодшу сестру круглими сиротами. Маючи за плечима лише три класи сільської школи, дівчина разом з сестрою переїхала до родичів у Полтаву, де продовжила навчання у вечірній школі №3 при Полтавській бавовнопрядильній фабриці, також паралельно і працювала. Після школи Клавдія вирішила вступити до технікуму текстильної легкої промисловості. Навчання давалося легко, і дівчина з упевненістю дивилася у майбутнє, переконана, що найстрашніше вже позаду. Та дівочим мріям не судилося здійснитися, оскільки влітку 1941 розпочалася війна, і третьокурсниця втягнулася в горнило боротьби проти фашистських загарбників.

Так, у вересні 1941 року 22-річну студентку разом з фабрикою евакуювали до Семипалатинська, а 30 квітня 1942 року Клавдія Петрова отримала повістку з військкомату. Гарний слух відкрив їй шлях до Московської школи радіофахівців у перший сталінський набір дівчат. Саме там й отримала спеціальність радиста другого класу. По завершенні навчання дівчину направили на проходження військової служби в радіороту в складі 30-го окремого Криворізького полку 3-го Українського фронту.

Протягом усієї війни вона брала участь у найвизначніших битвах, зокрема Сталінградській, на Курській дузі, при форсуванні Дніпра та Дунаю. Також дівчина відзначилася в численних боях за звільнення Південної України, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії. За активну участь у бойових операціях Клавдія Петрова нагороджена двома орденами Вітчизняної війни «За мужність», за участь у звільненні Кривого Рогу – медаллю «За бойові заслуги». Окрім цього, медаллю «За взяття Відня» і «За оборону Сталінграда».

За всю війну дівчину було двічі поранено – під Сталінградом та при форсуванні Дніпра. Але кожного разу вона знову рвалася в бій захищати рідну землю від ворогів. Там, на фронті, серед смертей, боїв та сліз знайшла Клавдія і своє кохання – Дмитра Євсєєва. Разом вони пройшли всю війну і майже одразу після настання довгоочікуваного миру побралися. У щасливому шлюбі з прожили 62 роки, але кілька років тому чоловіка не стало.

Мирне життя Клавдії Костянтинівни було насиченим та продуктивним. Жінка завжди займала активну життєву позицію та самовіддано працювала на благо країни. Після війни заочно закінчила технікум статистики в Москві, а з 1954 року працювала в обласному плановому управлінні. Загалом трудовий стаж жінки складає 47 років. До того ж Клавдія Петрова тричі була депутатом районної та Полтавської міської рад. Шановна Клавдіє Костянтинівно! Доля вела вас непростими стежками. Складаємо шану мудрості і силі духу, з якими ви пережили всі випробування. Прийміть слова великої вдячності. Низький вам уклін. Зичимо міцного здоров’я та Божого благословення. Бажаємо зустріти ювілей у доброму настрої поруч із дорогими і близькими вам людьми.