×

Вікторина «Знаю Полтаву»: Молодий мікрорайон «Левада» досі розбудовується

Світлина 174 етапу ретро-вікторини «Знаю Полтаву» – повертає нас на початок 2000-х років до молодого мікрорайону Полтави, на Леваду, де по вулиці Олександа Бідного, 12а на будівництві цегляної житлової десятиповерхівки працює баштовий кран. Поряд в щойно збудованій такій же висотці з блакитними огородженнями балконів по бульвару Богдана Хмельницького, 12, родини полтавців обживають нові оселі. Між цими двома будівлями в глибині кварталу видніється торець фасаду панельної дев’ятиповерхівки по бульвару Богдана Хмельницького, 10. Праворуч, за зеленню тополі, добре видно частину закругленого фасаду панельної дев’ятиповерхівки на розі бульвару Богдана Хмельницького та вулиці Олександра Бідного, 9/7.

– Знімок зроблено з території Дитячої міської клінічної лікарні. Праворуч за кадром залишилася будівля поліклінічного відділення з цілодобовим дитячим травматологічним пунктом. Саме до поліклініки веде нахильний пандус з блакитною огорожею біля якого стоять жінки і чоловік з дитячим візочком, – розповів читач Сергій Зозуля. – Сучасний мікрорайон Левада на початку створення мав робочу назву житловий масив «Шпортівка». Саме так називалося невеличке село в заплаві правого берега Ворскли в межах Полтави, землі якого простягалися від Нижніх Млинів до полтавського Подолу. Здебільшого, це були заливні луки з невеличкими озерцями та болотами, порослими очеретом. В часи проведення у Полтаві Іллінського ярмарку тут на території близько 98 га продавали різний крам, домашню худобу і коней. Звідси пішла і назва торгової площі – Кінно-ярмаркова. Цей топонім ще довго зберігався у назві зупинки громадського транспорту «Кінно-ярмаркова» (сучасна Богдана Хмельницького). Назва колишнього села Шпортівка, яке розташовувалося на землях Подолу між правим берегом Ворскли та високим південним виступом Надворсклянського плато, що в народі зветься Інститутською горою, скоріш за все, походить від прізвища колишнього власника цих угідь на прізвище Шпорт. У 1929 році село ввели в межі Полтави, а після колективізації підпорядкували його Нижньо-Млиській сільраді. В тяжкі повоєнні роки Інститутська гора і луки виділялися мешканцям Подолу під пастівники, а у 1960-х роках тут надавали полтавцям землі для городів. В Інститутсьькому гаю збирали первоцвіти, конвалії, суниці, лікарські трави.

Щовесни низинна частина Подолу, Шпортівка і Нижні Млини з тривогою очікували приходу високої води з курського краю Росії. Для її швидшого проходження сапери підривали біля мостів через Ворсклу численні крижані затори. Під час весняного паводку на Ворсклі і Коломаку вода піймалася так високо, що відрізала село від міста. Як згадують в мережі Фейсбук колишні діти Шпортівки, єдиним засобом дістатися зупинки громадського транспорту «Кінноярмаркова» у таку пору ставали човни, які були, майже, у кожному дворі. На них дорослі пливли на роботу і в справах до міста, а дітей доправляли у дитсадки і до школи №20. Влітку, коли спадала вода і просихали луки, полтавські акваріумісти «мили» у численних озерцях сірі дафнії і червоного мотиля. В другій половині 1960-х років щорічно на початку жовтня поблизу Шпортівки проводилися ярмарки з продажу продовольчих та промислових товарів. В ті роки Полтавська електростанція вже не забезпечувала зростаючих потреб промисловості в електроенергії. Полтава почала отримувати струм від Зміївської ДРЕС (Харківська область). Сталеві опори ЛЕП високої напруги проходили й поблизу Шпортівки. Для запобігання підтоплення заплави Ворскли в межах Полтави збудували два шлюзи-регулятори: Нижньомлинський (1960 р.) і Вакуленський (друга половина 1970-х). У 1978 році село Шпортівка знесли. На той час воно мало сорок п’ять дворів і одну вулицю Колгоспну. Мешканці отримали квартири в різних районах міста. З кінця 1970-х та на початку 1980-х років на ділянці Ворскли між міським мостом і автотрасою працював земснаряд, який поглиблював дно річки, а піскову пульпу по сталевим трубам подавав на луки, намиваючи ґрунт під майбутній новий мікрорайон нашого міста. У 1988 році населення Полтави становило понад триста п’ятнадцять тисяч чоловік. Відчувалася гостра нестача житла.

