×

Вікторина «Знаю Полтаву»: У колишньому міському парку збудували спортивний квартал

У 2021 році Полтавська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву (СДЮСШОР) №2 відзначила шістдесятирічний ювілей. Тому у завданні вікторини не випадково з’явилося фото спорудження цього закладу.

У середині кварталу, обмеженого сучасними вулицями Європейською (Фрунзе, Кобеляцька) і Котляревського (Протопопівська), Пилипа Орлика (Паризької Комуни, Дворянська) і Соборності (Жовтнева, Сталіна, Олександрівська) до початку другої світової війни знаходився старовинний міський парк. Вік дерев, що зростали тут, був чималий. Про це свідчить єдиний екземпляр не менш як трьохсотлітнього дубу, що встояв до наших днів і якого можна побачити на колишньому подвір’ї Полтавської СДЮСШОР №2 по Європейській, 9-б. Центральний вхід до парку був з вулиці Жовтневої на місці сучасної будівлі по Соборності, 32-а, а ще один знаходився з боку вулиці Паризької Комуни, в тому місці, де нині заклад дошкільної освіти (ЗДО) №5 «Ягідка» по Пилипа Орлика, 29-а.

Парк був достатньо великий і мав солідний вік, його ще називали садом. Тінистими алеями серед вікових дерев і квіткових клумб прогулювались багато поколінь полтавців. З 1935 року це улюблене місце відпочинку стали називати Полтавський міський парк імені А.В.Луначарського. Теплої пори по вихідним дням на танцмайданчику грала музика, кружляли пари. На відкритій мушлі-естраді грали місцеві музиканти, духові оркестри. Не цуралися Полтави і відомі радянські артисти. Виступав у парку з концертом вельми популярний у той час московський джаз-оркестр під орудою Семена Самойлова. Старше покоління полтавців відпочивало на садових лавах, а дітей приваблювали бризки струменів фонтану. Ще в серпні 1941 року парк Луначарського працював, а 18 вересня з боку Мачух до Полтави вступили німці. За два роки окупації улюблений парк полтавців вирубали на дрова і зруйнували. На його місці до початку 1960-х років залишався пустир де кілька сезонів поспіль встановлювали свої шапіто цирки, що приїздили на гастролі.

До нашого часу по вулиці Європейській від Пилипа Орлика до Соборності збереглися чотири історичні будівлі – будинок пастора лютеранської кірхи (кін. ХІХ ст.) сучасна філія ЗДО №5 «Ягідка» Європейська, 3; прибуткові будинки – по Європейській, 9-а (1814) в якому тривалий час мешкав викладач танців І.О.Джемшеров, про що перехожих сповіщала начищена до блиску гравірована табличка на вхідних дверях зі старовинною бронзовою ручкою; по Європейській, 11 (1913) – сучасний електрорадіотехнічний ліцей №10 і двоповерховий міський особняк (1844) купця А.Варшавського (Реміснича управа) на розі Європейськоі та Соборності, 34. З боку вулиці Котляревського до міського парку, серед інших, виходив дворовий фасад двоповерхового особняка (1904-1906 рр.) полтавського міського архітектора В.Веселлі (Котляревського,8)

У 1930-ті роки в СРСР при спортивних товариствах активно створювалися  дитячі спортивні школи (ДСШ). Першими з них були ДСШ «Юний динамівець» та «Юний спартаківець». Учні шкіл з 1931 року обов’язково здавали спортивні норми комплексу «Будь готовий до праці й оборони СРСР». Тим хто успішно витримував випробування вручали посвідчення і значок, який за свою історію кілька разів змінював вигляд. В подальшому програма охоплювала вікові групи населення від десяти до шістдесяти років і проіснувала до 1991 року.

–У повоєнні роки фізкультурно-спортивний рух у нашому місті тримався і опирався на спортивні зали та майданчики навчальних закладів, стадіонів «Урожай», «Динамо», «Локомотив», «Трудові резерви», – розповів читач Сергій Зозуля. – До початку 1960-х років у Полтаві було тільки два міських спортзали – по Жовтневій, 37 у будівлі  початку ХУІІІ століття де колись були губернаторські стайні, а нині ДЮСШ «Авангард» ім.І.Шемякіна і у колишній синагозі А.Зеленського 1870 року побудови розвивали ігрові види, велоспорт, нині тут колишній будинок побуту по вул. Небесної Сотні, 13 (Леніна). У 1958-1966 роках тривав третій етап повоєнної відбудови Полтави – розвиток нового будівництва і комплексного благоустрою. Наприкінці 1950-х років місце колишнього парку Луначарського розглядалося серед інших для будівництва міської бібліотеки, та пропозицію не підтримали. Восени 1959 року на пустирі колишнього парку за проєктом полтавської архітекторки Л.П.Крачмер (Шерстнюк) БУ-3 Полтавського обласного будівельного тресту розпочало зводити першу у Полтаві ДЮСШ. Роботи велися поширеним у ті роки методом народного будівництва. Кадровим робітникам допомагали тренери, юні спортсмени та їх батьки, керівництво міста і області. На світлині вікторини закарбований період будівельних робіт на побутових приміщеннях майбутньої спортшколи. Муляри «під шнур» кладуть цеглу, яку дерев’яними ношами підносять дівчата помічниці, а хлопці, учні професійно-технічного училища, в новеньких спецівках і формених кашкетах з блискучим козирком старанно вимішують цементний розчин і відрами підносять його майстрам. До речі, саме в ці роки 1959-1963 в СРСР проходила реорганізація  ремісничих училищ (РУ) в професійно-технічні (ПТУ). В СРСР щорічно у другу суботу серпня відзначали два професійних свята – День будівельників і День фізкультурників. У серпні 1961 року напередодні свого професійного свята полтавські будівельники зробили чудовий подарунок дітям та юнацтву міста – світлу і простору будівлю спортивної школи з величезним залом, роздягальнями і душовими. Тепер тут могли займатися спортом більше тисячі дітей. З самого початку Полтавська спортивна школа №2 мала основну спеціалізацію підготовки волейболістів і баскетболістів, та крім цього в ній працювали секції легкої атлетики, художньої гімнастики, акробатики, тенісу, плавання та водного поло. На подвір”ї ДЮСШ були облаштовані відкриті тренувальні майданчики на яких щозими заливали ковзанки. Дещо пізніше на території колишнього міського парку Луначарського розпочали будівництво першого у Полтаві відкритого плавального басейну, який здали в експлуатацію у 1964 році. Згодом у самостійні заклади виділилися ДЮСШ №3 із плавання, школа гімнастики «Спартак», ДЮСШ №1 із легкої атлетики, а СДЮСШОР №2 стала спеціалізованою з ігрових видів спорту – волейболу та баскетболу. На початку 1970-х років до головного корпусу спортшколи з боку вулиці Котляревського добудували приміщення у два поверхи зі спортивними залами на кожному. Нині Полтавська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву №2 успішно співпрацює з Полтавським ліцеєм №14 «Здоров’я», має чудову тренувальну базу – три спортивні зали, комфортні роздягальні з душовими, сауною і фенами. Влітку юні спортсмени проводять тренувальні зміни у заміському таборі «Олімпійські надії» в селищі Верхоли. На місці колишніх відкритих тренувальних майданчиків СДЮСШОР №2 між шкільною будівлею і басейном «Дельфін» по Європейській, 9 вже шостий рік будують міську школу боротьби. За цей час справа не просунулася далі закладки фундаменту і встановлення декількох арматурних каркасів майбутніх опорних колон. На весь цей безлад зарослий бур’янами і прикритий від полтавчан та гостей міста будівлями – історичною 1814 року (Європейська, 9) і сучасною Полтавського художнього музею (галерея мистецтв) ім.М.Ярошенка (Європейська, 5) сумно споглядає покалічений часом і людьми трьохсотлітній дуб велетень, залишок колишньої окраси нашого міста.

Запитання до 181-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: Ця зупинка вже була тимчасово обмеженою. В якому році й чому?

Наші реквізити: 36000 м. Полтава, вул. Європейська, 8, телефон 509-331, reklama@visnyk.poltava.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Володимир СУЛИМЕНКО

Фото з Державного архіву Полтавської області та архіву «ПВ».