×

Вікторина «Знаю Полтаву»: Якось на перехресті Пушкіна й Сінної трапилася трагікомічна пригода

Запропонована до вікторини світлина, яку люб’язно надав для вікторини Олександр Черкун, зроблена у середині 1980-х років. Автор навіть і не припускав, що в кадр одночасно потрапили дві легкові автівки різних періодів розвитку радянського автопрому. Зимової пори на перехресті вулиць Пушкіна і Ленінградської (нині Сінна) перед світлофором звична ситуація. По вулиці Пушкіна сигнал світлофора червоний, відповідно по Ленінградській – зелений. На «червоний» очікують початку руху два авто – самоскид «ЗіЛ-130» готується повернути ліворуч, а легковик «ЗіМ» (ГАЗ-12) буде прямувати далі. Цей радянський шести-семимісний автомобіль великого класу виготовлявся на Горьківському автозаводі (Завод ім.Молотова) з 1949 по 1959 роки. «ЗіМ» – перша представницька модель, попередник «Чайки» (ГАЗ-13). Призначався для радянської номенклатури на рівні членів ЦК КПРС, міністрів. В окремих випадках продавався в особисте користування. Всього за десять років випущено 21527 автівок «ЗіМ» (ГАЗ-12) всіх модифікацій. Вулицею Ленінградською спішать перетнути перехрестя пішоходи, а проїжджою частиною рухаються в бік Жовтневої (нині Соборності) світлі «Жигулі» (ВАЗ-2101), прозвані в народі «копійкою». Цей чотиридверний седан Волзького автозаводу випускався з 1970 по 1984 роки до 640 тисяч машин щорічно.

– Житлова забудова вулиці Пушкіна поширена вглиб перспективи. В більшості це повоєнні одноповерхівки такі, як на другому плані фото – ліворуч на розі Ленінградської та Пушкіна, 22/93, а праворуч по Ленінградській, 20, – розповів читач Сергій Зозуля. – Квартал з лівого боку (непарний) вулиці Пушкіна між вулицями Червоноармійською (нині Дмитра Коряка) та Ленінградською (залишився за кадром) вже багато років займають в’язниця та автогосподарство СБУ. Праворуч позаду, також за кадром, залишився невеликий парк з будівлею тогочасного технікуму м’ясомолочної промисловості (Пушкіна, 56). Ця територія – залишок колишньої великої Ярмаркової площі (пізніше Сінна), що з початку ХІХ століття пролягала між вулицями Кузнецькою (Пушкіна) і Театральною. За нею вже починався заміський вигін для худоби. Площа тривалий час не забудовувалася. До початку ХХ століття на Сінній площі збудували лише дві муровані споруди.

Понад 125 років тому там, де до неї дотикалася вулиця Загородня (нині Зигіна) 4 квітня 1893 року заклали підмурівок цегляної Свято-Троїцької церкви. Однокупольний на три престоли храм із західного боку поєднаний з триярусною дзвіницею із головним входом на першому поверсі став справжньою окрасою площі. Інтер’єр храму прикрашав Іконостас тонкої столярної роботи, виконаний в київських майстернях братів Мурашко. Церковну територію від світської метушні відділяла мурована огорожа з кованими гратами. Новозбудований храм освятили 27 листопада 1894 року. Зруйнований більшовиками на початку 1930-х років. У 1976 році на цьому місці звели будівлю партархіву області. Нині – корпус №2 Полтавського обласного архіву.

