×

Правовий статус української мови як державної

Мелодійна, співоча, солов’їна, дзвінка… Такими словами здебільшого  характеризують українську мову. У День української писемності та мови не зайве нагадати й про її правовий статус як державної. Роз’яснюють юристка Регіонального центру з надання БВПД у Чернівецькій області Ольга Волощук та волонтерка БПД Юлія Усата. 

Мова є унікальним засобом соціалізації, а знання саме державної мови сприяє соціалізації громадян у суспільстві та запобігає проявам дискримінації.

Стаття 10 Конституції України та стаття 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначають саме українську мову, як єдину державну (офіційну) мову в нашій країні. Це повністю відповідає державотворчій ролі української нації, про що мовиться в преамбулі Конституції, нації, яка історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву нашій державі.

22 квітня 2008 року Конституційний Суд України прийняв рішення, що “статус української мови як державної є складовою конституційного ладу держави нарівні з її територією, столицею, державними символами”. Цю правову позицію підтверджують й положення вищезгаданого Закону.

Статтею 10 Конституції України передбачається, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. І саме тому 25 квітня 2019 року був прийнятий Закон України «Про забезпечення функціонування українською мови як державної» (14 липня 2021 року Конституційний суд України визнав його конституційним). Цей Закон визначив порядок функціонування і застосування української мови як державної. Зокрема передбачається обов’язок кожного громадянина володіти державною мовою. Крім того, визначено осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та послуговуватися нею під час виконання службових обов’язків. Також визначено випадки і сфери обов’язкового застосування державної мови, забезпечення стандартів та захист української мови.

Зауважимо, що за Законом статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної й комунальної форм власності, а також в інших публічних сферах суспільного життя (трудові відносини, освіта, наука, реклама, транспорт, засоби масової інформації, спорт, телебачення та радіомовлення, охорона здоров’я та інші).

Важливі положення Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» закріплюють статус української жестової мови та мовні права жестомовних осіб. Зокрема передбачається, що «українська жестова мова – це природна візуально-жестова мовна система з власною лексико-граматичною структурою, що сформувалася еволюційним шляхом і використовується як основний або один з основних засобів спілкування жестомовних осіб, які постійно проживають або впродовж тривалого часу проживали на території України». Кожній жестомовній особі в Україні гарантують право вільно використовувати українську жестову мову в суспільному житті, вивчати та підтримувати її, а також навчатися українською жестовою мовою.

Наголосимо, що у положеннях Закону України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року зазначається, що держава зобов’язується сприяти розвиткові етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України. Оголошуючи українську мову державною, законодавство України водночас гарантує використання і розвиток мов усіх народів, які живуть в Україні.

Варто звернути увагу і на захист державної мови. Стаття 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачає, що задля цього у сферах суспільного життя на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови. Його завдання –  захищати українську мову як державну та захищати права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя на всій території України та усунення перешкод і обмежень у користуванні державною мовою. Уповноважений із захисту державної мови здійснює державний контроль за застосуванням державної мови у випадку надходження скарги, а також за власною ініціативою.