Становлення музичної освіти на Полтавщині відбувалося упродовж ХІХ століття. У 1897 році після навчання грі на скрипці та концертної діяльності в Європі, до Полтави повернувся вже зрілим музикантом тридцятитрирічний колишній випускник Полтавського Петровського кадетського корпусу Дмитро Ахшарумов. Молодий скрипаль згуртував довкола себе полтавських музикантів, яких об’єднав у спілку любителів симфонічної музики, а на початку 1898 року заснував Полтавський симфонічний оркестр. Прем’єрний виступ колективу відбувся вже 28 січня того ж року і був схвально сприйнятий полтавською публікою. 1 березня 1898 року у нашому місті, за ініціативи Д.Ахшарумова, відкрилося Полтавське відділення Імператорського російського музичного товариства, одним з напрямків діяльності якого була організація музичної освіти та підготовки кваліфікованих фахівців. 8 вересня 1902 року при відділенні музичного товариства у будівлі колишніх окремих класів духовної семінарії на розі вулиць Протопопівської (Котляревського) та Малопетровської (Небесної Сотні) урочисто відкрили музичні класи. У 1904 році Д.Ахшарумов отримав дозвіл на реорганізацію музичних класів у музичне училище, яке очолював від заснування до 1919 року. Тут викладалися не лише фахові предмети, а й загальноосвітні, в обсязі перших чотирьох класів гімназії, та музично-теоретичні дисципліни і було відкрито клас ударних інструментів. Влітку 1911 року Д.Ахшарумов створює на базі Полтавського музичного училища постійний симфонічний оркестр. Ще до цієї події він захопився ідеєю спорудження пристойного приміщення із залою для репетицій і виступів оркестру та класами для занять з учнями. Надія втілити її в життя з’явилася у 1909 році, коли до Полтави на святкування 200 річчя Полтавської баталії прибув цар Микола ІІ. За існуючими припущеннями Д.Ахшарумов – позашлюбний син Олександра ІІ, тож після відкриття пам’ятника полковнику Келіну, він мав зустріч з царем. Микола ІІ пообіцяв виділити кошти на будівництво музичного училища. Можливо, родинні зв’язки відіграли в цьому свою роль. Хоча гроші – дев’яносто тисяч рублів надійшли лише наприкінці 1913 року, все ж це була рідкісна удача маестро, адже клопотання з цього приводу Києва і Харкова відхилили. Спорудження будівлі за проектом полтавського архітектора Т.Я.Гардасевича розпочалося в липні 1914 року по вулиці Пушкінській, а 1 серпня спалахнула Перша світова війна. Щоб завершити будівництво в умовах війни, виділених коштів виявилося замало. Для залучення додаткових грошей Д.Ахшарумов приймав до училища дітей із заможних родин, які робили добровільні пожертви і підвищив річну платню за навчання до трьохсот карбованців. Завдяки цьому на рахунок будівельної комісії в лютому 1915 року надійшло ще до тридцяти тисяч карбованців.
Урочисте відкриття триповерхового нового будинку музичного училища із класними кімнатами забезпеченими звукоізоляцією, з двома просторими фойє і концертним залом на тисячу двісті місць відбулося 2 березня 1916 року. Тоді ж пройшов і перший симфонічний концерт у новому залі. (нині – Полтавський палац дитячої та юнацької творчості). Після приходу до влади більшовиків доля Д.Ахшарумова склалася дуже трагічно. Його, як з «колишніх» так званих буржуїв, усунули з усіх посад і 1919 року він, глибоко ображений, назавжди залишає Полтаву. Подальші життєві і творчі шляхи музиканта пролягли до Криму, Петрограда, Воронежа і закінчилися в далекому туркменському Ашхабаді. У 1937 році з’явилася надія повернутися в Україну. В Києві якраз велися перемовини про включення його до професорського складу Київської консерваторії, та не склалося. 16 листопада за підлим наклепом, маестро заарештували, а 3 січня 1938 року Д.В.Ахшарумова розстріляли. До початку 1970-х років ім’я засновника Полтавського музичного училища було забуте.
З 1919 року училище реформовано в музичний технікум, а у 1837 повернуто первинний статус. В повоєнний період Полтавське музичне училище в різні роки розміщувалося за двома адресами – в приміщенні колишнього Українського клубу (1913-1918 рр.) по вулиці Комсомольській, 37 (Стрітенська) та в будинку №8/20 на розі вулиць Небесної Сотні (Леніна, Малопетровська) та Котляревського (Протопопівська) звідки починалася його історія. 25 січня 1953 року постановою Ради Міністрів УРСР училищу присвоєно ім’я М.В.Лисенка.
