×

Ще один успішний рік Анатолія Новописьменного

Якби пауерліфтинг був олімпійським видом спорту, то Полтавська область могла б розраховувати на олімпійське золото. Другий рік поспіль молодий атлет Анатолій Новописьменний стає чемпіоном світу та Європи. Більше того, за свою кар’єру спортсмен установив понад 40 рекордів, і це тільки міжнародних. 27 грудня Анатолію виповнюється лише 23 роки, і в нього все ще попереду.  

– Анатолію, розкажи про себе, як прийшов у пауерліфтинг?

– Народився я в селі Кірове Кобеляцькому району. У шкільні роки, як і більшість моїх однокласників, любив займатися легкою атлетикою, футболом та іншими ігровими видами спорту. Штангу взяв до рук років у 14. Обладнання було не надто якісне, але все ж рік займався самостійно, потім потрапив у Кобеляки, де познайомився з тренером Олександром Горбенком. З ним займалися майже рік саме пауерліфтингом. У цьому виді спорту мені сподобалося вміння долати, здавалося б, непідйомну вагу. Коли у 2012 році вступав до Полтавської державної аграрної академії, насамперед думав, як не відставати в навчанні, та спорт узяв гору. До вступу у виш я встиг дебютувати у 2011 році на чемпіонаті області, де здобув перемогу у вазі до 74 кг. У педуніверситеті в підвалі є тренажерна зала, куди став ходити до тренера Валерія Маника. Коли вже з’явився досвід виступів і покращився  результат, лише наприкінці 2014 року поїхав на чемпіонат України, де посів перше місце у ваговій категорії до 83 кг. Відтоді п’ять років поспіль у національних змаганнях пальмою першості не поступаюся. Мій перший міжнародний виступ був у 2015 році на чемпіонаті Європи серед юніорів, де посів друге місце у вазі до 83 кг. Наступного року на чемпіонаті світу серед юніорів переміг. Коли у 2017 році на чемпіонаті світу серед дорослих став четвертим, результатом був не дуже задоволений. З тренером Валерієм Маником у нас виникало багато нюансів у технічному плані, які вчасно не виправлялися, тому ми припинили співпрацю. На той час я вже у 2016 році закінчив академію, а наприкінці 2017 року мене запросив працювати у спортивний клуб «Олімп» Олександр Рагулін, який і став моїм тренером. Свого часу він був перспективним атлетом, вихованець заслуженого тренера України Максима Іванькова. За ці два роки він виправив багато моїх помилок. Основні яскраві перемоги в нас почалися з 2018 року.

Анатолій Новописьменний з тренером Олександром Рагуліним

– Ти, будучи юніором, уже маєш перемоги на міжнародних дорослих змаганнях, не кажучи про світові рекорди. Не занадто швидко розвивається твоя спортивна кар’єра?

– Можна було б і швидше (сміється), але Бог розставляє на свої місця, і все рухається, як потрібно. Перед інтерв’ю порахував рекорди, загалом у мене їх за час виступів з 2015 року на міжнародних аренах понад 40 по видах і по сумі, не рахуючи рекорди України. До кінця року я ще юніор, а там уперед до нових дорослих вершин.

– Задумувався над секретом свого успіху, як можна побити скільки рекордів?

– Це гени, які тобі дають батьки. Те, що в тебе є, треба зберегти, а за допомогою дисципліни й наполегливих тренувань примножувати. Якщо не має дисципліни й бажання, то навіть обдарований спортсмен не досягне успіху.

– Скільки часу у твоєму житті займають тренування?

– Три дні на тиждень, загалом виходить від шести до восьми годин. Якщо порівнювати з іншими спортсменами, це небагато, але мені достатньо, бо після ваги, з якою попрацюєш, слід відновитися. Під час роботи з великою вагою добре навантажуються зв’язки. Щоб вони відновилися, потрібен певний час.

– Нині виступаєш у ваговій категорії до 93 кг, наскільки вона конкурентна?

– Ця категорія, як на мене, найбільш конкурентна у світі. Наступного року спробую перейти у 105 кг, бо розумію, що ця категорія мені вже жме. Нині у вазі до 93 кг мій світовий рекорд становить 853 кг у сумі, у вазі 105 кг треба перевершити 900 кг. У цьому році я побив світовий рекорд у присіданні серед дорослих. Було 320, стало 331 кг. По інших вправах я підлаштовувався під суму. Хоча мій конкурент зі Швеції був гарний, але в становій тязі в мене був запас, тому жим я підняв менший, ніж на попередніх змаганнях. Тим самим забезпечив собі можливість для майбутнього нового рекорду, який, до речі, оплачується. Наприклад, у вересні на чемпіонаті України я підняв суму 870 кг, а тут світовий рекорд – 853. Відчуваєте запас?

– Не жалкуєш, що обрав не олімпійський вид спорту?

– Звичайно ж, якби пауерліфтинг був олімпійським, це краще. Певно, за свою кар’єру цього не застану. Хоча це популярний, а головне – доступний вид спорту і менш травматичний у порівняні з важкою атлетикою.

– Рік, що минає, безперечно, для тебе став ще одним успішним. Які плани на 2020-й?

– Можу сказати, що тільки починаю з тренером розкривати свій потенціал. У березні вперше поїду на комерційний турнір, що відбудеться в Шеффілді за участі 12 кращих спортсменів світу. З України запрошений буду лише я. 27 грудня мені виповниться 23 роки. Новий рік зустріну із сім’єю. Щомісяця їздимо до батьків дружини в Гадяч і до моїх у Кобеляки. Вони вболівають і переживають, особливо мама. Нині займаюся тим, що приносить мені задоволення, і це найкраще в житті. Сподіваюся, це буде наше не останнє інтерв’ю.