Історична місцевість і колишнє передмістя Полтави хутір Браїлки відоме ще з часів Гетьманщини. У 1859 році в ньому нараховувалося 5 дворів і 30 мешканців. Поряд, наприкінці ХІХ століття, пролягала Кременчуцька поштова дорога (вул. Великорешетилівська, Маршала Бірюзова).
На час включення у 1926 році Браїлок до меж міста тут налічувалося 16 господарств і 79 душ населення. Не всі селянські хати пережили воєнне лихоліття. Далася взнаки близькість до військового летовища. Масова забудова приватного сектору Браїлок почалася наприкінці 1950-х років. Люди будували своїми силами хто з чого міг і хто як вмів. Для забезпечення питною водою самотужки копали колодязі. В ті роки промислових підприємств поряд не було зовсім і ґрунтові води були чисті. На початку 1960-х років у робітничому селищі Браїлки проживали близько двох тисяч полтавців. На все селище був один продмаг, розбиті дорога і тротуари, відсутнє вуличне освітлення. Місцеві діти ходили до 13-ї школи (сучасна №11) по вулиці Великорешетилівській (Маршала Бірюзова 68), збудованій у 1960 році для учнів з військового містечка.
За Браїлками починалися поля колгоспу ім.Кірова, центральна садиба якого знаходилася в Гожулах. Колгоспники займалися землеробством, тваринництвом, садівництвом. В ставках села Рибці, що сягають майже аеродрому, розводили дзеркального коропа. Топоніміка цієї місцевості – вулиці Виноградна, Комбайнерів, Механізаторів свідчить про те чим займалося тутешнє населення в недалекому минулому. З громадського транспорту в 1960-х сюди ходив тільки автобус маршруту №6 «Центр – вул.Заводська». Кінцева зупинка в центрі була біля диспетчерської, що знаходилася на площі Луначарського (1100 річчя Полтави) поряд з входом до скверу кінотеатру ім.І.П.Котляревського, а на Браїлках – у чистому полі, де незабаром мало розпочатися велике будівництво.
Перша половина 1960-х років позначилася в історії нашого міста великою індустріалізацією. Майже водночас починається будівництво трьох нових заводів. У 1961 році на західній околиці в Київському районі по вулиці Заводській закладено фундамент Полтавського заводу газорозрядних ламп (ГРЛ). У відповідності до постанови Ради міністрів СРСР в лютому 1964 року в Полтаві, поряд з вже працюючим заводом ГРЛ, розпочато будівництво Полтавського заводу хімічного машинобудування «Хіммаш», найбільшого в країні підприємства з випуску великогабаритного емальованого обладнання для хімічної промисловості.
21 квітня того ж року будівельники заклали перший кубометр бетону у фундамент майбутнього заводу. Водночас від Браїлок до заводів прокладали дорогу з твердим покриттям. Через два роки тролейбусну лінію від розворотного кільця на Браїлках подовжили до заводу ГРЛ. У серпні 1966 року пустили два тролейбусні маршрути №3 «Склозавод-завод ГРЛ» і №4 «Південний вокзал-завод ГРЛ». 31 березня 1967 року Полтавський завод хімічного машинобудування включено до числа діючих. На той час завод мав головний виробничий корпус емальованих ємкостей .Фахівці створеного 1964 року Полтавського науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту «Емальхіммаш» розробили нову марку емалі на покриття ємкостей для хімічної та харчової промисловості, що не мала аналогів в світі. Дві перші емальовані ємкості завод випустив у листопаді 1967 року. До 1969 року виробничі площі заводу досягли 28 тисяч квадратних метрів. У 1971 році завод став головним підприємством виробничого об’єднання «Полтаваемальхіммаш» до складу якого увійшли також Фастівський машинобудівний завод «Червоний Жовтень» і Полтавський НДІ «Емальхіммаш». До березня 1974 року завод «Полтавахіммаш» мав повний виробничий цикл і власний цех з виготовлення емалі. За перші 20 років роботи «Хіммаш» випустив 11360 одиниць великогабаритного емальованого обладнання об’ємом від 25 до 50 куб.м. для хімічної, харчової, мікробіологічної та нафтопереробної промисловості, а також перший в СРСР хімічний реактор об’ємом 50 куб.м. У 1986 році введена друга черга заводу. Тепер підприємство мало 13 основних і допоміжних цехів загальною площею 96,1 кв.м. та адміністративний корпус. Чисельність працюючих на той час становила понад 2,1 тисячі. В новому корпусі встановили потужний гідравлічний прес зусиллям 2500 тон, який визначив подальшу долю «Полтавахіммашу».
