Підсумки 140 етапу вікторини «Знаю Полтаву»
На світлині з фотоальбому «Полтава» (1963 рік, видавництво «Мистецтво»), запропонованій на завдання вікторини, школярі біля меморіального музею Панаса Мирного.
Минуло сто років, як морозного ранку 28 січня 1920 року в Полтаві у власному будинку наприкінці 3-ї Кобищанської вулиці пішов з життя колишній начальник 1-го відділення казенної палати статський радник Афанасій Якович Рудченко, класик української літератури, відомий під псевдонімом Панас Мирний. Народився 1 (13) травня 1849 року в родині миргородського чиновника з давнього козацького роду. З 14 років, після закінчення Гадяцького повітового училища, почав працювати на різних чиновницьких посадах. В цей же період починає літературну діяльність. Писав під псевдонімом Панас Мирний, походження якого, можливо, пішло від назви міста в якому народився, або від його лагідного, мирного характеру. У 1871 році Панас Мирний переїздить до Полтави. Поступає на роботу до губернського казначейства і оселяється на своїй першій полтавській квартирі по вулиці Монастирській, 14. Найкращі свої твори, серед яких роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» він написав саме тут. У 1889 році 40 річний Панас Рудченко одружується на 26 річній Олександрі Шейдеман з роду німецьких дворян. Наречена мала вищу освіту, була начитаною, знала німецьку та французьку мови, викладала музику. Після одруження молода пара переїздить у будинок №8 по Малосадовій вулиці. Обидва будинки де квартирував Мирний під час гітлеровської окупації були зруйновані. В перше десятиліття подружнього життя дружина народжує трьох синів – Віктора (1892), Михайла (1893) і Леоніда (1898). Діти зростали в родині всебічно розвинутими. В березні 1903 року в самому кінці 3-ї Кобищанської вулиці Панас Мирний придбав для своєї родини дерев’яний отинькований будинок із садом, городом і ставком. Цей, збудований у 1860 році будинок, раніше слугував дачею дворянинові Яновичу, пізніше в ньому жила дружина статського радника Андрієвська. Чимало веселих і сумних подій пам’ятає цей будинок. Звідси, майже до останнього дня, Панас Мирний через яри і пагорби ходив на службу до центру міста, або їздив власним конем по вулиці Кобеляцькій.
Поховали Панаса Мирного поряд із старшим сином на військовому кладовищі Полтави. У 1936 році прах письменника перепоховали у Зеленому Гаю на горі, через яку він ходив у місто на службу і де любив відпочивати. Поряд з ним у травні 1943 року поховали і його дружину.
Увіковічення пам’яті Панаса Мирного в Полтаві розпочалося з 1925 року відколи 3-ю Кобищанську вулицю перейменували на вулицю Панаса Мирного. В 1920-ті роки Полтавське наукове товариство при АН України займалося збиранням, вивченням і збереженням літературної спадщини Панаса Мирного. Частину книг з бібліотеки письменника передають Центральному пролетарському музею (краєзнавчий) для створення експозиції присвяченій письменнику Частково видання поповнили фонди полтавського учительського інституту. З 1938 року, роботу по створенню музею очолив молодий викладач літератури педінституту Григорій Нудьга. На початок він придбав у колег і знайомих Панаса Мирного декілька раритетних видань і рукописів. Полтавці, дізнавшись що збирають матеріали для нового музею, зустрічалися з організатором цієї справи, щоб поділитися своїми спогадами. Пізніше Нудьга за підтримки приятеля письменника Репетіна мав зустріч у хаті родини Рудченків з дружиною Панаса Мирного Олександрою Михайлівною та з його середнім сином Михайлом Панасовичем. Звістку про намір відкриття музею вони сприйняли радо і на прощання подарували гостям старенький фотоальбом з сімейними світлинами.
