×

Вікторина «Знаю Полтаву»: Одне з найбільших підприємств з випуску електродвигунів.

Цей комплекс адміністративних будівель промислової архітектури, що на світлині вікторини, знаходиться у Полтаві по вулиці Європейській, 155 (Фрунзе), знають всі мешканці нашого міста. Одні споглядають цей міський пейзаж з вікон громадського транспорту, інші працюють тут, або десь поряд. Майже кожен з нас щоразу поглядає на електронне табло в центральній частині будівлі, що крайня ліворуч на задньому плані фото. Вже багато літ цілодобово, любої пори року воно інформує полтавців про дату і температуру повітря, а також нагадує вчасно сплачувати податки. Така реклама не випадкова, бо саме весь цей корпус з другої половини 1990-х років займає Державна податкова інспекція міста Полтави. До того часу тут розміщувалися центральна прохідна та інженерно-технічні відділи Полтавського заводу «Електромотор», виробничі дільниці та заводська їдальня.

– Серед полтавців у розмовах про погоду часто можна почути, що на «Електромоторі» стільки-то градусів тепла чи холоду, – розповідає читач Сергій Зозуля. – Нині «Електромотору» належать шестиповерхова адмінбудівля, одноповерховий виробничий корпус та їдальня. Жовте листя під стрункими тополями на ще зеленому охайному газоні і клумби з традиційними чорнобривцями вказують на час зйомки – середина осені. Червоне гасло над останнім поверхом їдальні закликає полтавців бути в чомусь активними. Можливо, це бурхливі роки перебудови 1985-1990 років.

Свою історію відомий у Полтаві і далеко за її межами завод «Електромотор» розпочав у першій половині 1950-х років. В той час при Полтавському цукробурякотресті працювали авторемонтні майстерні, які реорганізували у ремонтно-механічний завод «Головпродмашдеталь». Його першою продукцією стали водопоказники до парових котлів і комплекси механізованих кормокухонь для тваринництва. Повоєнне відновлення промислового потенціалу країни відчувало чималу потребу у електродвигунах. Тож у квітні 1954 року розпочали їх випуск на базі щойно створеного РМЗ. У 1957 році без зупинки виробничого процесу були проведені реконструкція і розширення заводу, який невдовзі перейменували на Полтавський елекромеханічний завод «Електромотор», що спеціалізувався на виробництві електродвигунів. В цьому ж році завод освоїв виробництво побутових машин для натирання підлоги (натирачів підлоги), першу партію яких складали з комплектуючих виробництва Харківського електормеханічного заводу. З 1965 року підприємство повністю перейшло на випуск електродвигунів змінного струму одно-трифазних, потужністю до 100 кВт., а також моторів для промислових та побутових холодильників. 1970-1980-ті роки стали періодом найбільшого розвитку виробничої бази заводу. Саме тоді зводяться нові корпуси по вулиці Фрунзе (Європейська, 155), які ми бачимо на світлині вікторини. Заводська територія тоді сягнула від вулиці Кагамлика (раніше Щемилівська) до Фрунзе (нині Європейська). На балансі заводу «Електромотор» перебували гуртожиток для малосімейних на 108 квартир, дитячий садок №86 і база відпочинку в селищі Залізний Порт на Херсонщині. Після чергової реконструкції підприємства в цехах було встановлено п’ятсот одиниць нового обладнання – більш потужні преси, автоматизована лінія обробки і укладання статора двигуна 4А і перша в СРСР піч для термообробки листів магнітопроводів. На початок 1989 року завод був одним з найбільших підприємств Радянського союзу з випуску електродвигунів. Загальна вартість продукції, що випускалася підприємством, становила близько 50 мільйонів карбованців на рік. На заводі діяли десять автоматичних ліній, верстати з ЧПУ, промислові роботи. Більшість продукції випускалася з державним «Знаком якості». Крім союзних поставок електродвигунів, завод експортував їх на майже три тисячі підприємств в більш ніж п’ятдесяти іноземних державах. У 1990 році завод входив в число головних промислових підприємств Полтави, а у 1994 був перетворений у акціонерне товариство. У 2011 році ВАТ «Електромотор» реорганізоване у Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Електромотор». На сьогодні це Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) «Електромотор». Побутовим споживачам добре відома його продукція – електронасоси глибинні «Лідер» і відцентрові «Ворскла» та «Еней», кормоподрібнювачі «Елікор 1» (у чотирьох модифікаціях), електроточило «Темп» і розробка 2014 року доїльний апарат для фермерських господарств «Доярочка». У період «човникового туризму» полтавські електроточила і насоси успішно «експортувалися» бізнесменами початківцями до Польщі, Румунії, Угорщини.

Вулиця Європейська (Кобеляцька) сформувалася після 1805 року в процесі здійснення планування Полтави, як губернського міста. З часів Полтавської баталії по цій місцевості проходила вулиця-дорога, яка називалася Єгор`євська і вела від стін фортеці через дубовий гай, що ріс на території теперішньої обласної лікарні на Мачухи, Старі Санжари, Кобеляки і далі до самого Кременчука. Первинна назва вулиці – Кобеляцька. Її ділянка за Старим міським кладовищем (за могилою І.П.Котляревського) до початку ХХ століття вважалася передмістям. На плані Полтави 1903 року на ній позначені дотичні вулиці Третя Кобищанська (Панаса Мирного), Чайкінська (Кагамлика), Слюсарна (Баяна), Рогожанська (Героїв АТО), провулок Семенівський (Лялі Убийвовк) з каплицею в пам’ять 18 лютого 1861 року (відміна кріпосного права). На місці каплички у 1903 році на кошти родини купця другої гільдії Л.В.Колеснікова і за його заповітом через два роки після смерті благодійника була зведена, а у 1904 році освячена Макаріївська церква. Орієнтовно на місці сучасного ПрАТ «Електромотор» на плані позначено «Городское свалочное место». Практично формуватися ця частина майбутньої Полтави почала на початку ХХ століття. Спершу забудова садиб хатами відбувалася уздовж шляху, а потім і далі з обох боків, утворюючи майбутні вулиці і провулки. У 1925 році колишня вулиця Кобеляцька отримала назву Фрунзе. Вранці 18 вересня 1941 року з боку Мачух і Розсошенців по цій вулиці до Полтави вступили фашистські війська. Через 732 дні окупації по ній же вони і тікали від наступаючої Червоної армії. Масова багатоповерхова забудова вулиці Фрунзе розпочалася у 1970-х роках і не завершена й досі. Ще чимало старих будинків початку ХХ століття  залишилося з непарного боку навпроти меморіалу Солдатської Слави, в кварталі від зупинки «Панаса Мирного» до вулиці Чайковського, а з парного між вулицями Героїв АТО і Лялі Убийвовк і перед автотрасою. 20 травня 2016 року вулицю Фрунзе декомунізували і вона отримала сучасну назву Європейська. Нині куточок нашого міста закарбований на світлині вікторини виглядає майже так, як і в ті далекі роки. Тільки дещо змінилося на сучасне оздоблення фасадів, та замість старих тополь висаджені молоді кулеподібні клени, верби і берези.

Запитання до 179-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: де знаходиться це розворотне кільце тролейбусів?

Наші реквізити: 36000 м. Полтава, вул. Європейська, 8, телефон 509-331, reklama@visnyk.poltava.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з груп «Стара Полтава» та з архіву Полтавського тролейбусного депо.