– Для потреб населення Полтавський «Хіммаш» випускав товари широкого вжитку. Його прямокутні емальовані лоточки різної ємкості з кришкою для зберігання продуктів у холодильниках і сорокалітрові круглі каструлі користувалися підвищеним попитом не тільки у полтавців і в Україні, а й далеко за її межами, – розповів читач Сергій Зозуля. – На початку 1990 років все серійне устаткування провідного підприємства галузі мало Державний знак якості, 78,6% його продукції було вищої категорії якості, а 61% відповідав рівню світових стандартів. Продукцію заводу «Полтавахіммаш» поставляли замовникам в сотні міст СРСР, а також у Болгарію, Польщу, Румунію та до ряду капіталістичних країн. На балансі підприємства перебували об’єкти соціальної інфраструктури: малосімейний гуртожиток на 180 сімей, два оздоровчих комплекси з саунами, база відпочинку на річці Псел. До послуг робітників були медико-санітарна частина і власний комбінат громадського харчування. Кваліфіковані кадри для заводу «Хіммаш» готувало створене на його базі у 1973 році профтехучилище №4, розташоване поряд по вулиці Маршала Бірюзова, 90/14. Після проголошення незалежності України Полтавський завод «Хіммаш» став єдиним виробником великогабаритного емальованого обладнання. Фото вікторини переносить читача у другу половину 1990 років на майданчик готової продукції ВАТ «Полтавахіммаш». Великогабаритні металеві емальовані ємкості у складах праворуч за межами кадра. Ліворуч вздовж виробничого корпусу прокладена під’їзна залізнична галузка, яка через заводське подвір’я і прилеглі території прилучається магістральної колії до станції Полтава-Київська і Супрунівського промвузла. Ясної зимової днини маневровий тепловоз ТГМ-23 Муромського машзаводу з українським тризубом збоку кабіни подав під завантаження відкриті платформи. На кожну з них вміщується одна велика емальована ємкість, яку підіймає і переміщує козловий кран. Таких на майданчику працює три. Два інших знаходяться на стоянці на початку корпусу. На задньому плані крізь стрункі тополі, ровесниці заводу, добре видно житлову дев’ятиповерхівку по вулиці Маршала Бірюзова, 96.
Кризові явища в економіці не оминули і Полтавський «Хіммаш». Приватизація у 1994 році не принесла бажаних результатів і до 2001 року ВАТ «Полтавахіммаш» було практично доведено до банкрутства. В 2004 році власниками заводу прийняте рішення перепрофілювати підприємство на випуск залізничних вагонів-цистерн для транспортування скраплених вуглеводневих газів – пропану, бутану і їх сумішей. На технічну модернізацію виробництва було витрачено 27 мільйонів гривень. У 2004-2005 роках завод практично не працював. З 2006 року підприємство входить до групи «Азовмаш». Перші 10 вагонів-цистерн моделі 15-1519-02 для перевезення зріджених вуглеводневих газів зійшли з конвеєрів ВАТ «Полтавахіммаш» вже в лютому 2007 року. За перший рік випуск вагонів-цистерн досягнув 520 одиниць. У 2008 році колектив освоїв і випустив 8 залізничних вагонів довжиною 24 метри для перевезення автомобілів. У 2009 році випуск вагонів-цистерн дещо зменшився і становив лише 324 одиниці. В той же час керівництву вдалося зберегти традиційне виробництво емальованих ємкостей. В цьому ж році були виготовлені емальовані збиральники місткістю 33,6 куб.м. для Нижньокамського нафтохімічного заводу. У 2010 році завод випустив 763 вагона-цистерни і завершив рік зі збитками у 12,614 мільйонів гривень. Станом на початок 2014 року ВАТ «Полтавахіммаш» входило до переліку провідних промислових підприємств Полтави. Та вже в січні 2016 року заарештоване майно «Полтавахіммашу» виставили на електронні торги. В січні 2020 року група компаній «ТАС» придбала за 36,04 мільйони гривень головний виробничий корпус загальною площею понад 56,5 тисяч кв.м., що раніше належав підприємству «Полтавахіммаш», а також отримала право власності на цю нерухомість.
Запитання до 158-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: де зустрів Діда Мороза фотокореспондент «ПВ»?
Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
