×

Тризуб – стародавній символ, у якому закодована сила української нації

19 лютого 30 років тому було затверджено Малий державний Герб України, один із трьох офіційних символів нашої держави.
Центральна геральдична фігура герба – тризуб
Володимира Великого, князя Київського.

Тризуб має тисячолітню історію. Його найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю. Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

У давній Русі тризуб був родовим знаком князівського роду Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злиткахгривнях, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці). Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Особливо багато артефактів – за
період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

Протягом багатьох століть на землях Русі було поширене зображення
тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося.
Від XІV століття входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві – з архістратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському – зі святим Георгієм, Луцьку – святим Миколаєм, Львові
– левом.

У XІV столітті почали формуватися геральдичні національні системи.
Власний герб створило і Військо Запорозьке – козак з мушкетом (інакша назва «лицар із самопалом»). Його зображували на військових печатках гетьманів та кошових отаманів у XVI – першій половині XVII століття. Від кінця XVII століття традиційний герб використовували і Городове, і Низове Військо Запорозьке. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії Гетьманщини.

Щойно у 1917-му Україна відродила державність, як постало питання про державний герб УНР: уже в листопаді 1917 року створили геральдично-прапорну комісію, якій невдовзі запропонували на вибір п’ять концептуальних проєктів, серед яких – і розроблений
особисто Миколою Грушевським проєкт Великого герба. Роботу комісія так і не завершила – через наступ більшовицьких військ. Попри це, 25 лютого 1918 року в Коростені Центральна Рада прийняла тризуб за герб УНР. На той час тризуб набув популярності в країні – хоча б тому, що був зображений на запроваджених в обіг у грудні 1917-го карбованцях. А вже 22 березня 1918-го було встановлено малюнки Великого та Малого державних гербів за проєктом Василя Кричевського.

В українському діловодстві тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Нею скріплювались урядові документи.
Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.
За часів Української Держави тризуб залишився в геральдичному вжитку. В офіційних описах кредитових білетів цей знак іменувався українським гербом. Тризуб без вінка зберігся й на печатках різних установ, військовоморському прапорі нового зразка й службових штандартах. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проєкти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.

За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проєкту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919-го, після Злуки, тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки. Залишався він і гербом гетьманської держави Павла Скоропадського та Директорії.
У міжвоєнний період тризуб став символом боротьби українців за свободу. Його використовував Уряд УНР в еміграції та різні політичні організації, зокрема на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем на місці середнього зуба.

У СРСР тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він
лишався ознакою націоналізму. У 1960–1980 роках КДБ неодноразово
займається справами про використання націоналістичної символіки.
Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року тризуб
як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями).

Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Тризуб об’єднує українських громадян, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність України від російської збройної агресії – він є символом, у якому закодована сила української нації, її дух, традиції та століття боротьби за незалежність.


За інформацією Українського інституту національної пам’яті