23 січня 1966 року розпочав роботу Полтавський завод штучних алмазів та алмазного інструменту. У тому ж році на землях колишнього передмістя Новоселівки розпочинається будівництво житлового масиву Алмазний. До кінця 1970-х років воно більшою частиною було завершене. За відсутності належних стінових матеріалів та залізобетонних конструкцій забудова велася п’ятиповерхівками вздовж головної магістралі вулиці Калініна (Івана Мазепи). З розвитком будівельної бази – ДБК на Супрунівському промвузлі з 1980-х років вільні ділянки по периметру мікрорайону Алмазний уздовж Київського шосе і вулиці Красіна (Героїв АТО) забудовують дев’яти- та чотирнадцятиповерхівками.
За задумами проєктувальників зелену паркову зону розташували з парного боку вулиці 23 Вересня від Калініна (Івана Мазепи) до Героїв Сталінграда. Перші дерева тут висадили в 1967 році і назвали парк «Імені 50-річчя Жовтневої революції». Навесні 1985 року старшокласники разом з ветеранами на честь 40-річчя перемоги у радянсько-німецькій війні заклали Алею Слави. У 1991 році парк отримав назву «Воїнів-інтернаціоналістів». Тоді ж тут установили монумент «Синам Полтавщини, загиблим в Афганістані в 1979–1989 роках». Автори – В.Шевченко та А.Лисенко.
– На початку 1980-х років у цьому парку поблизу школи №31, нині це гімназія, розташовувався літній кінотеатр «Алмаз», – розповів читач Сергій Зозуля. – Це було єдине вогнище культури, нехай і теплої пори, тільки-но збудованого мікрорайону Алмазний, яке мало неабияку популярність у місцевого населення. Настав час, коли літній кінотеатр «Алмаз» відпрацював свій ресурс і колишній власник здав його в оренду. Тут проводили дискотеки, працював магазин продуктів і… пилорама. Потім натомість збудували житлові висотки. За вулицею Красіна (Героїв АТО) вздовж Пушкарівської балки до 1990 року будують ще два мікрорайони – Сади-1 (1970-ті) і Сади-2 (1980-ті). У листопаді 1984 року щойно збудованою дамбою через Пушкарівську балку запустили нову тролейбусну лінію, що з’єднала Половки і Сади-1. У 1988 році на вулиці Великотирновський, 1, здали в експлуатацію автовокзал (архітектор В.Богаченко). У 1978 році виконком міської ради прийняв два важливих для міста рішення про виділення земельних ділянок під будівництво широкопрофільної лікарні на 1000 ліжок, яка отримала назву Перша міська клінічна лікарня та широкоформатного кінотеатру на 1100 глядачів на Красіна, 87 (Героїв АТО). Майже десять років пройшло від прийняття рішення до того, коли будівельники забили першу палю новобудови вже за новою адресою – вул. Героїв Сталінграда, 1. На початку будівельно-монтажних робіт на цьому важливому соціально-культурному об’єкті справи йшли за графіком. На стадії їх завершення новий кінотеатр не мав власної назви. Міськвиконком через обласну газету «Зоря Полтавщини» звернувся до полтавців із закликом узяти участь у конкурсі на кращу назву нового кінотеатру. Переважна більшість запропонувала назвати, як і колишній літній кінотеатр – «Алмаз», на тому й вирішили. Завершення будівництва очікували не тільки жителі Алмазного, Садів-1, Садів-2, Половків, а й усього міста. Полтаві бракувало кінотеатрів, та й більшість з них розташовувалася в центральній частині міста. Два кінотеатри на час будівництва «Алмазу» були широкоформатними: «Колос» (з 1980 року) на Гоголя, 22, і «Полтава» (з 1982 року) на Жовтневій (Соборності), 58. У 1960–1980-х роках у великі міста Радянського Союзу на зміну широкоекранному кіно прийшов широкий формат. Він забезпечував високоякісне зображення й ефект стереоскопії. Звуковий дев’ятиканальний супровід здійснювався на окремій 35 мм магнітній стрічці, тобто загальний звуковий супровід розкладався на окремі складові. На той час це було ноу хау. Для широкоформатного кінопрокату були потрібні спеціальні екрани, що розмірами перевищували звичайні, і кінопроекційна апаратура, розрахована на 70 мм плівку. Перший широкоформатний радянській художній фільм «Повість полум’яних літ» (1960) за сценарієм Олександра Довженка зняла його дружина Юлія Солнцева. Усього в СРСР було знято 162 широкоформатних фільми. Серед них відомі картини «Війна і мир» (1965), «Звільнення» (1968), «Біг» і «Чайковський» (1969), «Романс про закоханих» (1974), «Дерсу Узала», «Табір іде в небо», «Вони билися за Батьківщину» (1975). Усі ці стрічки з успіхом пройшли на полтавських екранах.
Протягом трьох років на будівництві кінотеатру «Алмаз» працювали 17 будівельних організацій, які змінювали одна одну. Роботи велися мляво. Для обладнання глядацької зали звукоізоляцією і настеляння підлоги були залучені робітники будівельних груп і помічники з полтавських підприємств. Хай із запізненням років на десять, та все ж 4 листопада 1990 року новий кінотеатр «Алмаз» гостинно відчинив двері глядачам. Після перших аншлагів почалося звичне життя міського кінотеатру. У двох залах – великій на 760 місць демонструвалися фільми широкого формату, а у малій на 240 місць, обладнаній чехословацькою апаратурою, могли демонструватися стереофільми. Для зручності відвідувачів працювало кафе «Блюз» і були паркувальні місця для авто. Для покрашення дизайну прилеглої території навпроти головного фасаду збудували каскад з двох прямокутних фонтанів, облицьованих полірованим гранітом. Цей штучний басейн виконував функцію охолоджувача технологічної води для кондиціонерів та кінопроекторів. У спекотну пору біля фонтанів із задоволенням перед сеансами прогулювалися глядачі і мами з колясками, а місцеві малі відчайдухи навіть купалися в струменях води.
Збудований кінотеатр став справжньою окрасою зеленої зони мікрорайону Алмазний і сусідніх з ним Садів-1 та Садів-2. До 1100-річчя Полтави поряд з кінотеатром у 1999 році встановлено пам’ятний знак «Сонячний годинник», архітектор В.Шевченко. Не судилося кінотеатру довго служити наступним поколінням полтавців. Цей заклад культури припинив роботу на початку двотисячних. У 2008 році розпочалася його реконструкція, яка за браком коштів так і не закінчилася. Саме такий безпорадний і занедбаний, як на фото вікторини, вигляд мав «Алмаз» на початку свого кінця. Його залишки – докір і символ байдужості влади до потреб полтавців. Земельну ділянку площею майже 1,6 га планують віддати під будівництво чергової багатоповерхівки. І це прямісінько в самому центрі єдиної паркової зони мікрорайону Алмазний. Висохли фонтани – і кіно скінчилось!
Запитання до 156 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: що ви знаєте про подію, яку свого часу зафіксував об’єктив нашого фотокореспондента?
Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
