Новий рік одне з найпопулярніших свят, які протягом багатьох століть щороку відзначають, люблять і чекають люди різних національностей і віросповідань. Деякі історики вважають, що це свято зародилося не менше 5000 років тому. В Україні традиція новорічного святкування має тривалу і непросту історію. Наші предки у різні часи стрічали новий рік і в березні, і у вересні, і у січні. Сьогодні українці святкують Новий рік двічі – офіційно 1 січня за григоріанським календарем і неофіційно 14 січня (1 січня за юліанським календарем).
Наші давні пращури на Різдво замість ялинки на почесному місці в оселі встановлювали дідуха – особливий сніп жита чи пшениці з додаванням різних трав. В Україну звичай прикрашати новорічну ялинку прийшов в середині ХІХ століття і поширився в багатих родинах. Прагнення зберегти природу наштовхнуло людей до створення штучних ялинок. В середньовіччя з’явилися новорічні ялинки з дерева, а у 1880 році у Німеччині налагодили виробництво ялинок з гусячого пір’я і вони мали попит у населення до початку ХХ століття. У 1930 році виробникам туалетних йоршиків з кінського волосся прийшла ідея створити новорічну ялинку зі щетини. Хоча такий виріб вийшов дороговартісний, ним ще довго користувалися у своїх будинках американці і європейці, як повноцінною заміною новорічного деревця. Вірогідно, саме цю ідею використали виробники сучасних штучних ялинок з полівінілхлоридної (ПВХ) плівки.
В Україні перші штучні ялинки з пластмасового литва з’явилися у першій половині 1960-х років. На початку 1970-х у виробництво запустили більш естетичні штучні хвойні деревця з ПХВ плівки із дзеркальним сріблястим покриттям. Вперше ми їх побачили в інтер’єрах «Новорічних вогників» на телебаченні. Сучасні штучні новорічні ялинки використовує чимала частина населення, їх також встановлюють на майданах міст і містечок. Штучна ялинка в приміщенні не є безпечною.
Мешканці стародавнього козацького міста Зіньків на Полтавщині, в 1960-х роках висадили на центральній вулиці молоді ялинки. Тоді і гадки ніхто не мав, що через півстоліття одну із найвищих зелених красунь будуть прикрашати до новорічних свят, а 30 грудня 2016 року її визнали, як «Найвища новорічна ялинка, що росте у природному середовищі» і занесли до національного реєстру рекордів України. У свої 60 років вона досягла висоти 23,7 метри. Ялинка із Зінькова хоч і є найвища в Україні, але до світового рекорду – 48 метрової з Естонії, їй доведеться ще рости й рости.
Перша повоєнна міська новорічна ялинка Полтави була влаштована до зустрічі Нового 1945 року. Найбільш придатним місцем для проведення свята визнали Жовтневий (Корпусний) парк. Влада вже мала досвід проведення тут першої обласної виставки. Попри воєнну скруту, міська ялинка радувала полтавців саморобними прикрасами, зробленими учнями полтавських шкіл і вогниками електричних гірлянд із звичайних побутових лампочок малої потужності. З 1952 року і до початку будівництва театру Новий рік зустрічали на розчищеному від руїн поліграфічної фабрики майдані, де восени проводилися виставки до Дня визволення Полтави. За свою історію міська ялинка неодноразово змінювала місце встановлення – Сонячний парк біля Будинку піонерів Жовтнева, 16 (знесений), на виставковому майдані по вулиці Жовтневій, 45 (нині Соборності), площа біля театру ім.М.В.Гоголя, парк на майдані Незалежності.
З часом святково прикрашені новорічні красуні почали встановлювати у кожному районі і навіть мікрорайонах міста: на Колгоспному (Центральному) ринку, біля закладів культури, де проводилися дитячі новорічні ранки, – розповів читач Сергій Зозуля. – З роками і сама ялинка змінювала свою зовнішність і натуральність. Приблизно до другої половини 1960-х років новорічні ялинки – міську і районні привозили з лісництв. Вибирали високі, пишні, пухнасті сосни, яких чимало росло на лісових галявинах і на узліссі. Великі гілки, що заважали транспортуванню, відпилювали, а потім після встановлення прибивали цвяхами до стовбура і для певності підв’язували сталевим дротом. Найвищим шиком було, коли ялинку встановлювали в потужний редуктор з електродвигуном. Вона під час свят оберталася і миготіла різнокольоровими вогниками електричних гірлянд. У 1960-1970-і роки громадські ялинки прикрашали великого розміру дитячими іграшками: пластмасовими ляльками, барабанами, гітарами, балалайками, м’ячами, надувними гумовими іграшками у вигляді різних звіряток, героями мультфільмів, різнокольоровими прапорцями, а на верхівці червона зірка. Усі ці прикраси витримували експлуатацію лише одного сезону. Наступного року їх змінювали нові. Світлина вікторини відзнята близько 2000-го року в новорічні дні на майдані біля Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді по Жовтневій. Саме тут, дещо ліворуч за кадром, одна з найстаріших вулиць міста добігає кінця, прилучаючись до площі Зигіна. Її розділяє на два транспортні потоки – в центр і від нього місцева ботанічна пам’ятка природи Каштанова алея (1913 р.) довжиною в кілометр. У 2003 році через її аварійний стан всі дерева викорчували, а натомість висадили молоді каштани.
