Що до нього призвело і чим все закінчиться?
Про Нові Санжари уже встигли навіть скласти анекдот. « – Ви звідки? – З Полтави! – А де це? – Ну, недалеко від Нових Санжар!». Протягом останнього тижня про Нові Санжари навіть за межами України і справді згадували частіше, ніж по Київ чи будь-яке інше українське місто протягом року. Бо навіть увімкнувши праску, залишалося лишень подивуватися, що «там» не передають якусь інформацію про це найвідоміше тепер на планеті українське селище. Адже про нього згадали «незлим тихим словом» усі провідні інформагенції, написали усі провідні газети і показали репортажі усі провідні світові телеканали. Одне слово, прославилися!
Утім, аби зрозуміти, що ж відбулося насправді давайте відновимо хронологію подій.
Про евакуацію українців з китайського Уханю, який виявився в епіцентрі спалаху коронавірусу, в уряді заговорили ще кілька тижнів тому. І весь час заспокоювали народ, що усе, мовляв, іде за планом – готуємося! Однак сама операція весь час чомусь затягувалася, а чиновники не втомлювалися повторювати, що це лише задля того, аби підготуватися якомога краще. При цьому урядовці довго не називали навіть імовірних адрес, куди ж саме буде направлено евакуйованих. А коли такі адреси почали з’являтися, там уже виник певний спротив. На рівні окремих медичних і оздоровчих закладів відмовлялися прийняти цих людей цілими колективами на Львівщині і Тернопільщині, кілька відповідних ухвал винесли і деякі громади на Київщині… Саме тоді ймовірно і виникла ідея з Новими Санжарами, де й знаходиться однойменний медичний центр Нацгвардії України. А оскільки він відомчий, то хтось «нагорі» вирішив, що відтак і погоджувати це рішення ні з ким не треба. Навіть з персоналом.
Який теж, судячи з усього, дізнався про приїзд гостей буквально за день, коли надійшла команда готуватися. А оскільки шила в мішку, як відомо, не утаїш, то буквально того ж дня чутки поповзли по Нових Санжарах. А в телефонах місцевих жителів почали з’являтися повідомлення, що «везуть інфікованих» і заклики «підніматися». Народ і піднявся! Тож іще увечері 19 лютого на в’їзді до райцентру виникли перші стихійні пікети. А зранку народ уже блокував не лише трасу Полтава-Кременчук-Олександрія у Лелюхівці, але й об’їзді дороги до райцентру. Відтоді ситуація буквально з кожною хвилиною ставала дедалі неконтрольованішою: чим більше на місці з’являлося поліції, тим більше з’являлося протестувальників, а чим більше з’являлося протестувальників – тим більше з’являлося поліцейських, до яких згодом доєдналася і Нацгвардія. Та найбільше людей, здається, обурили БТРи і машини з водометами! Райцентр фактично опинився в блокаді, адже навіть рух автотрасою Полтава – Олександрія в обох напрямках було на довгий час перервано. Навіть деяким журналістам доводилося вести прямі ефіри лише з ближніх підступів до селища.
І якби у цей час центральну вулицю Нових Санжар хтось показав на відео людині, яка нічого про ці події ще не чула, то можна було б подумати, що тут тривають якісь навчання з придушення масових акцій протесту. Але, на жаль, це були не навчання! І справжні сутички з роз’юшеними носами виникали ледь не на кожному перехресті, а в районі мосту через Ворсклу просування правоохоронців і техніки зупинили остаточно…
Як згадувала потім одна бабуся, яка дівчиною пережила у рідному селищі окупацію, такої кількості військових і техніки вона не бачила… навіть «при німцях». Звісно, як завжди у подібних ситуаціях, не обійшлося і без провокацій, і без самих провокаторів, серед яких дехто уже встиг себе «підігріти» спиртним. Одне слово, пішло-поїхало!..
Ситуація вийшла на такий рівень, що до Нових Санжар примчав навіть Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який спільно з головою ОДА Олегом Синєгубовим заспокоював народ. Певним чином їм це вдалося, хоча той же очільник області в розмові з новосанжарцями зізнався, що про приїзд евакуйованих і сам дізнався лише о 7-й ранку.
Тим часом блокаду дороги до медцентру правоохоронцям вдалося прорвати, та епіцентр протистояння перемістився буквально до самих воріт оздоровчого закладу. Там, уже в нічний пітьмі, й запалали багаття, а у вікна автобусів з евакуйованими полетіло каміння… Без провокацій, на жаль, не обійшлося, хоча слід віддати належне правоохоронцям: вели вони себе досить стримано, що й дозволило уникнути серйозніших інцидентів. Але саме ці, загалом вихоплені із загального контексту кадри, і облетіли пізніше увесь світ. Не обійшли вони і російське телебачення, де на найпопулярніших політичних ток-шоу ситуацію узагальнювали до типово «руськомірського» стогону: «Ну, хіба ж можна їм віддавати Донбас, якщо вони отак зі своїми!..».
А наступного дня до Нових Санжар уже прибув і Прем’єр-міністр Олексій Гончарук, і міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька, і інші високопосадовці: зустрічі, брифінги, численні інтерв’ю з роз’ясненнями… Та у всіх, хто це чув і бачив, а у самих новосанжарців передусім на цьому тлі виникало лише одне-єдине питання: а де ж ви були раніше? Тому, як би влада не намагалася «зіпхнути» провину на «несвідомих новосанжарців», вона (на усіх без винятку рівнях) мусить визнати: операція, про яку так довго говорили і до якої так довго готувалися, провалилися саме з нашої вини. І саме через брак комунікації. Це, власне, потім визнавали і самі високопосадовці, зокрема і секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Данілов, який «постфактум» теж відвідав селище і сам медцентр.
Побував там на запрошення місцевих жителів і відомий «теледоктор» Євген Комаровський. У місцевому кінотеатрі, який, до речі, зветься як і медцентр «Нові Санжари», він прочитав цілу лекцію про коронавіус, шляхи його розповсюдження і профілактику. Як міг заспокоював жителів, яких набився повен зал!
Комаровський теж обурений, що новосанжарців вчасно не поінформували, а натомість «залякали, спровокували купу питань без відповідей, тому й одержали таку реакцію». А з людьми треба розмовляти і пояснювати їм усе на зрозумілій їм мові, вважає лікар. Так, треба було говорити, пояснювати, погоджуються і місцеві жителі. Але спершу має бути слово, а не БТРи і поліція, з допомогою яких намагалася «переконати» їх влада.
На цьому можна було б і закінчити. Однак питання залишаються. Вони залишаться навіть після того, як останній із «китайців», дай Боже, благополучно і здоровим покине обсервацію в МЦ «Нові Санжари». І міністерці Зоряні Скалецькій, яка добровільно зголосилася себе тут «ув’язнити», теж відпаде необхідність розповідати про коронавірус за допомогою постів у Фейсбук. Адже події у Нових Санжарах – це не кінець історії, а, схоже, лише її початок, зважаючи на ті темпи, з якими підступна хвороба атакує уже не лише Китай, а й саму Європу, все ближче підбираючись до наших кордонів.
Та й у самій санжарській «опупеї» ще не всі крапки над «і» поставлено. Адже порушено цілу низку кримінальних справ щодо учасників безладів у райцентрі, кільком фігурантам суди вже навіть обрали запобіжні заходи. Тож і до цієї історії нам ще, певне, не раз доведеться повернутися…