У травні 1939 року до 90 річчя від ня народження Панаса Мирного Раднарком УРСР виніс постанову про утворення у Полтаві літературно-меморіального музею. Юридично і фактично музей почав існувати з 1 квітня 1940 р. Експозицію, що складалася з речей наданих родиною письменника, розгорнули у двох кімнатах будинку в якому мешкали власники. Першими директором призначили Михайла Рудченка середнього сина письменника. Роботи необхідно було виконати багато. Сама будівля потребувала ремонту, особливо дерев’яна веранда. Директор відповідав за господарсько-будівельні роботи. Підготовку музейної експозиції доручили Г.Нудьзі. П.Репетін передав музею свою бібліотеку, займався записом спогадів дружини Панаса Мирного і літературною частиною. Першим помічником директора в створені музею свого діда став онук Панаса Мирного і син Михайла Панасовича – Юрій. Навчаючись у Харківському політехнічному інституті, він цікавиться планами і ходом робіт, допомагає підбирати меблі для інтер’єру, розшукує у харківських архівах документи про письменника, збирає для музею видання творів Панаса Мирного.
Творчу роботу перервала війна. Наприкінці серпня 1941 року цінні експонати нового музею евакуювали до Уфи, усе інше залишилось в Полтаві в родинній садибі. Коли ворожі солдати намагалися підпалити двері будинку і спиляти дерева в садку на дрова, до них вийшла вдова письменника. Олександра Михайлівна на чистій німецькій мові, знайомій їй ще з дитинства, змогла порозумітися з непрошеними гостями.
Після звільнення від фашистів у листопаді 1943 року музей знову приймав відвідувачів. Невелика експозиція розмістилася у двох кімнатах. У 1945 році до існуючих експонатів долучили і ті, що повернулися з евакуації. Також були відновлені дерев’яні конструкції, паркан і побілений будинок.
У 1949 році на столітній ювілей Панаса Мирного до Полтави з’їхався весь цвіт українських літераторів. 22 травня на будинку музею по вулиці Панаса Мирного, 56 відкрили меморіальну дошку. На білому мармурі золотом викарбувано: «В цьому будинку 1903-1920 рр. жив видатний письменник, класик української літератури Панас Мирний (П.Я.Рудченко)». Відомі письменники разом із М.П.Рудченко посадили біля будинку на згадку про подію молоде деревце дуба. Цього ж дня у Зеленому Гаю відкрили пам’ятник на могилі письменника (архітектор Д.Гольдінов, скульптор В.Хома). 13 травня 1951 р. перед будинком музею урочисто відкрили пам’ятник Панасу Мирному за проектом архітектора В. Крачмера.
У 1974 році колектив талановитих полтавських художників В.Батурин, І.Ковалевський, Є.Путря, В.Цимбалюк, О.Чвала і А.Щербак завершили створення нової меморіальної експозиції, розміщеної в усіх семи кімнатах будинку. Після оновлення садиба-музей виглядала майже такою, якою бачив її Панас Мирний в останній період свого життя. За головного консультанта, не зважаючи на поважний вік, був М.П.Рудченко. З ним вивіряли і погоджували кожну деталь інтер’єру. 13 травня в день народження Панаса Мирного відбулося урочисте відкриття відреставрованого музею.
Експозиція Полтавського літературно-меморіального музею і до сьогодні залишається одним з найбагатших зібрань України в своїй номінації. Вона налічує близько тисячі речей, світлин, книжок і документів, розміщених в семи залах. Чисто вибілений будиночок музею навесні тоне у квітучому бузку і алея спускається через сад до ставка, і шумлять дерева, які ще пам’ятають колишнього дбайливого господаря садиби. У 2009 році садиба письменника Панаса Мирного в Полтаві занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятка національного значення.
За матеріалами відповідей читачів Сергія Зозулі та Тетяни Кириченко.
Запитання до 141-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: травневі свята завжди були насичені різними подіями в житті міста. В якому році відбулася одна з них?
Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
