«Герої не вмирають!». Саме такі, сповнені затамованої скорботи та поваги до полеглого слова лунали 25 серпня поблизу центрального
корпусу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Тут відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь полеглого студента навчально-наукового інституту архітектури та будівництва, гранатометника 72-ї окремої механізованої бригади Максима Хітайлова, який героїчно загинув 18 лютого 2020 року поблизу хутора Вільний на Луганщині.
На заході пам’яті хлопця зібралися родина, друзі, однокурсники, бойові побратими.
Серед почесних гостей мати Максима – Віта Хітайлова, обласний військовий комісар, учасник бойових дій полковник Дмитро Губський, заступник об- ласного військового комісара, учасник бойових дій підполковник Едуард Бородай, науково-педагогічні працівники, зокрема куратор групи, у якій навчався Максим Хітайлов, доцент кафедри технологій будівництва Людмила Бондар, а також небайдужі студенти вишу.
Від імені педколективу університету до присутніх звернувся ректор Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», професор Володимир Онищенко:
– Сьогодні в нашому університеті з’явилася вже друга меморіальна дошка. Цей скорботний пам’ятний знак буде нагадувати нам про криваву війну, про трагічно загиблих героїв, про материнське і людське горе. Поряд з меморіальною дошкою Дмитру Коряку, випускнику електромеханічного факультету університету, який поліг у бою 11 лютого 2015 року під селищем Широкиним Донецької області, відкрито ще одну меморіальну дошку – Максиму Хітайлову, який загинув, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність
України. Ми всім колективом щиро сумуємо і розділяємо гіркоту втрати. Дякую всім, хто прийшов та віддав шану загиблому. Зі свого боку запевняю, що пам’ять про Максима буде пошанована
під час кожного урочистого університетського заходу, адже герої не вмирають.
Протягом усього заходу багато хто з присутніх не міг стримати сліз, зокрема мати загиблого Максима, яка разом з Володимиром Онищенком особисто відкрила меморіальну дошку в пам’ять
про свого передчасно полеглого сина:
– Максим ріс дуже слухняною та гарною дитиною. Ніколи не сказав мені поганого слова, дуже старанно навчався. Думаю, якби закінчував 11 класів, певне, отримав би золоту медаль. Відчуваю, як ніби мені відрубали праву руку. Такі хлопці не повинні помирати. Його все одно забрали б до, армії, тому він вирішив служити за контрактом.
Востаннє, коли говорили, сказав, що йому все подобається і що хоче подати документи на молодшого сержанта. Він завше намагався мене не тривожити, тож постійно казав: «Мамо, у мене все добре». Тоді нічого не віщувало біди, адже через десять днів мала бути ротація. Однак живим повернутися додому синові так і не судилося, – зі
сльозами на очах розповіла Віта Хітайлова.
Після хвилини мовчання всі охочі змогли покласти квіти та вшанувати подвиг полеглого хлопця.
Довідка. Максим Хітайлов народився 7 жовтня 1997 року в селі Велика Знам’янка Кам’янкоДніпровського району Запорізької області. Виріс
і проживав у селі Вирішальне Лохвицького району. У 2017 році закінчив Миргородський художньо-промисловий коледж ім.М.В.Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка
імені Юрія Кондратюка» і вступив до університету. Навчався за державним замовленням за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» (група 301 БТп). Минулого року вирішив служити у лавах Збройних сил України. Був при- йнятий на військову службу за контрактом у квітні 2019 року на посаду гранатометника. Службу
проходив у 72-й окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців. Загинув 18 лютого 2020 року поблизу хутора Вільний Луганської облас- ті, прикриваючи відхід поранених побратимів та
стримуючи атаку штурмових груп противника на спостережний пост бригади. Під час обстрілу, який передував наступу противника, були поранені троє побратимів Максима, двоє отримали тяжку контузію. Завдяки тому, що полеглий герой першим помітив рух ворога в сторону «опорника», повідомив про це і стримав наступ
кулеметним вогнем, людей устигли евакуювати. На жаль, тіло Максима залишилось на полі бою, його передали рідним лише 20 лютого. 21 лютого загиблого привезли в Полтаву, де відбулося
прощання на центральній площі міста. Похований у селі Вирішальному. Президент України Володимир Зеленський
нагородив Максима Хітайлова орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
