На першому поверсі історичної будівлі на розі вулиць Гоголя і Леніна (нині Небесної Сотні) №18/14 в усі часи розміщувалися різні заклади торгівлі. Багатьом полтавцям запам’яталися магазини «Полтавські ковбаси» («Укоопспілка») з боку вул. Леніна і «Кулінарія» (Трест їдалень і ресторанів) вхід з наріжної частини будинку. Саме його закарбовано на світлині ретро-вікторини «Знаю Полтаву».
На розі Мало-Петровської та Іванівської вулиць у кварталі колишніх Суздальських торгових рядів у 1906 році заможній полтавський торговець-взуттєвик Д.Я.Зеккель за проектом архітектора В.Л.Весселі зводить триповерховий прибутковий будинок в стилі раннього модерну. Будівля цегляна, з двома парадними фасадами, різновеликими вікнами, кутовим на два верхні поверхи еркером, завершеним куполом. Зовні стіни прикрашені ліпним декором. Дах огороджений балюстрадою з балясинами, а балкони – кованими решітками.
Підвальне приміщення котельні розташоване під лівою частиною будівлі. На першому поверсі знаходилися торгові зали галантерейного та взуттєвого магазинів, а на другому та третьому були розкішні квартири на декілька кімнат. Побутові приміщення виходили вікнами у двір, мали окремий «чорний вихід» і сходи. Всі перекриття – дерев’яні.
– Після жовтневого перевороту будинок націоналізували і віддали під комунальне житло з кухнями на п’ять господарів. З другої половини 1930-х більшу частину квартир в ньому займали родини командного складу 25-ї Чапаєвської дивізії, яка на той час дислокувалася в Полтаві. Серед інших тут мешкала і наша сім’я, – розповів читач Сергій Зозуля. – В роки сталінських репресій майже всі чоловіки були заарештовані. Додому не повернувся ніхто, в тім числі і мій дід Зозуля Трохим Костянтинович.
В роки Другої світової війни будинок згорів. Після відбудови 1947-1953 рр. його віддали під житло полтавцям. Пам’ятаю, як школярем, відпочиваючи з бабусею, як тоді казали, у липовому скверику біля маленького фонтанчика, ми завжди при зустрічі віталися з літньою сімейною парою лікарів, що на той час мешкали у довоєнній квартирі нашої родини. В епоху горбачовської антиалкогольної кампанії «Кулінарію» закрили, «за відсутністю товару». На виконання урядової постанови від 16 травня 1985 року відкрили кафе «Морозиво». На фото добре видно вивіски обох закладів – колишньої «Кулінарія» на даху, яку не встигли зняти, і нового кафе «Морозиво» над вітринами з макраме. Одяг полтавців і червоно-блакитні тогочасні державні прапори України з обох боків на вході до кафе та листя на деревах свідчать про те, що це рання осінь і полтавці святкують День міста. Фото зроблено від будинку на розі вулиць Гоголя і Леніна №23/11. Якби фотограф змістив ракурс зйомки трішки ліворуч, на світлині закарбувався б початок старого липового бульвару з пам’ятником Миколі Гоголю. Історія бульвару починається далекого 1903 року коли від просвітницького дому вздовж Іванівської вулиці в бік вулиць Мало-Петровської (Небесної Сотні, Леніна) і Кузнецької (Пушкіна) на площі 1,5 га. була висаджена чотирирядна липова алея довжиною 350 м. У 1909 році до сторіччя від дня народження М.В.Гоголя алею назвали його ім’ям. У1958 році під час формування архітектурного ансамблю площі біля нової будівлі театру, з лівого боку фасаду по вулиці Гоголя, як продовження історичної частини гоголівського бульвару, висадили нову дворядну липову алею. Сучасний липовий бульвар є ботанічною пам’яткою місцевого значення. На початку 1970-х років до святкування 800 річчя Полтави, огорожу навколо старої частини бульвару замінили на сучасну.
До сторіччя від дня народження М.В.Гоголя вдячні полтавці хотіли за власні пожертви встановити пам’ятник видатному земляку. У 1907 році оголосили збір коштів, та це виявилося зробити нелегко. Виникла недовіра до збирачів. Справу під свій контроль вимушена була взяти поліція, яка налагодила подальшу діяльність так, як треба – з відомостями, підписами і печаткою. Подальша доля зібраних грошей невідома, адже бронзову скульптуру Гоголя, над якою Леонід Позен працював два роки, він подарував місту 1915 року.
Скульптор зобразив письменника, що сидить у роздумах на великому камені, обпершись об нього правою рукою з олівцем. Ліву руку поклав на коліно і тримає в ній записник. На плечі накинутий плащ-крилатка. Спочатку пам’ятник хотіли встановити на вулиці, що носить його ім’я перед «Театральним залом ім.М.В.Гоголя». На заваді стали Перша світова війна, а потім буремні події революції та Громадянської війни.
Радянській владі більшовицьке сумління і дворянське походження М.В.Гоголя довгий час не дозволяли встановлювати пам’ятник письменнику. Майже два десятиліття скульптура пролежала на якомусь полтавському складі. І лише у 1934 році до 125-ї річниці від дня народження письменника, пам’ятник було встановлено на початку одного з найкращих бульварів міста по вулиці, що носить його ім’я.
У 1959 році на 150-ті роковини М. В. Гоголя були поліпшені форми п’єдесталу та встановлена бронзова дошка з написом «М. В. Гоголь 1809-1852». До двохсотрічного ювілею письменника у 2009 році відреставрували постамент, привели до ладу скульптуру. Нажаль, після реставраційних робіт по периметру підніжжя пам’ятника замостили плитами квітниковий газон який так пасував споруді. Вздовж липової алеї, від самого пам’ятника і до майданчику, перед будівлею колишнього театру (кінотеатр «Колос», «Wizoria») встановили вісім скульптур гоголівських літературних героїв.
Небагатьом полтавським вулицям вдалося зберегти до нашого часу свою автентичність. Та це не про вулицю Гоголя. Саме на ній залишилася, звісно з повоєнною відбудовою, більша частина старовинної забудови другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
– Твори Гоголя – мої перші книжки, це мій улюблений письменник, – розповіла читач Тетяна Кириченко. – У моєму повоєнному дитинстві не було книжок, наша сімейна бібліотека згоріла. Та одного разу сусід подарував нам кілька старих томів видання Миколи Гоголя з малюнками. Ці книги для мене читала бабуся і мені дитині, як не дивно, все було зрозуміло і дуже подобалося. У своїх творах Гоголь нічого не видумував, і мені здається, що його герої живуть і нині серед нас.
Запитання до 139-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: в якому місці відбувається посадка дерев, можливо впізнали когось з учасників толоки?
Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