Трьома роками пізніше 2 червня 1896 року на Сінній площі здійснили закладку будівлі Полтавського Земського ремісничого училища, яке мали перевести до міста із села Діхтярі Прилуцького повіту. 10 грудня 1897 року двоповерхова споруда була освячена. Училище діяло до жовтневого перевороту 1917 року. Від травня 1930 року з подальшими добудовами і повоєнною відбудовою, історична будівля використовувалася для навчальних закладів системи «М’ясомолпрому» СРСР. Нині тут Полтавський коледж харчових технологій. Праворуч на світлині двоповерхова будівля з міським телефоном-автоматом на стіні, їх ще називали таксофонами. В Україні перші вуличні телефони-автомати з’явилися у 1914 році. З 1969 року наймасовішою моделлю подібної техніки був дисковий апарат АМТ-69 Пермського телефонного заводу. Оплата розмови становила дві копійки – «двушки» однією монетою, або двома копійчаними. Від 1 лютого 2020 року ПАТ «Укртелеком» відключив усі вуличні таксофони через їх збитковість. В цій будівлі з часів другої п’ятирічки тривалий час працювали цехи Полтавського заводу «М’ясомолмаш», «Продмаш». Підприємство створили у 1933 році на базі старих майстерень технікуму м’ясомолочної промисловості, поряд з якими звели нові корпуси, виробничою площею 1466 кв.м. Перед війною трудовий колектив налічував 268 працівників. На початку вересня 1941 року завод евакуювали в глибокий тил. Разом з цінним обладнанням і верстатами виїхала і частина робітників, а деякі з різних причин залишилися у Полтаві. Фашистам не вдалося налагодити будь-яке виробництво, тож заводські корпуси перетворили в гаражі і конюшні. На другий день після визволення міста на завод прийшли десятки колишніх працівників. Вони розбирали завали, відновлювали приміщення і комунікації. 17 листопада 1943 року завод ввели в експлуатацію. Першими запрацювали ливарний, ковальський та механічний цехи. Це дало змогу вже з травня 1944 року виконувати численні замовлення підприємств та будівельників міста. Незважаючи на численні зміни підпорядкувань і назв заводу, для полтавців старшого покоління він назавжди залишився «М’ясомолмашем» або «Продмашем». Довгий час це було єдине з довоєнних підприємств, яке працювало у середмісті. У 1986 році завод «Продмаш» увійшов до складу ВО «Полтавамаш». Наприкінці 1990-х років старі корпуси колишнього «Продмашу» розібрали, будівельні рештки вивезли, засмічений шар ґрунту замінили родючим і розбили уздовж вулиці Сінної невеликий парк. Його закладка відбулася 23 вересня 2000 року і назвали парк Вересневим. Тут на площі менше одного гектару росте майже сорок видів і форм дерев та кущів. У тому ж 2000 році, також на День міста, вулицею Сінною відкрили нову тролейбусну лінію, що частково розвантажила вулицю Фрунзе (нині Європейська) в центральній частині від двох маршрутів №3 та №8. 9 травня 2001 року на одній з алей Вересневого парку урочисто відкрили інформаційну табличку з написом: «У Вересневому парку буде споруджено пам’ятник тим, кому нинішнє й прийдешнє покоління завдячують життям». Та видно щось не склалося. Проминуло майже двадцять років, а пам’ятника немає. З грудня місяця 2010 року поряд з Вересневим парком по вулиці Сінній, 3а розпочато будівництво храмового комплексу Андрія Первозванного УПЦ. На початку 1990-х років в епоху тотального дефіциту, коли за пляшку горілки чи за п’ять пачок сигарет «Прима» на дачну ділянку можна було завезти тракторний причеп перегною, на перехресті вулиць, тоді ще Ленінградської та Пушкіна, сталася трагікомічна ДТП. Зранку теплого осіннього дня дев’ятиметрова вантажна фура, що рухалася вулицею Пушкіна, на швидкості виконувала лівий поворот на Сінну в бік Шевченка. Вірогідно водій розраховував встигнути проскочити на зелений сигнал світлофору. В цей час відцентровою силою розчинилися навстіж погано закриті задні і бокові двері напівпричепа. На дорогу віялом посипалися картонні ящики, з яких випадали… пляшки з горілкою. Їх було чимало. Від різкого гальмування пляшки сипалися ще дужче і розбивалися. Асфальт вкривався битим склом і ставав мокрим від горілки, якої було дуже багато і вона струмками стікала під бордюр. Кмітливі перехожі кинулися збирати уцілілі пляшки до своїх кошиків та на заваді стали прибулі міліціянти. Вони не дозволяли навіть зливати у свою тару залишки горілки з напіврозбитих пляшок. Для тверезого водія фури це був шок. Міцний горілчаний дух відчувався за квартал.

Запитання до 160 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: на якій вулиці розташований цей будинок з еркерами?

Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з архіву Олександра ЧЕРКУНА