Проєкт забудови мікрорайону Левада розробили спеціалісти Полтавського ДПІ «Міськбудпроєкт». Першу цегляну житлову п’ятиповерхівку нового району звели у 1974 році по бульвару Богдана Хмельницького, 30, а у 1975 році була введена в дію 3-я міська поліклініка. До початку 1970-х років в кінці провулку Рибальського (Рождественський), що виходив на луки, працювали очисні споруди міської каналізації з фільтраційними відстойниками, обсадженими тополями. Очищена вода відкритою канавою стікала у Ворсклу. Поряд було міське звалище битого скла. З початком забудови мікрорайону очисні споруди демонтували, а у другій половині 1980-х каналізаційні стоки «сховали» у труби і з часом припинили їх скидання.

У 1985-1988 роках по провулках Рибальському і Давидовського зводяться перші житлові багатоповерхівки. У проєктній документації новий мікрорайон зазначався, як експериментальний, бо мав свої відмінні фактори ризику підтоплення і піщані ґрунти. При будівництві застосовувалася технологія пальового фундаменту. У 1989 році у мікрорайоні Левада здали в експлуатацію комплекс Дитячої клінічної лікарні на триста шістдесят ліжок, зведеної на кошти, зароблені полтавцями на суботниках (арх. Ф.І.Богаченко). 99 відсотків обладнання поставила угорська фірма «Медікор». В цьому ж році прийняла перших учнів ЗОШ №37 по бульвару Богдана Хмельницького 20, а у 1992 році по цьому ж бульвару відкрилася школа №17. У 1991 році в мікрорайоні відкрили перший дитсадок і гастроном. 16 грудня 1994 року на Леваді ввели в дію нову тролейбусну лінію маршруту №12, що з’єднав мікрорайон з центром міста. Забудова кварталів Левади різноманітна. Будівлі зводяться від 1970 років і до сьогодення. Звідси їх різна конфігурація. архітектура, висотність. Забудову починали вести від головних транспортних артерій Подолу вулиць Леніна (Небесної Сотні) і Миру (Будьонного) – 1960-1970 рр. цегляні п’ятиповерхівки «хрущовки», 1970-1980 рр. цегляні дев’ятиповерхівки, 1980-ті – багатоповерхівки зі збірних залізобетонних конструкцій, 2000-ні – роки цегляні висотки нового типу. Цілеспрямовано і узгоджено йшла забудова нового мікрорайону кварталами панельних багатоповерхівок до 1980-х років. У двохтисячних роках квартали зводилися хаотично. У цей період Левада забудовується точково, де було місце там і зводили односекційні багатоповерхівки. Це спричинило певні проблеми мікрорайону.

Зовнішня вісь Левади проспект Миру пролягає між забудованою частиною району і головною рекреаційною зоною – Прирічковим парком який, разом із берегом Ворскли, робить Леваду зеленою і затишною. Мікрорайон має два проспекти – Миру та Миколи Вавілова, бульвар Богдана Хмельницького, вулиці Чураївни, Головка, Олександра Бідного. На цей район нашого міста припадає два заклади охорони здоров’я, широка мережа аптек, три дошкільних заклади, школа, гімназія, достатньо розвинена торговельна мережа – два продовольчі ринки, чотири супермаркети, чимало окремих продуктових та промтоварних магазинів, є заклади громадського харчування, а також з надання фінансово банківських, правових та побутових послуг. Зона відпочинку складається з Прирічкового парку з берегом Ворскли на сході мікрорайону та Інститутським гаєм на заході.

Запитання до 175-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: розкажіть про підприємство, зображене на фото 1960-х років?

Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з архіву «ПВ»