×

Вікторина «Знаю Полтаву»: Було враження, що вся Полтава зустрічає олімпійський вогонь дорогою на стадіон

На фото вікторини «Знаю Полтаву» миттєвості урочистої частини спортивно-мистецького свята «Здрастуй, вогонь Олімпіади-80» на стадіоні «Колос». Із 19 липня по 3 серпня 1980 року в Радянському Союзі відбулися ХХІІ Олімпійські ігри, більш відомі як Олімпіада-80. А до цього впродовж 30 днів тривала естафета олімпійського вогню. За цей час факелоносці пробігли майже п’ять тисяч кілометрів територією чотирьох країн: Греції, Болгарії, Румунії та Радянського Союзу. Сонячного теплого дня 12 липня 1980 року олімпійський вогонь пронесли територією Полтавської області, а ввечері він запалав у церемоніальній олімпійській чаші на стадіоні «Колос». На святі олімпійського вогню в Полтаві побувало понад 35 тисяч людей. А скільки жителів області побачило естафету довжиною у 240 кілометрів, що пройшла дорогами Полтавщини!

Своїми спогадами поділилася читачка Ольга Петренко: «В Україні лише Києву і Полтаві випала можливість прийняти вогонь з ночівлею. Кожен учасник естафети несення олімпійського вогню отримав від японської фірми «Mizuno» факел та спортивну форму. Під час несення олімпійського вогню територією Полтавської області транспортний рух був призупинений. На узбіччях траси через кожні 50 метрів стояли міліціонери, у населених пунктах, розташованих поблизу траси, заборонялося підходити близько до дороги. Шосе спочатку рухалися паралельно одна одній дві машини-«будки» марки ЗІЛ, за ними з інтервалом два «КамАЗи» з причепами, завантажені гравієм. Вогонь зранку урочисто зустріли в Лубнах, а звідти до Білоцерківки везли у «Рафіках», а вже від Білоцерківки до Полтави по кілометру несли факелоносці. Чому так? Були версії, що несення вогню відстає за графіком, інша версія – спортивну амуніцію «по-господарськи» розікрали. Від перехрестя вулиць Фрунзе та Харківське шосе олімпійський вогонь несли в сторону стадіону «Колос» факелоносці у супроводі 22 бігунів (на честь ХХІІ Олімпійських ігор). На першому етапі в бік центру міста вогонь ніс Валерій Скок, на другому етапі – від зупинки «Провулок Чайковського» до меморіалу Солдатської Слави – Микола Петренко. На третьому етапі до площі Луначарського ніс факел Олексій Стороженко, на четвертому – до ресторану «Зірка» (зупинка «Стадіон») – Олександр Петраш. І п’ятий заключний етап – через східні ворота стадіону, зробивши коло біговою доріжкою, проніс вогонь і запалив факел у чаші Михайло Новіков. Уздовж усього маршруту містом, на узбіччях стояли люди, які радо зустрічали факелоносців, у багатьох навіть були сльози на очах. Було таке враження, що вся Полтава зустрічає олімпійський вогонь дорогою на стадіон «Колос». Трибуни стадіону були заповнені вщерть, як кажуть, яблуку ніде було впасти, глядачі раділи баченому. Це було, на мою думку, одне з найбільших свят у місті. Організаційний комітет на стадіоні зробив усе, щоб кожен відчув, що побував на святі. Були пісні, танці, показові виступи спортсменів… Нині на трибунах стадіону «Ворскла» ім.Бутовського збирається кілька сотень людей хіба що на концерти співаків та на деякі футбольні зустрічі. Із стадіону, на якому колись вирувало спортивне життя, проводилися легкоатлетичні змагання не тільки українського масштабу, а навіть усього Радянського Союзу, відбувалися заняття школярів, студентів, діяли групи здоров’я, всі охочі мали змогу займатися оздоровчим бігом на центральній спортивній арені міста безплатно, зробили… «кладовище». Ані діти, ані старші люди на арену стадіону ступити не мають права. Колись за масові заняття спортом відповідала партія, а сьогодні – бізнес.

Квитки на свято зустрічі олімпійського вогню не були у вільному доступі. Їх розповсюджували по трудових колективах підприємств і організацій.

– Мені у 1980-му було 13 років, запрошень на свято олімпійського вогню не дістав, але дуже з хлопцями хотіли потрапити на стадіон, – пригадує читач Ігор Басс. – Цей суботній день 12 липня пам’ятаю дуже добре. Ідучи на стадіон, застали естафету вже на підході до нього. Людей дуже багато, спекотно, але факелоносця, який пробігав, побачили зблизька. Наступним завданням було потрапити на свято. Ми знали різні шпаринки та потаємні проходи, оминувши пильне око міліціонера, пролізли у вікно роздягальні. Коли вийшли на трибуну стадіону, концерт був у самому розпалі, у чаші горів вогонь, а перед глядачами виступало тріо Мареничів. Концерт був чудовий, а найбільше запам’ятався салют. І, безперечно, за іграми Олімпіади-80 слідкували по телебаченню.

Також своїми спогадами поділився читач Сергій Зозуля: «Будівельні роботи на стадіоні «Колос» завершилися за два дні до проведення свята «Здрастуй, вогонь Олімпіади-80». Напередодні режисери-постановники, відомі полтавці Михайло Заславський та Василь Котляр, вивели на оновлену арену стадіону близько двох тисяч учасників театралізовано-спортивного свята на генеральну репетицію. Попередні всі проводилися на стадіоні «Динамо». Як правило, у масовках були зайняті студенти, учнівська молодь та вихованці спортивних секцій. Колективи художньої самодіяльності проводили репетиції на своїх майданчиках. Підтримувати громадський порядок на вулицях міста під час проходження естафети олімпійського вогню міліції допомагали добровільні народні дружинники. Сектором відповідальності нашого заводу була ділянка з обох боків вулиці Фрунзе (Європейська) від могили І.П.Котляревського до медичного інституту. Усе обійшлося без сюрпризів. Переглядаючи знімки, зроблені мною 12 липня 1980 року від зупинки громадського транспорту «4-та міськлікарня» (парк Котляревського) під час проходження естафети олімпійського вогню, я подумки порівняв, якими були і якими стали ці ділянки вулиць Європейської (Фрунзе) і Соборності (Жовтнева). Одразу від повороту з автотраси Київ – Харків з непарної сторони на повну потужність працював завод «Знамено». Майже поряд з ним корпуси «Електормотору» та НДІ «Емальхіммаш». На розі вулиць Фрунзе та Польової (Степового фронту) розташовувався завод металовиробів «Авангард». На Фрунзе, 57, працювала Полтавська експериментальна взуттєва фабрика. За 40 років, що минули від Олімпіади-80, Полтава змінилася до невпізнанності. Маленькі ялинки, висаджені напередодні естафети олімпійського вогню біля зупинки громадського транспорту «4-та міськлікарня», стали великими і сьогодні милують око полтавців. На жаль, за цей же період наше місто багато чого втратило зі старовинної архітектурної привабливості і продовжує втрачати далі».

Запитання до 146 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: можливо, знаєте, де розташовувався цей літній кінотеатр, що на фото 1964 року з архіву Олександра Приймака? Де були ще літні кінотеатри в Полтаві?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з архіву «ПВ»