×

Вікторина «Знаю Полтаву»: На вулиці 23 Вересня подекуди можна побачити залишки огорожі газонів

На початку 1960-х років відбулася значна міграція сільського населення у міста, де потужно розвивалася промисловість. У травні 1964 року на південно-західній околиці Полтави розпочалося будівництво найпотужнішого в Європі «Полтавського заводу штучних алмазів та алмазного інструменту». Вже у квітні 1966 року підприємство виготовило першу партію кристалів синтетичних алмазів. Нові та діючі підприємства гостро відчували потребу в кадрах. Представники закладів профтехосвіти їздили по селам, агітуючи молодь до навчання на повному державному утримуванні. Після закінчення ПТУ молоді люди мали змогу піти на виробництво, або вступити до технікумів чи інститутів. Цей процес викликав необхідність розширення меж міста за рахунок земель приміських колгоспів та радгоспів, для початку забудови полтавських околиць. Межа тогочасної південно-західної частини Полтави проходила по сучасній вулиці Михайла Грушевського, а далі починалися сільгоспугіддя. У 1965 році населення Полтави становило 170,1 тисяча чоловік. На 1966 рік 600 полтавських родин мешкали в аварійних будинках, і понад 500 сімей – у підвалах та напівпідвалах. Усі вони потребували негайного отримання нормального житла.

На місці колишнього полтавського передмістя Новоселівки у 1966 році розпочинається будівництво житлового мікрорайону «Алмазний», яке тривало до кінця 1970-х років. Пізніше таке будівництво розпочнеться і в інших районах міста. За рахунок підприємств зводитимуться малосімейки та житлові багатоповерхівки. Навчальні заклади значно поповняться студентськими гуртожитками. За первісним задумом архітекторів мікрорайон «Алмазний» мали забудовувати будинками змішаної поверховості. Через відсутність виробництва якісних стінових матеріалів мікрорайон на початку забудовували п’ятиповерхівками, які в народі прозвали «хрущовками». Саме в них отримали нове житло більшість пільговиків. Після введення в дію у 1976 році потужностей Полтавського ДБК з випуску стінових панелей, та налагодження місцевими заводами випуску якісної цегли, периметр вже існуючого мікрорайону «Алмазний» продовжили забудовувати дев’яти та чотирнадцяти поверховими будинками. Відповідно з генеральним планом забудови міста на 1980 рік в ньому повинно було б проживати 250 тисяч. Фактична чисельність мешканців Полтави на 1 січня 1980 року становила 281,1 тисячу.

Головною магістраллю нового мікрорайону «Алмазний», згідно проекту, стала вулиця Калініна (сучасна Івана Мазепи) Вона з’єднує вулиці Михайла Грушевського та Велико-Тирнівську. Вздовж неї виростали нові житлові квартали, торговий центр, загальноосвітня та музична школи, по ній пройшли маршрути перших автобусів і тролейбусів, встановлені перші світлофори. І нині вулиця Івана Мазепи (Калініна) залишається частиною транспортного кільця міста, що проходить через мікрорайон «Алмазний». ЇЇ перетинають вулиці Алмазна, Юрія Кондратюка та 23-го Вересня. Саме на вулиці 23-го Вересня, названій на честь дня визволення Полтави від фашистських загарбників, зроблено фото вікторини.

– Щорічно коли навесні, після довгої зими, сніг що розтанув, брудними струмками стікає у ливнівки і трохи просихає земля, комунальники беруться за наведення ладу на вулицях міста, – розповів читач Сергій Зозуля. – Свідомі полтавці теж не стоять осторонь цієї важливої справи. Вони прибирають у дворах багатоповерхівок і на присадибних ділянках. Очищення бордюрів вздовж проїжджих частин в усі часи виконували бригади працівників ШЕДу, або двірників. За промисловими підприємствами також закріплялися ділянки прилеглих вулиць. З метою забезпечення безпеки праці, місце прибирання огороджували попереджувальними знаками чи прапорцями. За зиму на дороги міста висипається чимало піщано-соляної суміші, яка накопичується під бордюром разом з ґрунтом, що змиває з газонів вода. Саме ці залишки зимової негоди новими совковими лопатами прибирають солдати строкової служби, незамінні помічники місцевого населення. Можливо вони з учбового центру зв’язку, що в Червоних Казармах, або з авіамістечка. Всі вдягнені в зимову форму та помаранчеві жилети безпеки. Хлопці ретельно складають бруд під турнікетом у купки, які потім загрузять у самоскид і вивезуть за місто, щоб сіль не завдала шкоди деревам і газонам. Орієнтовно час зйомки кінець 1980-х початок 1990-х років, саме тоді у вітринах магазинів вже нічого не виставляли. На світлині закарбована ділянка вулиці 23-го Вересня від вулиці Калініна (Івана Мазепи) до вулиці Героїв Сталінграду. Саме там вишикувалися три однакові типові житлові п’ятиповерхівки №№ 9,11 та 13 у перших поверхах яких розташовувалися магазини господарчих та культтоварів, дитячих іграшок, взуття, одягу, галантереї та текстилю, гастроном. Газон, як видно на фото, з обох боків огороджений декоративним металевим турнікетом. За кадром праворуч з парного боку вулиці знаходиться молодий парк, який на той час носив ім’я «50 річчя ленінського комсомолу». В ньому працював літній кінотеатр. Сьогодні це парк Воїнів Афганців з пам’ятником «Синам Полтавщини загиблим в Афганістані в 1979-1989 рр.» автори В.Шевченко та А.Лисенко (1997), з Алеєю Слави на якій встановлена перенесена з Сонячного парку гранітна стела на честь військових з’єднань, що визволяли 23 вересня 1943 року Полтаву від німецько-фашистських загарбників, Сонячний годинник (1990) та руїни колишнього найкращого в місті широкоформатного кінотеатру «Алмаз» (1990). В ті далекі роки ця ділянка вулиці 23-го Вересня виглядала зеленою та ошатною з прозорою перспективою. З проїжджої частини добре проглядалися вивіски і вітрини магазинів, спостерігалося життя вулиці. Сьогодні всю цю панораму затуляють численні дрібні магазинчики (МАФи), що займають частину пішохідної зони і газону. У перших поверхах п’ятиповерхівок , як і раніше, розташовані різні заклади торгівлі. Продавців багато, а покупців – обмаль і тільки подекуди можна побачити залишки тієї огорожі газонів.

Запитання до 136-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: де зимового дня заправляють водії свої автомобілі?

Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua