×

Вікторина «Знаю Полтаву»: Верхівку міської ялинки у 1962 році прикрашала ракета

Підсумки 132 етапу вікторини «Знаю Полтаву»

19 грудня 2019 року на площі біля театру ім. М.В.Гоголя урочисто засвітилася вогниками головна ялинка нашого міста. Від Віфлеємської зірки на верхівці і до самого низу, довкола ялинки, розкинулося величезне шатро сріблястих вогників ілюмінації. Вже більш як півстоліття, за винятком деяких років, коли міська ялинка змінювала «прописку», жителі міста стрічають тут новорічні свята.

Фото ретро-вікторини переносить нас на початок 1960-х років. