На перший погляд будівля, що на фото, нагадує куточок Полтави біля Березового скверу, про що нам в багатьох відповідях повідомляли читачі. Будинок, дійсно зовні схожий на житлову чотириповерхівку по вулиці Пушкіна, 2, збудовану на початку ХХ століття для співробітників Земельного банку по Келінському (Першотравневому) проспекту. Проте, цей будинок має чотири поверхи, а в споруди, що на світлині, тільки три та й вікна надбудови зовсім інших розмірів, вулиця пряма, коли сам сквер круглий, та й не видно ні огорожі, ні самого скверу з білокорими берізками та зеленими ялинами.
Насправді, на світлині вікторини закарбована ділянка сучасної вулиці Шевченка від її початку до перехрестя із Стрітенською. Це одна із давніх вулиць нашого міста. Її довжина становить – 3,41 км. Пролягає від Першотравневого проспекту Шевченківського району до провулку 2-го Веселого, що поряд з магістральною колією залізниці київського напрямку в Київському районі. Прокладена на початку ХІХ століття, до 1908 року вулиця носила назву Ново Полтавська.
– По всій протяжності вулиці Шевченка до наших днів збереглося чимало будівель різних часів. За кадром конкурсного фото залишилися деякі з них, – розповів читач Сергій Зозуля. – На самому початку з парного боку знаходиться будинок в стилі класицизму, колишніх Полтавської пожежної команди і першої поліцейської частини. В наші дні – це музей авіації та космонавтики. В триповерховій будівлі поліклініки Полтавської обласної лікарні №2 по вулиці Шевченка, 8 в повоєнні роки навчалися майбутні інженери будівельники. Цей напівзруйнований житловий будинок на 20 кімнат загальною площею 513 кв.м. Полтавська міська рада виділила під аудиторії будівельного інституту, який 19 жовтня 1943 року повернувся з евакуації із казахського Уральська. Навчання тут проводилися до середини 1950-х років. Навпроти поліклініки з непарного боку вулиці Шевченка у будинку №9 на початку 1930-х років жив полярний льотчик Герой Радянського Союзу С.Леваневський. Саме звідси починається вулиця, названа його ім’ям (колишня Кам’яна). Праворуч на світлині двоє людей переходять ще не почищену від снігу вулицю Ванцетті (нині В.Міщенка). Ця вулиця веде до Березового скверу (сквер Бєлухи-Кохановського) і далі до Першотравневого проспекту. З 1946 по 1960 роки в приміщенні дитячої бібліотеки при школі №1 по Ванцетті, 8 працював Полтавський ляльковий театр. На розі вулиць Ванцетті й Шевченка, за білим мереживом вкритих пухнастою памороззю дерев, видніється будівля №14 Полтавської середньої школи №1. Далекого 1903 року на цьому місці стояв щойно споруджений одноповерховий будинок, який багатий поміщик-ліберал П.А.Ахшарумов придбав у подарунок своїй доньці Варварі Ахшарумовій-Бєльській. Після надбудови другого поверху, опорядження всіх приміщень і впорядкування подвір’я та прилеглої території, Варвара Петрівна 26 квітня 1904 року відкриває у новому приміщенні на базі шестикласної прогімназії приватну Полтавську жіночу гімназію. Після жовтневого перевороту в будівлі гімназії функціонували з 1918 року реальне училище, а в 1919 році трудова школа. Під час громадянської війни шкільне приміщення зруйнували, та після відбудови у 1923 року навчання в школі відновилися. Від 1928 року, коли школі присвоїли ім’я І.П.Котляревського і до початку радянсько німецької війни, Перша середня зразкова школа тримала першість в місті з успішності. В роки окупації у приміщені школи №1 фашисти влаштували офіцерський клуб. З 1968 року школа почала працювати у реконструйованому приміщенні з надбудованим третім поверхом та добудованими актовим і спортивним залами. У 1989 році Полтавська середня школа №1 отримала статус національної, а з квітня 1992 року на її базі створено міський національний ліцей №1 для здібних та обдарованих старшокласників, при цьому було збережено ім’я І.П.Котляревського.
