Сучасна людина – людина світу медіа, без них ми не уявляємо свого життя, це вони задають йому нові умови та стандарти існування, прискорюють обмін інформацією, створюють новий формат соціальних комунікацій та перетворюють homo sapiens на homo medias. Самі ж медіа перетворилися на провідний фактор соціалізації, потіснивши родину та школу, набули ознак стихійного соціального навчання й виховання для наших дітей. Бо саме вони – найактивніші споживачі медіа, які вже просто «живуть» у медіапросторі. А цей простір створює медіареальність, ту, що суттєво впливає на процес укорінення цінностей та життєвих настанов. Вони, наші діти, стають аборигенами цієї реальності та цього простору, і в ньому ми – дорослі, лише іммігранти, які погано розуміють їхню мову, не поділяють їхніх поглядів, не приймають культуру, штучно створену та віртуально запропоновану медіа.
Проте, саме ми, дорослі, маємо пам’ятати, що використанню та сприйманню медіаінформації діти свідомо або несвідомо навчаються перш за все в родині. Саме на батьках лежить місія першими навчити своїх дітей основам інформаційної поведінки та безпеки, призвичаїти до культури відбору та сприймання медіапродукції. А чи можете сказати ви про себе, що медіапростором свідомо користуєтесь ви, а не медіапростір керує вами, вашим настроєм, думками, емоціями, вашим часом?
Пригадайте свій типовий день і скажіть, чи замислювалися ви над тим, скільки часу витрачаєте на «спілкування» із різними видами медіа? Скільки часу ви проводити біля телевізору, біля комп’ютеру, скільки годин читаєте пресу або слухаєте радіо? А скільки годин спілкуєтесь в месенджерах?
У тих сім’ях, де велику кількість годин у медіапросторі проводять батьки, «активними» медіаспоживачами виявляються і діти. У сучасних батьків кількість часу на «спілкування» із медіа може становити більш ніж 20-24 години на добу, у дітей ця цифра може бути ще більшою! Як казав філософ Джон Локк: «Дарма вихователеві говорити про приборкання пристрастей, якщо він дає волю якійсь власній пристрасті; і марними будуть його старання викорінити у своєму вихованцеві порок чи непристойну рису, котрі він допускає в собі самому». Якщо батьки захоплюються екранними медіа, цими «кілерами часу», просиджуючи годинами біля моніторів, то малоймовірно, що їм удасться прищепити дитині бажання свідомо слідкувати за своїм часом в безмежному медійному просторі.
Тож, шановні батьки, тут є над чим замислитися, пропонуємо вам це зробити, і, для початку, перевірте себе та пройдіть експрес-тест на медіазалежність.
- Чи відчуваєте Ви себе стурбованим Інтернетом (думаєте про попередні он-лайн сеанси чи передбачаєте наступні)?
- Чи відчуваєте Ви потребу збільшити час перебування в мережі?
- Чи бували у Вас невдалі спроби контролювати, обмежувати або переривати використання Інтернету?
- Чи відчували ви себе втомленим, пригніченим чи роздратованим через спроби інших обмежити чи перервати використання Вами більше Інтернету?
- Чи перебували Ви он-лайн більше, ніж передбачали?
- Чи були у вас випадки, коли Ви ризикували отримати проблеми в роботі, навчанні чи в особистому житті через Інтернет?
- Чи доводилося Вам обманювати членів сім’ї, лікарів чи інших людей, аби приховати час свого перебування в мережі?
- Чи використовуєте Ви Інтернет для того, щоб уникнути проблем або позбавитися поганого настрою (наприклад, від почуття безпорадності, провини, роздратування чи депресії)?
А зараз, увага! Якщо серед ваших відповідей на ці запитання п’ять чи більше позитивних, Ви – інтернет-залежна людина. Навіть, якщо всі ваші відповіді були негативними, спробуйте об’єктивно оцінити кількість та якість своїх «медіагодин» та подумайте, чи не слід трохи перерозподілити час свого життя і почати звільнятися від медіазалежності. А той час, що з’явиться, приділити тому хто поруч, тому, хто дуже потребує уваги, любові, а іноді і допомоги, своїм дітям.
