×

Вікторина «Знаю Полтаву»: Одна з вулиць, що відходять від Круглої площі

Сучасна вулиця В’ячеслава Чорновола в Полтаві – одна з тих, що відходять від Круглої площі. Саме одну з її частин, на якій працюють комунальники, ми бачимо на фото вікторини. Прокладена на початку ХІХ ст., до 1901 року вона одночасно мала дві назви – Поштамтська та Новопоштамтська. Будинки, які тоді були з парного боку (нині це непарна сторона), числилися за вулицею Поштамтською, яка простягалася від Архієрейської (Козака), перетинала Кузнецьку (Пушкіна) і закінчувалася на Новополтавській (Шевченка). Будинки ж з непарного боку (сучасний парний) вважалися розміщеними на вулиці Новопоштамтській, яка теж починалася від Архієрейської, перетинаючи Новополтавську, прямувала повз Базарну площу аж до Кладовищенського провулку (Остапа Вишні).

Назву вулиця отримала через розташування на ній двох губернських поштових установ Малоросійського поштамту зі службами кінного поштового двору (сучасна школа мистецтв). У 1901 році на честь сторіччя математика Михайла Остроградського вулицю назвали його ім’ям. З 1923 по 2016 роки вона носила ім’я більшовика Валер’яна Куйбишева, а з 20 травня 2016-го отримала ім’я В’ячеслава Чорновола. Свого часу на цій вулиці розташовувалися приватна жіноча гімназія Старицької (нині на цьому місці гімназія №6), плац і будівлі Кадетського корпусу (сучасний житловий квартал), поліцейська управа (будівля «Укртелекому»), Перша чоловіча гімназія (ЗОШ №3, Чорновола, 4). У різні роки в ній навчалися Михайло Драгоманов (з 1858-го), Михайло Старицький (1851–1858), Михайло Остроградський (до 1817), Леонід Глібов (1827).

У 1860–1870 роках на ділянці вулиці Новопоштамтської від Круглої площі до Новополтавської міська єврейська община будує дві одноповерхові муровані синагоги – Солдатську (на розі вулиць Чорновола, Пушкіна, 8/4), Хабатську (Чорновола, 18). Обидві культові споруди були націоналізовані на початку 1930-х років. У наш час після реконструкції і надбудови Солдатська синагога стала житловою чотириповерхівкою, а територію і будівлю Хабатської займають приватні орендарі. У будинку №20 з довоєнної пори і до середини 1960-х років працювала Полтавська СШ №23. Справжньою окрасою сучасної вулиці Чорновола став довгобуд 1980-х «Казковий палац» Полтавського академічного театру ляльок.

З 1740 по 1808 роки за межами форштадту Полтавської фортеці на території сучасного Центрального ринку розташовувалося кладовище з дерев’яною Всесвятською церквою. Після його закриття церкву перенесли на нове міське кладовище (сучасний парк ім.І.П.Котляревського) і встановили на місці, де вулиця Новопоштамтська (Чорновола) прилучається до Кладовищенського провулку (Остапа Вишні). Пізніше на колишній кладовищенській території облаштували Скатну площу, назва якої походить від слова «котити». Тут накатували зі складів на підводи діжки з вином та горілкою і розвозили по крамницях, корчмах і трактирах.

З переведенням із Ромен до Полтави у 1859 році Іллінського ярмарку виникла проблема з пошуком у місті нової торгової площі. Міська влада вирішила перенести Скатну площу у передмістя Супрунівку, а звільнену ділянку віддати під ярмаркову торгівлю. Так у Полтаві з’явився Новий, або Новоселівський базар. Такі назви вибрані невипадково, бо в місті на Петровській площі здавна відбувалася торгівля на Старому базарі, а місцевість, яка прилягала до Поштамтської вулиці, мала назву Новоселівка. Новий базар на той час займав площу в чотири десятини і 300 квадратних сажнів (4,5 га.). Довкола ринку і на прилеглих вулицях будуються різні торгові лавки, магазини комерційні установи. 22 вересня 1859 року на базарній площі з боку вулиці Всесвятської була закладена, збудована і освячена 18 грудня 1870 року кам’яна Преображенська (Спаська) церква. Храм пережив буремні роки революції, руйнування 1930-х і лихоліття фашистської окупації. Після відбудови у повоєнні роки Спасо-Преображенський храм став кафедральним, а в 1962 році його зруйнували. У 1872 році базарний майдан вимостили бруківкою, яку після зведення на початку 1960-х років Критого ринку «закатали» під асфальт. До нашого часу збереглися окремі двоповерхові будівлі початку ХХ ст., виконані в стилі модерн. Усі вони належали приватним торговцям і купцям. На перших поверхах працювали магазини і контори, у великих підвалах зберігався товар, а другий поверх здавався під житло. Деякі будівлі поєднувалися підземними ходами. І дотепер на цій території між вулицями Шевченка, Героїв-чорнобильців, Європейською та Новий базар розташовується Центральний ринок Полтави.

– Масове асфальтування полтавських вулиць розпочалося після прокладання глибинних каналізаційних комунікацій наприкінці 1950-х – початку 1960-х років, – розповів читач Сергій Зозуля. – Цю нелегку роботу виконували працівники Полтавських комунальних дорожніх підприємств, створених далекого 1945 року. Вони багато літ утримували дороги нашого міста у більш-менш задовільному стані. Після розпаду СРСР Полтава мала два повноцінних підприємства – Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління (ППШРБУ) та Полтавську міську шляхоексплуатаційну дільницю (ПМШЕД). Перше мало асфальтний завод і займалося ремонтом доріг і тротуарів міста, а друге їх обслуговувало. Обидва підприємства відповідали за стан полтавських доріг, дорожньої інфраструктури, зливової каналізації, зупинок громадського транспорту, зелених насаджень уздовж доріг і тротуарів. Недолуге керування цими колективами з боку міської влади призвело до їх банкрутства. З січня 2017 року розпочався процес ліквідації цих важливих для міста підприємств, який триває досі. Саме роботу полтавських шляховиків закарбувало фото вікторини. Дія відбувається наприкінці 1990-х – початку 2000-х років з непарного боку вулиці В’ячеслава Чорновола, на ділянці між вулицями Шевченка і Пушкіна. У перспективі видніються житлові будинки №№ 23, 21, 19, 15 з різними магазинами по лінії вулиці і ятка з ремонту взуття. У верхньому кутку знімка праворуч – чотириповерхівка колишнього тресту «Облсільгоспбуд». Наині все приміщення в оренді банків і приватних фірм. Видно техніку, яка задіяна в процесі, – тракторець «Білорус» і вантажівка-розкидувач МАЗ, далекі від досконалості і вимог часу. Напис на асфальтовому котку свідчить, що це власність ШЕДу. Калюжі, які заважають роботі, будуть розмітати мітлами. Вистигає асфальтова суміш, робітники не квапляться, до зими ще далеко.

Запитання до 150 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: яку частину нашого міста бачимо з висоти пташиного польоту? Назвіть роки зйомки.

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з архіву «ПВ»