З парного боку вулиці Шевченка до Стрітенської вулиці після будівлі Полтавського ліцею №1, розташовані дві старі житлові одноповерхівки під №№16 і 18, і одна півтораповерхова на розі вулиць Стрітенської і Шевченка, 20. На світлині праворуч їх приховує далечінь, забілених зимою дерев. В наріжній будівлі по Шевченка,20 у 1921 році розміщувався словесно-історичний факультет Полтавського інституту народної освіти. З кінця 1960-х років тут працює кафедра хірургічної стоматології УМСА.
По накатаній проїжджій частині вулиці Шевченка в бік парку «Перемога» рухається оперативна автівка на базі «УАЗу-452» прозваного в народі «буханка». Імовірно, за купою обламаного буревієм гілля, вона поверне праворуч до будівлі Октябрського районного суду Полтави, що тривалий час розміщувався по Шевченка,13. В наші дні тут працює Обласний нотаріальний архів. Будинок колишнього суду, зведений наприкінці ХІХ століття городянином О.М.Капітоненком як житловий, у 1908 році придбав відомий полтавський лікар, громадський діяч і учасник російсько-турецької війни 1877-1878 рр. О,О.Волкенштейн. Доля нового власника будинку була нелегкою і трагічною. В цьому будинку бували відомі представники тогочасної інтелігенції: Панас Мирний, Володимир Короленко, батько і син Мясоєдови, Микола Скліфосовський, Іван Бунін. Ця понад сторічна будівля, завдяки тому, що в ній за радянські часи розташовувалися різні адміністративні установи, зберегла до наших днів свою автентичність, як зовні, так і зсередини.
Вдалині за кадром світлини ліворуч, на розі вулиць Стрітенської і Шевченка з непарного боку у будинку №19 вже багато років працює Полтавська ЗОШ №4. Історія цієї будівлі сягає початку ХХ століття, коли вперше впроваджується спільне навчання іудейських і християнських дітей. У 1900 році нащадки німецьких колоністів брати Байєри – Олександр і Олексій відкрили на власні кошти перше у Полтавській губернії приватне семикласне комерційне училище.Наприкінці 1917 року комерційне училище О.Баєйєра припинило своє існування.У 1929 році в цьому будинку за клопотанням єврейської громади відкрили єврейську середню школу №4, єдину у Полтаві.З 1937 року школу реорганізували у російську середню школу №4. В роки фашистської окупації загарбники перетворили приміщення школи на казарми і стайні, а шкільний двір був заповнений військовою технікою.До 1953 року єдина у місті російськомовна середня школа №4 була чоловічою, а в подальші роки і до тепер зі спільним навчанням хлопчиків і дівчаток.
З 1968 по 1971 роки у зв’язку з аварійним станом школу закривають на капітальний ремонт з реконструкцією. За цей час над історичною двоповерховою частиною надбудували третій поверх, а до фасаду з боку вулиці Комсомольської прибудували триповерховий корпус для їдальні, актової і спортивної зал. Центральний вхід перенесли з вулиці Шевченка на Комсомольську (нині Стрітенську). У такому вигляді будівля збереглася до наших днів.
Між будинками Полтавського комерційного училища О.Байєра і міським особняком лікаря О.Волкенштейна згідно нумерації 1887 року знаходилися два будинки №№22 та 24, що належали земському Повітовому управлінню. Вірогідно, це сучасні будівлі – півтораповерхова по Шевченка,15, у 1960-1980 роки виробничі слюсарні майстерні ПТУ №10, а в наші дні будівля Полтавської РДА та одноповерхова по Шевченка,17 – колишні відділ ЗАГС, міський ДТСААФ (ТСОУ), в наш час більярдний клуб. Існує припущення, що на початку ХХ ст. ці будівлі могли належати комерційному училищу О.Байєра.
Запитання до 162-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: в якому місці і в зв’язку з чим утворилася така черга?
Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото Едуарда СТРАНАДКА та з архіву ПВ
