Фото на завдання вікторини переносить читачів у часи горбачовської антиалкогольної кампанії 1985-1987 років, коли керівництво СРСР взялося викорінити пияцтво з побуту радянської людини, як соціальне зло.
– В історичній будівлі з еккером №14/18 (1906 р. архітектор В.Весселі) на розі вулиць Леніна (нині Небесної Сотні) та Гоголя (колишня Іванівська) тривалий час працював добре відомий декільком поколінням полтавців магазин «Кулінарія» Полтавського тресту їдалень та ресторанів, – згадує читач Сергій Зозуля. – Тут завжди можна було нашвидку підкріпитися гарячими сосисками з хлібом та гірчицею, випити філіжанку кави з тістечком чи випічкою. Коли скінчилися сосиски і розпочалася боротьба з пияцтвом, замість «Кулінарії» відкрили кафе «Морозиво», де відвідувачів частували морозивом «пломбір» з різноманітними наповнювачами – варенням, тертим шоколадом, фруктовими сиропами. Привітні продавчині майстерно викладали його кульками у креманки, зроблені з пластику чи нержавійки. Одноразового посуду тоді ще не було, тому доводилося їсти морозиво багаторазовими нержавіючими чайними ложечками, які в закладі ретельно мили, як і склянки в які бажаючим відпускали молочний коктейль. В правій частині першого поверху будинку (знаходиться за кадром) працював магазин «Укоопспілки» зі смачною назвою «Полтавські ковбаси». Тут завжди було чимало відвідувачів, особливо по вихідним. Вдень сюди заходили батьки з дітьми, екскурсанти школярі з різних міст України і Полтавщини, а ввечері – полтавська молодь – учні та студенти. Воно й не дивно, адже зовсім поряд за рогом по вулиці Гоголя, 22 у колишньому Просвітницькому будинку на спомин М.В. Гоголя (1901 р. архітектор О.Трамбицький) з 1961 року відкрився перший в області широкоекранний кінотеатр «Колос», який в епоху гострого дефіциту телевізорів залюбки відвідували всі верстви населення Полтави. Між зеленню дерев видніються висока прибудова з червоної цегли Полтавської філії інституту «Укрміськбудпроєкт» та пофарбована жовтим кольором частина верхнього поверху і дах історичної будівлі по Леніна, 16 (Небесної Сотні) колишнього дореволюційного готелю «Європейський». На час зйомки на першому поверсі з боку вулиці Гоголя там працювала «Дієтична їдальня». Зелене тло світлини створює Гоголівський липовий бульвар. Його історія починається з 1903 року, коли між вулицями Кузнецькою (нині Пушкіна) та Малопетровською (нині Небесної Сотні) вздовж Іванівської вулиці, поряд з щойно збудованим Просвітницьким будинком на спомин М.В.Гоголя на площі в 1,5 гектари була висаджена чотирирядна липова алея довжиною 350 м. До 100 річчя від дня народження М.В.Гоголя вулицю і бульвар назвали Гоголівськими. Зелені шати лип на фото приховують пам’ятник письменнику, скульптуру якого подарував місту в 1915 році Л.Позен. Сам пам’ятник відкрили тільки у 1934 році до 125 річного ювілею М.В.Гоголя. На місці колишньої, з часів Іллїнської ярмарки, Гостинодвірської площі (сучасна територія біля театру ім.М.В.Гоголя) у жовтні 1931 року урочисто відкрили поліграфічну фабрику. Її потужність дозволяла щорічно друкувати 1,5 мільйони примірників книжок, періодику, виготовляти учнівські зошити. В’їзд до фабрики знаходився саме в цьому місці, де за фонтаном зеленіє газон. Роки фашистської окупації залишили замість історичного центру міста суцільні згарища. Через десять років після визволення Полтави на місці розчищених руїн поліграфічної фабрики розпочали будувати нове приміщення драматичного театру за проєктом архітекторів О.Крилова та О.Малишенка. 7 листопада 1958 року театр був урочисто відкритий. Того ж року під час проведення облаштування прилеглої до театру території, ліворуч від театральної будівлі по вулиці Гоголя, як продовження історичної частини Гоголівського бульвару, висадили нову дворядну липову алею. Сучасний липовий Гоголівський бульвар складається з двох частин – між вулицями Пушкіна і Небесної Сотні та Небесної Сотні і Соборності (колишня Жовтнева). Він є ботанічною пам’яткою місцевого значення. На початку 1960-х років цей куточок нашого міста прикрасився новим фонтаном і декоративними вуличними ліхтарями, які встановили біля щойно відкритого пам’ятника Леніну, при вході до Гоголівського та Котляревського бульварів, а також на вході до театральної будівлі і на зупинці громадського транспорту «Театральна». На світлині другої половини 1980-х років саме на цій зупинці ми бачимо полтавців, що очікують тролейбус чи автобус. Фонтан, що на передньому плані, знаходиться біля службового входу до Полтавського театру ім.М.В.Гоголя. У 1960-х роках він мав дещо спрощений вигляд і потужність, але до 800 річчя міста перебудований. У ньому спекотного літа залюбки купалася дітвора з навколишніх вулиць. Поряд на лаві у холодку під каштаном і ялиною традиційно відпочивали перед репетиціями чи виставами ветерани полтавської сцени.
За повоєнну історію Гоголівського бульвару тут були облаштовані і працювали два невеличкі фонтани, вірніше сказати один, який встановлювали в двох місцях. Він являв собою круглий басейн з цегли діаметром 3-4 метри, потинькований цементним розчином, з великою, схожею на квітку-дзвіночок, мармуровою чашею, на п’єдесталі в центрі. З мідного сопла всередині чаші ледь дзюркотів струмінь. На край фонтану, наповненому майже повністю водою, зліталося на водопій пташине товариство. Першою локацією цього елементу садово-паркового дизайну у 1950-х роках була середня частина бульвару від вулиці Пушкіна до тоді ще воєнних руїн колишнього театру (кінотеатр «Колос») навпроти будівлі Держархіву по Гоголя, 24/18, а друга локація, вже після відкриття нової будівлі театру – навпроти вантажних дверей сцени. Після відкриття фонтану, що на фото, його попередника з боку вулиці Гоголя зрівняли із землею, закатали асфальтом, а мармурова чаша так ніде і не з’явилася у міських пейзажах. У 2003 році частиною фонтану біля театру став пам’ятник нашій славетній землячці Марусі Чурай роботи скульпторів Д.Коршунова та В.Голуба. Полтавці цей пам’ятник стали жартома називати дівчина з мобільним телефоном. Взагалі то полтавські фонтани не мають назв, тому їх позиціонують за місцем знаходження: у парку «Перемога», у Сонячному чи Петровському парках, у студентському сквері. Були свого часу оригінальні фонтани у парку Залізничників, сквері біля кінотеатру імені Котляревського, перед колишнім кінотеатром «Алмаз». Є в нашому місті один фонтан біля стадіону «Ворскла імені Бутовського», який міг би теж залишитися лише у наших спогадах, бо став занедбаним. Та все ж міська влада взялася його реставрувати. Робили це неквапливо і вбухкали чимало грошей, тому й назва в народі прижилася надовго – «Фонтан за мільйон». Хоча автор проекту цього фонтану архітектор Світлана Олійник робочу назву йому задумувала, як «Космос», а в підсумку офіційна назва фонтану під час відкриття у 1985 році стала «Фантастика». Та про це вже мало хто нині пам’ятає.
Запитання до 174-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: який мікрорайон нашого міста активно розбудовувався в перші роки Незалежності?
Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з сайту pastvu.com та архіву «ПВ»