До радянсько-німецької війни це був район невеличких промислових підприємств, складів та баз, вперемішку з одноповерховим житловим сектором. В роки другої п’ятирічки за планом інженер-архітектора А.Станіславського на розі вулиць Пушкіна, Артема (Симона Петлюри) та Загородньої (Зигіна) зводиться багатоповерховий будинок-квартал для працівників бавовнопрядильної фабрики (ПТК). Під час німецької окупації все це було зруйновано і спалено. В час повоєнної відбудови разом з відновленням житлового фонду на розчищеній від руїн території у 1950 році розпочали будівництво клубу прядильників (архітектор М.Варакін, прив’язка проекту архітектори В.Крачмер та Д.Гольдінов). Будівля в стилі класицизму, планувалася, як центр нової площі в оточенні багатоповерхових будинків, що з часом було втілено в життя. За браком коштів і матеріалів будівництво тривало довгих десять років. У листопаді 1960 року по вулиці Жовтневій, 67 розпочав свою творчу біографію Будинок культури ПТК із залами: великою глядацькою на 600 і лекційною на 200 місць, спортивною та балетною, читальною при бібліотеці, кімнатами для занять гуртків. Чимало полтавців можуть згадати добрим словом цей заклад культури нашого міста. Дітям він запам’ятався веселими новорічними ранками з яскравою ялинкою, казковими виставами, улюбленими мультиками, солодкими подарунками від Діда Мороза і Снігуроньки. Ось і на світлині вікторини веселий Дід Мороз радісно запрошує до палацу культури ПТК. З часу відкриття палацу культури прядильників прилеглі вулиці невпізнанно змінилися. На місці старих мазанок «виросли» нові житлові багатоповерхівки та адміністративні будівлі. На задньому плані фото, праворуч за деревами старої каштанової алеї, добре видно семиповерховий адмінкорпус по Жовтневій, 66. Поряд за кадром – нова будівля ЗОШ №5. Ліворуч, у напрямку до площі Зигіна, над рукою Діда Мороза, проглядаються будови колишнього ательє мод «Сніжинка» (Жовтнева, 70-а) і швейного об’єднання «Ворскла» (Жовтнева, 72).Центральним об’єктом зйомки є новорічна ялинка Київського району міста, встановлена на площі перед Полтавським обласним центром естетичного виховання учнівської молоді (ОЦЕВУМ). Її можна назвати штучно-натуральною. На тлі неба добре видно верхівки молодих сосен, які встромлені у стовбур зі сталевих труб. Розвішані прикраси свідчать про тогочасну кризу і безгрошів’я. На початку січня 2019 та 2020 роках у Полтавському ОЦЕВУМі за підтримки української діаспори в США вперше в Україні було розгорнуто Різдвяне містечко «Ніч у Віфлеємі, спаситель народився». В історичних декораціях з живими тваринами до уваги відвідувачів пропонувалися колядки, майстер-класи, сюрпризи і подарунки. На площі під ялинкою на сіні гуляли справжні овечки, подалі в казанах варилася їжа. Величні декорації зовні і всередині нагадували частину стародавнього Віфлеєму. Як діти, так і дорослі мали змогу вільно поблукати імпровізованими вулицями, заглянути до крамничок і майстерень міста. Там спробувати власноруч сплести з лози кошик, чи зліпити з глини глечик, навіть приготувати парфуми, отримати на згадку східні пахучі спеції, скуштувати солодощі і почути багато цікавого. Та головне в цім дійстві – подивитися Різдвяну виставу і, звісно, побачити Марію з маленьким Ісусом на руках Йосипа. Дійства супроводжувалися стародавніми співами і музикою. Все це подарували полтавцям близько 50 волонтерів зі США, щоб показати дітям, що Різдво не тільки ялинка, цукерки, солодощі, подарунки і розваги, а перш за все історична подія народження Ісуса Христа.
Запитання до 159 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: на якому перехресті і в яких роках зроблене це фото? Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
