×

Від тюхтія до Казанови: авторська рецензія на виставу “№48”

Фото В’ячеслава Самсонова

“Театр – вища інстанція для рішення життєвих питань” О. ГерценЩо робити коли ти волієш “піти наліво” із помічницею твого ідеологічного супротивника? Як за один вечір перетворитися із тюхтія та невдахи на секс-гіганта та класичного “рішалу” проблем?  Як одружитися на медсестрі вашої вічнохворої матусі та змусити її в одній білизні стрибнути у вікно елітного лондонського готелю? 
Відповіді на ці неочікувані, але такі цікаві питання може отримати кожен хто відвідає виставу “№48” полтавського театру “Т. АКТ”. Для мене та мого обранця цей “час ікс” настав 2 жовтня. Отримавши квитки з інтригуючою назвою ми майже одразу почали обмінюватися припущеннями та ідеями щодо майбутнього сюжету. Але навіть найсміливіші наші версії потерпіли феєричне фіаско в порівняні з режисерським талантом Олени Суптелі та почуттям гумору відомого британського драматурга Рея Куні. І даремно кажуть, що англійський гумор важко оцінити і ще важче від нього сміятися. Дзуськи! Реготали ми просто до сліз. І не тільки ми, але й увесь зал. Півтори години. Без перестанку. Однак слідкуючи за акторами на сцені я побачила доволі актуальну проблематику нашого сьогодення. Під маскою сміху показувалися  подружні зради, брехня, лицемірство можновладців, соціальна несправедливість та людська безпринципність. Слідкуючи за пригодами мамія Джорджа Пігдена чомусь побачила комічний образ “маленької людини”, яку виховання та життєві принципи змушуть постійно догождати іншими жертвуючи собою. Вважаю цю п’єсу своєрідним знаком замислитися над тим яке місце особисто ми займаємо у власному житті та хоч на крапельку стати егоїстами. Виключно заради власного спокою та комфорту. Так, звісно, у хорошого товариського та чуттєвого хлопця Джорджа не може бути іншого фіналу як хеппі-енд. Із коханням, визнанням, поцілунками та оваціями. Але чи так часто ми бачимо дещо подібне у житті? Зазвичай такі люди так і залишаються плюгавими невдахами, з пітними руцями та у замизганих крепових штанях. Тож підсумовуючи вищесказане зацитую головного героя :”Не бійтеся своїх бажань! Віддайтесь пристрасті”. Тож нумо зробимо крок до щасливого та радісного життя. Прямо зараз відпустіть свого внутрішнього диктатора і почніть дозволяти собі маленькі радощі та великі пригоди. Повірте, життя заграє яскравими барвами. А щоб на цьому шляху не втрапити у халепу приходьте на виставу п’єси “№48” та крізь сміх вчіться на чужих помилках.