Підсумки 126 етапу вікторини «Знаю Полтаву»
21 вересня в Полтаві відзначили 75-ту річницю проведення операції «Френтік». До 1990-х років про неї не розповідали навіть слухачам військових академій, оскільки вона була суворо засекречена. Та на Полтавщині тоді ще жили свідки тих подій, а в деяких господарствах полтавців похилого віку можна було віднайти інструменти та різні прилади з американським тавром. Завдяки спільним зусиллям тогочасних голови облради Залудяка, міського голови Полтави Кукоби і першого директора Полтавського музею авіації та космонавтики Кального була проведена велика робота, аби з інформації про цю стратегічну операцію Другої світової війни було знято гриф секретності.
Із 22 по 26 вересня 1994 року наше місто відвідала делегація військовослужбовців США. До її складу входили три ветерани ВПС США, учасники «човникових» польотів операції «Френтік» – Джо Стюарт, який 2 червня 1944 року посадив на полтавський аеродром перший літак, а також Чарлі Бічама та Лі Кул. 22 вересня на військовий аеродром Полтави приземлилися військові літаки США – два стратегічних бомбардувальники та літак-заправник. 23 вересня гості разом з українськими льотчиками брали участь у святкуванні 51-ї річниці звільнення Полтави від фашистських загарбників і в урочистому відкритті пам’ятного знака на честь 50-ї річниці проведення операції «Френтік».
– Саме ця подія закарбована на фото вікторини. Самого знака не видно, до нього спрямовані погляди присутніх, – дає відповідь читач Сергій Зозуля. – Виступає голова ради ветеранів України генерал армії Герасимов.
Стоять слухають міський голова Полтави Кукоба, голова обласної ради Залудяк, віце-прем’єр міністр України Курас, генерал лейтенант Антонець, американські гості. Поверх нагромадження брил сірого граніту встановлений пропелер з американського військового літака часів Другої світової війни. Праворуч, на стелі з червоного граніту українською та англійською мовами викарбовано – «На честь воїнів країн антигітлерівської коаліції, які брали участь у авіаційній операції «Френтік». Автори проекту – Юхименко та Краснощоков. Місце встановлення пам’ятного знака на розі вулиць Маршала Бірюзова та Петра Юрченка поряд із 11-ю школою вибране невипадково. Саме звідси починалася дорога до Полтавської авіабази, на якій у 1944 році дислокувалися частини ВПС США.
Операція «Френтік», яку американці називають «Шалений Джо», готувалася в умовах надзвичайної секретності й оперативного прикриття. Спільна радянсько-американська та британська операція передбачала «човниковий» рух бомбардувальників по трикутнику Англія – Італія – Полтава. За мету ставилося завдання масових бомбових ударів по важливих військових та промислових об’єктах Німеччини та її союзників. Для базування американських важких бомбардувальників Полтавський аеродромний вузол вибрали цілеспрямовано. До війни це була одна з основних баз радянської бомбардувальної авіації, що мала злітно-посадкову смугу з твердим покриттям, яку можна було в стислі строки підготувати до прийому літаків. Важливою у виборі Полтави як головної бази була близькість аеродромів Миргорода і Пирятина, які теж передавалися командуванню операцією, а також наявність мережі польових аеродромів для базування частин ППО. Та головним фактором на користь Полтаві стало її географічне розташування приблизно на однаковій відстані як від Британських островів, так і від Італії, звідки планувалося здійснювати вильоти.
Операція «Френтік» розгорталася успішно, чим добряче дошкуляла німцям. Незважаючи на особисту вказівку Герінга покласти цьому край, розвідка так і не змогла виявити місце розташування секретної американської авіабази. Існує кілька версій отримання ворогом секретної інформації. Частіше в джерелах згадується така: 11 червня під час бомбардування бази «Люфтваффе» у Фокшанах, що в Румунії, американці втратили одну «летючу фортецю». За збігом обставин саме на її борту перебував фотокореспондент Маккей, який мав доправити на американську базу в Італії статистичний звіт з фотознімками. Так до рук німців потрапило близько 500 фото та секретна документація, яка свідчила про місця базування американської авіації на Полтавщині. Таємниця була розкрита, і командування Вермахту почало готувати операцію зі знищення Полтавського аеровузла. Проти ночі 22 червня 1944 року близько сотні фашистських «Хенкель-111» атакували полтавський аеродром. Спочатку летовище підсвітили освітлювальними ракетами на парашутах, а потім протягом майже двох годин методично знищували бомбами техніку й аеродромну структуру. Від вибухів двигтіла земля. До світанку палала заграва пожежі та було чути вибухи на складах пального та боєприпасів. Постріли зеніток не досягали ворожих літаків, які йшли на висоті чотири-п’ять тисяч метрів. У результаті нальоту зі 137 «летючих фортець», що були на землі, спалено 43 машини, ще 45 виведено з ладу. Крім В-17, було знищено 15 літаків «Мустанг» та 25 радянських винищувачів. Згоріло 360 тонн бензину, вибухнуло майже дві тисячі авіабомб. Значних втрат зазнав особовий склад авіабази. Загинуло 34 воїни, серед яких три американці, майже всі дівчата-зенітниці, кореспондент «Правди» Лідов, його колега фотокор Струнніков і воєнкор «Ізвєстій» Кузнецов. Поранення отримали 88 радянських та 15 американських військовослужбовців. Американців відправили на лікування до шпиталю в Нових Санжарах. Червоноармійців поховали в братській могилі на кладовищі в Рибцях, американців – у Нових Санжарах. У 1948 році їхні останки були перепоховані у США.
23 червня німецька авіація також завдала удару по аеродромах Миргорода і Пирятина. Уцілілі літаки з Полтави перебазували в район Кіровограда і вже 26 червня звідти, а також з пирятинського аеродрому здійснювалася «човникова» операція «Френтік-3». З 4 серпня після закінчення відбудови відновилося використання полтавського аеродрому. Аеровузол Полтава – Миргород – Пирятин забезпечив подальше виконання операцій «Френтік-4» … «Френтік-7». 19 вересня 1944 року з аеродромів Полтавського вузла всі літаки, здатні піднятися в небо, відлетіли на бойове завдання, після виконання якого приземлилися вже в Італії. Це була остання місія операції «Френтік». Надалі використання Полтавського аеродромного вузла, який опинився в глибокому тилу, для виконання «човникових» операцій було визнане недоцільним.
Запитання до 127 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: яке місце і період зобразив на цій картині полтавський художник Володимир Павлюченко?
Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 50-93-31, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
