×

Відверто про великий спорт: хто підтримує параолімпійців та що потрібно зробити, аби отримати грошову премію від міста?

Професійний спорт – це не лише яскрава й захоплююча історія про фізичну міць та силові показники. Передусім у цій сфері цінується характер, цілеспрямованість та внутрішній «стержень». І лише у гармонійному поєднанні цих двох начал спортсмен може досягти справжніх успіхів та зрештою «запалити» власну зірку на п’єдесталі. І добре, коли на цьому тернистому та надскладному шляху тобі допомагають і підтримують . Кореспонденти «ПВ» поспілкувалися з полтавською плавчинею, майстром спорту України, чемпіонкою та призеркою  паралімпійських ігор 2012-го та 2016 років Оксаною Хруль, яка завдяки команді Матковського «Батьківщина» разом з іншими параолімпійцями змогла домогтися виплати премій та заохочень з бюджету міста.

Андрій Лямін і Олександр Нос з Оксаною Хруль.

Про початок своєї спортивної кар’єри Оксана розповідає мало. Це й не дивно, адже ідею ходити на заняття до басейну дівчинка, свого часу сприйняла вкрай негативно:

– Взагалі не хотіла займатися ніяким спортом, особливо плаванням. Для мене, дитини, це було важко, тож у захваті від ідеї я не була. Однак мій лікар сказав батькам, що це є принциповим і має допомогти мені правильно розвиватися. Тож хочеш-не-хочеш доводилося ходити. Спочатку, звісно, у мене нічого не виходило, але паралельно з тим, як напрацьовувалися навички помітила, що стала більш загартованою в плані характеру. Плавання допомагало мені мужньо переносити фізичний біль та життєві складнощі. Адже спокус здатися завжди багато, особливо коли доводиться долати трішки більше перешкод та негараздів, – зізнається Оксана.

Згадує дівчина і про свою першу перемогу на місцевих змаганнях в одиночному запливі, за що отримала медаль і грамоту. За її словами, тоді дівчинку прийшла підтримувати уся родина, але навіть це не позбавляло її хвилювання. Зрештою поборовши в собі сумніви вона наважилася пливти та показала найкращий результат серед усіх учасників:

– Мені тоді було близько 11 років і для мене це стало неабиякою перемогою. З’явилося бажання піти у професійний спорт і зрештою вийти на високий рівень. Але все ж таки найбільшою перемогою вважаю здобуте золото на Параолімпіаді-2012  в Лондоні, де мені  вдалося вперше встановити власний світовий рекорд на дистанції 50 метрів батерфляєм. Дякую моїй родині, яка ніколи не опускала руки та щиро вірила у мій успіх. Завдяки їхній вірі я не лише поліпшила своє здоров’я, але й знайшла справу свого життя, а разом з тим і справжніх друзів та подруг. Більшість з них так само як і я професійно займаються плавання та включені до збірної України з плавання. Разом з ними ми не лише проводимо майже увесь свій час, але й виступаємо на змаганнях в естафетних запливах.

Успіх та світове визнання її досягнень не заразили Оксану «зірковою хворобою». Вона, як і раніше, щодня наполегливо працює для покращення власних результатів.  Двічі на день дівчина відвідує басейн та тренажерний зал, аби за індивідуальною програмою максимально підготуватися до наступних Параолімпійських ігор. Однак зрозуміло, що без мотиваційної та фінансової підтримки іноді буває складно, особливо коли твої спортивні здобутки визнані абсолютно усім світом, але не рідною Полтавою. Схожа ситуація склалася не лише у Оксани, але й у інших її колег-параолімпійців.

Тож не бажаючи гаяти час,  у 2019 році дівчина звернулася до ініціативного депутата з команди Матковського «Батьківщина» Олександра Носа щодо призначення премій та виплат. В свою чергу депутат щиро перейнявся проблемами параолімпійців і залучив усю свою команду, зокрема й Андрія Ляміна. Утворивши своєрідну «робочу групу»,  вони спільно з Управління сім’ї, молоді та спорту міськвиконкому внесли зміни до «Міської цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2017-2021 роки», а також домоглися рішення депутатського корпусу про її відповідне до фінансування. В результаті таких рішучих та цілеспрямованих дій до Дня фізичної культури та спорту Оксана Хруль та четверо інших параолімпійців вперше отримали від міста грошове заохочення у розмірі 37 тисяч 267 гривень кожному.

Оксана Хруль підкреслила, що спілкуючись з Олександром Носом та Андрієм Ляміним, дізналася що насправді планів щодо розвитку спорту та підтримки полтавських спортсменів було набагато більше, аніж вдалося реалізувати. Адже через принципові суперечності команда Матковського перейшла в опозицію, а відтак уже не може впливати на місцеві процеси в тому обсязі, як це робилося раніше. Попри це дівчина не втрачає надії, що після виборів політичне життя у місті налагодиться і усі ті спортивні проєкти та ініціативи, які започаткувала команда Матковського їм безпосередньо вдасться реалізувати.