Підсумки 139 етапу вікторини «Знаю Полтаву»
Зелена зона, що розташована між територією ПАТ «Лтава» та вулицею Навроцького і простягається від вулиці Р.Кириченко до колишніх артскладів по Пушкарівській, має назву парк Скорботної Матері. Історично склалося так, що саме цей район міста зазнав численних сумних подій. З 1872 року і до початку 1950-х тут розташовувалося Нове міське кладовище, поруч з яким у 1897 році відкрили Військовий цвинтар. Найстрашніші події відбувалися на цім місці в роки фашистської окупації. Поряд, між сучасними вулицями Навроцького і Гребінки з вересня 1941 по вересень 1943 років знаходилися два концтабори – «Дулаг №151» для військовополонених, та «Дулаг №205» пересильний, для відправки до Німеччини.
До війни це була околиця міста з комплексом будівель військового призначення «Червоні казарми». За ними знаходилось армійське стрільбище 73-го полку, яке займало частину території кладовища. В часи окупації нацисти влаштовували на цій місцевості масові розстріли. За дослідженнями історичного архівіста Віри Жук, у полтавському «Бабиному яру» фашисти знищили 15 тисяч євреїв та 20 тисяч осіб інших національностей. У 1970 році поряд з місцем розстрілів біля підніжжя кургану відкрили пам’ятник «Скорботної Матері» (автори архітектори П.Гуліч, Л.Вайнгорт, І.Фомін, скульптор Л.Чернецький). На ньому викарбувано – «Пам’ять про вас – в наших серцях». Праворуч від пам’ятника встановлена гранітна стела жертвам Голокосту з написом: «Не всі жертви нацизму були євреями, але всі євреї були жертвами нацизму».
Останнім часом деякі інформаційні ресурси називають парк «Скорботної Матері» – «Молодіжним». Можливо він отримав таку назву від численних гуртів студентів-медиків, які щоранку спішать на лекції до академії, а пообіді повертаються до гуртожитків, – розповідає читач Сергій Зозуля. – В центральній частині парку, закладеного у 1960-х роках на місці колишнього полтавського Нового кладовища (1872-1950), до відзначення п’ятнадцятих роковин Чорнобильської катастрофи місцева влада вирішила закласти березову алею. Саме цю подію донесла до наших сучасників світлина ретро-вікторини. Для участі у дійстві зібралося чимало полтавців: представники громадськості, молоді, студентства і полтавського духовенства. Міський голова Полтави Анатолій Кукоба та голова облдержадміністрації Євген Томін разом з ліквідаторами аварії на ЧАЕС теж долучилися до цієї шляхетної справи. Церковнослужителі (на той час лише МП) освячують подію, присутні активно висаджують молоді берізки, а вдалині, на задньому плані фото праворуч видніється автоцистерна з водою для поливу насаджень. З часом на початку алеї встановили невеличкий інформаційний знак з червоних та чорних гранітних елементів невідомого авторства. Напис свідчить: «Алея пам’яті закладено 26 квітня 2001 року на відзначення скорботної дати чорнобильської катастрофи».
В наступні роки алею неодноразово реставрували, підсаджували нові деревця замість засохлих чи зламаних. Протягом 2011-2017 років у парку «Скорботної Матері» працівники КП «Полтававодоканал» проводили заміну чотирьохсотметрової аварійної ділянки глибинного колектору. Складні і масштабні роботи велися в обмежених умовах паркової зони з максимальним збереженням зелених насаджень. Та все ж не обійшлося без незначних руйнувань і пошкоджень. Довелося спилювати окремі різновікові дерева у тому числі і деякі берези на Алеї пам’яті Чорнобильської катастрофи. До сьогодні від першої посадки збереглися тільки п’ять дерев. І цієї весни біля пам’ятного знаку висаджено декілька молоденьких берізок. Відсутність у парку «Скорботної Матері» інформаційних написів про історію цієї місцевості та сучасних засобів відеоспостереження, призводить до постійної наруги вандалів над пам’ятниками, організації дорослими теплої пори пікніків з розпаленням багать та катанню дітей взимку на санчатах з надмогильного кургану. Єдиний інформаційний щит про історичну значимість цієї території встановлено чомусь лише з боку вулиці Пушкарівської.
Подія, яка трапилася в Україні 34 роки тому розбила вщент міф про безпеку мирного атома. 26 квітня 1986 року о 01 год. 25 хв. в приміщенні 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС при підготовці його до планового середнього ремонту сталися два теплових вибухи з подальшим руйнуванням і виникненням пожежі. Кількість викинутих у повітря радіоактивних речовин дорівнювала потужності вибуху трьохсот Хіросим. Коли на реакторі вогнеборці гасили пожежу в Києві і по всій Україні проводилися першотравневі демонстрації. Поширення будь якої інформації про Чорнобиль КДБ України трактувало, як «наклепи на радянську дійсність» та «панічні чутки». Відселення людей з тридцяти кілометрової зони розпочали на шостий день після аварії, а офіційно оголосили про неї тільки на дев’ятий. Для усунення наслідків аварії були створені урядові комісії України, Білорусії та Росії, відомчі штаби і різні комісії. До зони навколо ЧАЕС почали прибувати фахівці, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і терміново зібрані з резервістів. Пізніше їх всіх стали називати ліквідаторами. Загальна кількість ліквідаторів аварії за всі роки становила 600 тисяч. Серед них понад 10 тисяч з Полтавщини і близько 4 тисяч полтавців. 15 грудня 2000 року о 13:17 за київським часом зупинився назавжди реактор №3 Чорнобильської АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії. Про Чорнобильську катастрофу прийдешнім поколінням будуть нагадувати дві дати українського календаря – 26 квітня і 14 грудня. Чорнобиль – це не лише велика трагедія українського народу, а й взірець мужності і героїзму сотен тисяч наших співвітчизників. Подвиг ліквідаторів став символом жертовності в ім’я України, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям і здоров’ям, вони виконали святий обов’язок, захистили людство від подальшого поширення радіації. Чорнобильська катастрофа дала потужний поштовх для розпаду СРСР. У Полтаві є пам’ятник ліквідаторам Чорнобильської трагедії, про них написані книги, але можна було б знайти місце де б імена героїв-чорнобильців викарбували в граніті.
Запитання до 140-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: в якому затишному куточку Полтави гуляють піонери?
Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
