На адресу вікторини «Знаю Полтаву» надійшов коротенький, але зворушливий лист від полтавки Тамари Турубило: «У газеті «ПВ» на останній сторінці було фото першокласників школи №27, серед яких мій син С.Омелюженко. Дякую Олександру Приймаку за цей спогад. На жаль, мого сина вже немає серед живих, але це фото мене дуже схвилювало. Цей літній кінотеатр розташовувався в парку ім.І.П.Котляревського біля школи №27».
Нині маленьким усміхненим полтавцям, що на фото вікторини, вже далеко за 60. А того сонячного теплого першого дня осені на початку 1960-х років цих першачків батьки привели до полтавської середньої школи №27. Саме поряд зі школою на місці колишнього Нового міського кладовища, закритого ще 1936 року, був закладений міський парк, пізніше названий іменем І.П.Котляревського. З усіх поховань залишилося тільки одне, край колишнього Кобеляцького шляху (вулиця Європейська) – могила засновника нової української літератури Івана Котляревського. До 1962 року на місці, де на початку алеї меморіалу Солдатської Слави лежить гранітний камінь з написом «1941–1945», височіла з 1864 року мурована, п’ятибанна з дзвіницею Всіхсвятська кладовищенська церква. У роки фашистської окупації міста в 1941–1943 роках тут розташовувався табір для військовополонених ДУЛАГ-151. Про ті страшні події нагадує обеліск, біля якого сфотографовані діти. На задньому плані знімка – літній кінотеатр. Про його відкриття інформувала своїх читачів у червні 1958 року обласна газета «Зоря Полтавщини». Цей заклад культури був «обладнаний доброю стаціонарною кіноапаратурою». Сюди теплої пори року із задоволенням ходили жителі навколишніх ближніх і дальніх вулиць. На фото, праворуч біля крайнього віконця каси, можна прочитати афішу художнього фільму «Фанфан Тюльпан» (1952 рік, Франція). У 1969 році на цім місці відкрили меморіальний комплекс Солдатської Слави і запалили Вічний вогонь.
З часу винаходу і донині одним з найулюбленіших видів мистецтв людства залишається кіно. З початку ХХ ст. у нашому місті на розі вулиць Протопопівської (Котляревського) і Олександрівської (Соборності, 27) на другому поверсі будинку купця А.Варшавського працював кінотеатр «Колізей». Після Жовтневого перевороту 1917 року перейменований на кінотеатр «К.І.М.». У 1920–1930 роках у сквері колишнього будинку Дворянського зібрання (Соборності, 31), а на той час клубу ім.Карла Маркса панчішної фабрики працював літній кінотеатр. Перед Другою світовою війною у Полтаві діяло два звукових кінотеатри – ім. Короленка і «К.І.М.» на 1127 місць і шість кіноустановок при клубах та Будинках культури.
Перший кінотеатр у повоєнній Полтаві відкрили у щойно відбудованій історичній будівлі колишнього Дворянського зібрання (Соборності, 31) і назвали його іменем І.П.Котляревського. Дещо пізніше, у середині 1950-х років на розі вулиць Халтуріна (Аненська) і Пушкіна, 155, відкрили кінотеатр «Комсомолець». У 1961 році прийняв перших глядачів широкоекранний кінотеатр «Колос» на Гоголя, 22, а з 1965 по 1980 роки на Комсомольській (Стрітенська, 21) працювала його філія – дитячий кінотеатр «Салют». У листопаді 1990 року на вулиці 23 Вересня відкрили сучасний кінотеатр «Алмаз».
– Полтавці старшого покоління добре пам’ятають часи, коли в кінотеатрах міста ще не показували новомодних блокбастерів у 3D- чи 4D-форматі (їх ще тоді не винайшли), не було і надсучасних звукових систем з ефектами присутності, комфортних м’яких крісел, глядачам не продавали повітряну кукурудзу, яку нині по-чудному називають поп-корном, – розповів читач Сергій Зозуля. – Натомість були черги до кас не тільки на прем’єрні покази фільмів та у вихідні чи свята, а й у будні. Вартість квитків, як на сьогодні, була смішною і цілком прийнятною: дитячий – 10 копійок, дорослий – 30-70 копійок. Перед сеансами у фойє проводилися розважальні програми – у «Котлярику» виступали невеличкі самодіяльні музичні колективи – як дорослі, так і дитячі, а в «Колосі» демонстрували сатиричні кіноролики та мультфільми. Працювали ятки з продажу преси і художньої літератури. У буфеті можна було підкріпитися бутербродами, поласувати тістечками і ситром, а якщо пощастить, то й морозивом. До речі, з наїдками до глядацької зали не впускали. Для розширення мережі кінопрокату, окрім традиційних кінозалів, у другій половині ХХ століття в країні набули широкого розповсюдження кінотеатри просто неба. У них були відсутні всі принади стаціонарних закладів. Вони навіть не мали даху над головою (окрім апаратної). Та все ж спартанська облаштованість звичайними лавами, неповторне відчуття літнього вечора з нічною мошвою і метеликами в променях проектора, можливість поєднати кіноперегляд зі спілкуванням вабили до себе глядача, справляючи на нього незабутнє враження. Тут навіть можна було під час сеансу, відійшовши на «гальорку», викурити цигарку, полузати насіння, обмінюватися з друзями враженнями. Місцева дітвора, видершись на довколишні дерева, безплатно дивилися кіно разом з тими, хто придбав квитки. Особливою популярністю літні кінотеатри користувалися в приморських пансіонатах і санаторіях. Судячи з газетних афіш, сеанси в літніх кінотеатрах починалися після 20.30. У Полтаві в різні роки ХХ століття літні кінотеатри працювали у дворі колишнього будинку губернатора з боку вулиці Ляхова, у парку ім.І.П.Котляревського, на околицях міста – Червоному Шляху, Дублянщині, Крутому Березі, у парку «Перемога» й у мікрорайоні Алмазний. Кінокартини минулих років літньої пори частенько «крутили» на агітаційних майданчиках, яких було безліч у дворах міських кварталів та мікрорайонів. На периферію у райцентри та села області мистецтво кіно доправляли автофургони «Облкінопрокату» з бортовими написами «Кінопередвижка» або просто «Кіно», а подекуди і на возі, запряженому парою коней.
Донедавна в нашому місті в рамках проєкту «Твій простір» на галявині поблизу музичного коледжу ім.М.В.Лисенка на Соборності, 11, проводилися різноманітні заходи під відкритим небом. За три роки тут відбувалися акустичні концерти, лекторії, презентації, публічні обговорення, майстер-класи, театральні виступи і кінопокази. Показували фільми й у Павленківському парку.
Запитання до 147 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: яке підприємство у 2020 році відзначає солідний ювілей? Що вам відомо про його історію?
Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
