×

Вікторина «Знаю Полтаву»: мототрек і картодром – відомі колись спортивні арени Полтави

Фото для вікторини «Знаю Полтаву» надав відомий полтавський журналіст Микола Страшко. Його він зробив наприкінці 1980-х років з борту гелікоптера над Розсошенцями. У всеосяжній панорамі видніються ще не забудовані землі південної околиці Полтави за автотрасою Київ – Харків, де нині гіпермаркет «Епіцентр». На обрії праворуч ледь проглядаються житлові багатоповерхівки на Київському шосе. Головний об’єкт зйомки – добре впізнаванні полтавцями різних поколінь мототрек і картодром. Тополям навколо спортивної арени, висадженим у рік відкриття спортивного комплексу, близько 20 років.

У далекому 1966 році в Полтаві ентузіасти мотоспорту створили мотобольну команду «Вимпел». Тренування в ті роки проводили на спортмайданчиках середніх шкіл №№5 і 22, а ігри на стадіоні «Динамо». Коли на початку 1970-х років полтавські мотоболісти стали відомими і вже виступали у вищій лізі чемпіонату СРСР, у Полтаві за підтримки очільника українських комуністів Щербицького поблизу Розсошенців розпочали будівництво сучасного мототреку. Проєкт розробили і виконали спеціалісти Полтавської філії ДПІ «Укрміськбудпроект».

– Будівництво спорткомплексу велося на пайових умовах найбільшими полтавськими заводами «Лтава», «Знамено», «Електромотор», ПТМЗ разом з колективом тресту «Шляхбуд», – розповів читач Сергій Зозуля. – Із бюджету заводу «Лтава» на будівництво мототреку щорічно виділялося 250 тисяч карбованців. На той час це вартість житлової п’ятиповерхівки на чотири під’їзди. Кожне з підприємств мало свій сектор відповідальності за виконання робіт. Не стояли осторонь і гравці «Вимпела», які власноруч лопатами вирівнювали гаревий газон, а на останок ще й «пригладили» його десятиметровою сталевою рейкою, «позиченою» десь на стороні. Для спортивної бази мотоболістів звели чотириповерховий адміністративно-побутовий корпус з технічними приміщеннями, гральне поле з гаревими доріжками, глядацькі трибуни на 20 тисяч уболівальників. Для відновлення сил і здоров’я спортсменів біля джерельного ставка збудували одноповерховий реабілітаційно-оздоровчий корпус з кімнатами для поважних гостей. Водойму зарибнили, запустили лебедів і диких качок. Береги обсадили вербами. Планувалося, що послугами центру зможуть користуватися і працівники підприємств-пайовиків, та не склалося.

20 вересня 1970 року напередодні Дня міста полтавці отримали в подарунок спортивно-технічний комплекс. З нагоди відкриття мототреку відбулося велике спортивне свято з мотобольними змаганнями, перегонами і стрибками з трампліна на мотоциклах. У тому ж році на схилах надворсклянських пагорбів біля Патлаївки була підготовлена природна траса для проведення змагань мотокросменів. У 1972 році на цій трасі проводився етап чемпіонату світу з мотокросу. Полтавський СТК з мотобольним полем і гаревою доріжкою був найбільшою подібною спорудою того часу в Україні, а можливо, і в СРСР. Тут проводилися змагання різного класу з мотоболу, мотокросу, спідвею (гарева доріжка). За свою історію на мототреку в Розсошенцях тисячі дітей з користю для здоров’я загартовували свій характер, отримували необхідні життєві навички, займаючись у спортивно-технічних клубах «Мотокрос», «Спідвей», «Баггі», авіамодельному та радіогуртках.

