×

Вікторина «Знаю Полтаву»: І тополь тих вже нема, і назву вулиця змінила

Підсумки 130 етапу вікторини «Знаю Полтаву»

Фото вікторини повертає нас на початок 1970-х років в історичний центр Полтави. Попереду, праворуч за рогом, розташована найстаріша у місті Спаська церква, а ліворуч, за деревами не видно, стоїть пам’ятник на місці відпочинку Петра I після Полтавської битви і виробничі корпуси Полтавської кондитерської фабрики, від яких вітер розносить довкола аромат карамельок. У лівій нижній частині світлини з парного боку вулиці Паризької Комуни (нині Пилипа Орлика) видніються вікна напівпідвального приміщення житлової півтораповерхівки на розі вулиць Пилипа Орлика і Спаської, 5 (тоді Ф.Дзержинського). Наприкінці ХІХ ст. вона належала родині гірського інженера Ф.Давидовича-Нащинського, далекого родича Н.Крупської, яка перебувала у Полтаві влітку 1896 року з партійним завданням по підготовці І з’їзду РСДРП. Нині – це територія КП «Полтававодоканал». На дворі початок осені. Хлопчик з піонерською краваткою, швидше за все, йде до Полтавської середньої школи №14 зі спортивним нахилом. Її у 1964 році збудували на місці колишнього стадіону «Трудові резерви» по вулиці Пилипа Орлика, 30 (сучасна гімназія «Здоров’я»). Частину стадіону відведено під шкільний спортмайданчик. У своїх справах поспішає молодий чоловік у плащу.

На цю тиху полтавську вулицю майже не водять туристів, хіба що до Спаської церкви. Та вона була і залишається добре відома багатьом поколінням мешканців як своїх, так і з прилеглих вулиць і провулків. На початку ХХ ст. полтавці поспішали Дворянською (саме так тоді називалася сучасна вул. Пилипа Орлика) на службу до храмів і церков, ходили на Старий базар, що був на місці Сонячного парку, у Московські лазні (Пилипа Орлика, 29), в пивницю «Притулок друзів» на пивзаводі (Пилипа Орлика, 10), навчалися грі на фортепіано та хоровому співу в музичних класах Ф.Базилевич (сучасний готель «Атмосфера» на Пилипа Орлика, 44), відвідували сад зібрання чиновників, вхід до якого був наприкінці Дворянської з протилежного боку від будівлі музичних класів.

За часів Полтавської фортеці від Соборного майдану починалися дві вулиці – Успенська та Київська. Успенська прямувала від дерев’яної церкви в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці до Спаської брами (сучасна частина вул. Пилипа Орлика від Соборного майдану до вул. Конституції). Київська вулиця (Соборності) починалася від будівлі магістрату і вела до Київської брами, за якою відкривався шлях на Київ. Обидві брами і Спаська і Київська були ворітними (в’їзними). В Актових книгах Полтавського городового уряду 1664-1669 рр. колишня Київська вулиця позначена, як Мостова. До того часу вона єдина була вимощена дерев’яними колодами. За Румянцевським описом 1765-1769 рр. на Успенській вулиці знаходилися: Успенська церква, казенне місце для зберігання ядр, пороховий льох, в’язниця, полковий артилерійський двір з хатою, пороховим льохом та амбаром. На Планах Полтави вона вперше зустрічається у1783 році. У 1800 році головною вулицею стає Мостова (Соборності). З розширенням меж міста вулиця Успенська подовжувалася і змінювала назви. Пізніше вона називалася Спаською від розташованої поряд Спаської церкви. У 1809 р. вулицю продовжили від Спаської брами до перетину з вул. Кобеляцькою (Європейська) та Монастирською у новому центрі міста, і вона отримала назву Дворянська. Ще й до сьогодні на цій старовинній вулиці Полтави подекуди збереглися деякі будівлі початку ХІХ ст. Найстаріший з них на розі вулиць Пилипа Орлика та Конституції – нежилий дерев’яний особняк (1805 р.), власником якого колись був генерал Селастельников. Основна житлова забудова велася одно – і півтораповерховими будинками на 3-5-7 і навіть 9 вікон на вулицю. В народі їх прозвали «катеринками». Серед інших будівель виділяється незвичайним оздобленням мурована одноповерхівка зі стилізованими елементами мавританської архітектури (1906 р.), яка належала підряднику Науму Бахмутському. Ближче до перетину з Європейською і Монастирською вулицями ще збереглися споруди в стилі модерн початку ХХ ст. У часи УНР на засіданні міської Думи Полтави були внесені пропозиції щодо перейменування вулиць і площ міста. Серед інших пропонувалося Дворянську вулицю назвати Козацькою, але плани не були втіленні в життя, бо до влади прийшли Ради. Вже в квітні 1919 року Дворянську назвали іменем Заливчого, відомого діяча визвольного руху, уродженця Полтавщини, розстріляного денікінцями, та невдовзі отямилися і перейменували у вул. Карла Лібкнехта. А з червня 1923-го вулиця отримала свою постійну назву – Паризької Комуни. З травня 2016 р. вона носить ім’я гетьмана України Пилипа Орлика.

Полтава завжди чарувала гостей зеленим вбранням парків, скверів, дворів і вулиць. На початку літа повітря у місті наповнюється медовим ароматом квітучих акацій і лип, а ще зелені шати полтавських міст створюють дуби, ясені, каштани, клени і тополі. Саме білі сріблясті тополі прикрашали ділянку вулиці Паризької Комуни в час, коли була зроблена світлина вікторини. З огляду на їх розміри, висаджені вони, можливо, були на початку ХХ ст. Це дерева листопадні, родини вербових, заввишки 20-25 м., з широкою розгалуженою кроною, круглим стовбуром укритим світлооливковою корою. Коренева система дерева настільки потужна, що може руйнувати підземні і дренажні споруди, фундаменти будівель, осушувати ґрунти. Дерева тополі сріблястої здатні очищувати великі об’єми повітря, забрудненого автомобільними газами. Відомо, що жива луб’яна частина під корою дерева є цінним джерелом мікроелементів. Це часто ставало надійним помічником населення у боротьбі з голодом в найважчі часи історії України. Люди висушували луб, перетирали і додавали у листяно-трав’яне борошно, розмішували водою і сушили коржі. Легка кора тополі раніше використовувалася в якості поплавців у рибальському приладді. З давніх часів вважалося, що ці дерева здатні вбирати негативну енергію і захищати житло від злих духів. В народних переказах тополя уособлювала ніжну і тонку жіночу натуру. Її листя, як і осикове, тремтить навіть коли немає вітру. Для українців тополя один з національних символів. Оспівана в ряді художніх творів, народних казках та бувальщинах – зокрема у творах Т.Г.Шевченка. Нажаль сріблясті красуні, що на фото, давно спиляли на дрова. Сьогодні на цій ділянці вулиці Пилипа Орлика залишилося лише дві таких деревини, але дещо молодших. Одна на протилежному боці вулиці, де зроблена світлина, у дворі будинку на розі вулиць Пилипа Орлика та Спаська, 5, а друга поряд з дитячим майданчиком у Сонячному парку на розі вулиць Пилипа Орлика та Конституції.

Запитання до 131 етапу вікторини «Знаю Полтаву» звучить, як строчка з пісні: де ця вулиця, де цей дім?

Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з архіву «ПВ»