– Світлина ретро-вікторини «Знаю Полтаву» зроблена літньої пори на початку двохтисячних років, – розповів читач Сергій Зозуля. – У Полтавському музичному училищі імені М.В.Лисенка, що по вулиці Жовтневій, 11 (Соборності), триває підготовка до зими. Теплої пори, протягом навчального року, з розчинених вікон аудиторій на вулицю долинають звуки різних музичних інструментів та голосові вправи співаків. Бачимо, як робітники за допомогою автовишки замінюють проектні металеві вікна на пластикові. Стоси штучного каменю приготовані для облаштування прилеглої території. До початку занять старі бетонні плити тротуару замінять більш естетичною бруківкою, прокладуть доріжки, розіб’ють і насадять квітники. Головний фасад засяє новими стеклами у яких віддзеркаляться блакитне небо, старі липи вздовж обох боків центральної вулиці міста та Спаська церква. Варто згадати, що до числа втрачених храмів нашого міста відноситься п’ятибанний, кубічної форми із закругленими кутами храм в ім’я Воскресіння Христового. До 1936 року він височів на місці сучасної будівлі Полтавського фахового коледжу мистецтв імені М.В.Лисенка і радував людей своєю красою. Ліворуч від Воскресенського собору до Мазурівського яру і до нашого часу зберігся Воскресенський узвіз, а праворуч у 1903-1905 роках за проектом архітектора В.Кричевського споруджено будівлю Полтавського губернського земства (Краєзнавчий музей). Довгий час на центральній вулиці міста на місці зруйнованої Воскресенської церкви був пустир, в глибині якого стояли декілька житлових одноповерхівок, які, можливо, належали церковній громаді. На початку 1970 років на цьому місці розпочато будівництво нового приміщення у стилі модернізму для Полтавського музичного училища імені М.В.Лисенка, яку урочисто відкрили у 1971 році (арх. М.А.Деренько і Л.В.Шерстнюк). Серед старої забудови історичного центру міста нова будівля виділяється незвичним виглядом головного фасаду з його широким ганком, де традиційні колони замінені стовпами-опорами без капітелей і виступаючою скляною зовнішньою стіною концертного залу. П подібна у плані будівля розташована асиметрично земельної ділянки між довоєнною житловою двоповерхівкою (1925-1929 рр.) по Соборності, 15 і Воскресенським узвозом на який виходить лівий фасад будівлі музучилища. Ліву частину центрального фасаду на рівні другого-третього поверхів на радянські свята довгий час прикрашали великим за розміром обрисом голови Леніна і його відомим висловом «Мистецтво належить народові». Стараннями працівників благоустрою, учнівського та викладацького складу училища, земельна ділянка праворуч від навчального корпусу перетворена на ще один зелений куточок у середмісті. У 1977 році на головному фасаді музичного училища встановили дві меморіальні дошки – українському хоровому диригенту, композитору і педагогу Ф.М.Попадичу (1877-1943), організатору і керівнику зразкової капели бандуристів України В.А.Кабачку (1892-1957), засновнику Полтавського музичного училища Д.В.Ахшарумову (1864-1938), композитору, професору, заслуженому діячу мистецтва України А.П.Коломійцю (1918-1997) і Народному артисту України актору театру і кіно В.П.Мірошніченку. Життя всіх цих творчих особистостей в різні роки було пов’язане з Полтавським музичним училищем. У 1978 році з нагоди 75-річчя заснування Полтавського музичного училища тут відкрито музей «Музична Полтавщина». Першим завідувачем став активний збирач мистецьких цінностей, відомий полтавський диригент, композитор, музикознавець, фольклорист М. А. Фісун (1909–1994). В експозиції музею три розділи: «Творчість великого композитора-земляка М. В. Лисенка», «Діяльність Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка» та «Музична Полтавщина». З-понад 5 тисяч експонатів більше половини – оригінальні: фотознімки, документи, листи, друковані та рукописні твори композиторів, сувеніри, кераміка, скульптура, карбування – багатющий матеріал, зібраний дбайливими руками людей, які вірно служать мистецтву.
Запитання до 171-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: біля якого підприємства буяють квіти і доглянута територія?
Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву ПВ та сайту pastvu.com