28 жовтня 1973 року полтавський «Вимпел» завоював золото і став чемпіоном СРСР з мотоболу. Уболівальники щиро раділи такому злету улюбленої команди. Гравців «Вимпела» вважали героями, кожного знали в обличчя. Про якість технічного стану полтавського мототреку свідчить той факт, що в Полтаві протягом чотирьох років (1978–1982) двічі відбулися ігри Кубку Європи. В олімпійський 1980 рік на мототреку в Розсошенцях успішно пройшли гастролі «Автородео» за участі відомих каскадерів з  Чехословаччини. На мотобольні матчі у 1970-х роках збиралося людей у рази більше, ніж на футбольні. Квиток коштував один карбованець. В історії полтавського мототреку був рік, коли на його полі грали полтавські футболісти. Після затяжної і сніжної зими 1987 року у квітні ще не скрізь розтанув сніг. Через несприятливі погодні умови полтавській «Ворсклі», задля збереження власного поля на стадіоні «Колос», довелося шукати інше місце для проведення чотирьох календарних ігор чемпіонату в домашніх матчах другої союзної ліги. Інші стадіони міста були також не придатні для проведення змагань. Вирішили грати в незвичному місці на полі мототреку в Розсошенцях. За відсутності трав’яного газону, на гаревому покритті поля, підсипаному піщано-земляною сумішшю вперемішку зі снігом, «Ворскла» з чотирьох матчів виграла три: у «Прикарпаття» 1:0, у «Закарпаття» 2:1, у «Динамо» (Ірпінь) 1:0. Поєдинок з житомирським «Спартаком» закінчився внічию 2:2.

У другій половині 1980-х років, дещо північніше мототреку на південній околиці Полтави починається будівництво картодрому. Ініціатором цієї справи виступила Полтавська спортивно-технічна база «Лтава», гонщики якої неодноразово виходили переможцями і призерами змагань республіканського і союзного рівня в різних класах мікроавтомобілів. Цій справі активно сприяв другий секретар обкому КПУ Ковінька. Автор проєкту – полтавський архітектор Подсєкін. На земельній ділянці, виділеній під будівництво, пролягала розлога балка, яку засипали землею, розрівняли і натомість побудували глядацькі трибуни з боксами під ними та проклали трасу для перегонів. Будівництвом опікувалося виробниче об’єднання «Лтава», від чого походить і назва картодрому. Відкриття відбулося 26 червня 1988 року.

За характеристиками новий картодром «Лтава» вважався одним з найкращих в Україні і на всьому пострадянському просторі. Траса у 1050 метрів, трибуни на дві з половиною тисячі глядачів. Під трибунами бокси і майстерні для зберігання і ремонту картів, побутові приміщення, медпункт, кафе. Облаштовані коментаторські кабіни і місця для телекамер. 8 липня 1989 року на «Лтаві» відбулися змагання Кубку дружби соціалістичних країн з картингу. У перегонах узяли участь спортсмени СРСР, Болгарії, НДР, Польщі та Чехословатчини. У складі збірної СРСР виступав полтавець Сергій Чубенко. За роки існування на полтавській трасі відбулося чимало перегонів усіх рівнів, здобуто безліч перемог. Для багатьох юних полтавців картодром  став школою мужності і становлення характеру, дружби і взаємодопомоги. Та, на жаль, усе це в минулому. Картодром і сьогодні популярний і відомий серед любителів автомотоспорту і картингу. У сучасній Україні вимогам проведення змагань високого рівня з цих видів спорту відповідають лише дві спортивні арени – автодром «Чайка» в Києві і наш картодром «Лтава».

До спортивно-технічного комплексу у Розсошенцях мало відношення ДТСААФ, правонаступником якого стало ТСОУ (Товариство сприяння обороні України), а картодром «Лтава» залишився в муніципальній власності міста. Безгосподарність довела колись найкращу спортивно-технічну споруду мототреку в Розсошенцях до повного зубожіння. Усе металеве і дерев’яне розтягли по домівках «хазяйновиті» мешканці довколишніх будинків. Глядацькі трибуни, як і вся територія, заростають деревами і бур’янами, і тільки наїжджене мотоциклами гареве поле нагадує уцілілими рамками воріт про ті часи, коли тріскотіння моторів перекривалося емоційним гулом і гучними вигуками вболівальників.

Запитання до 151 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: з приводу якої події та в якому місці побували поважні гості?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з архіву «ПВ»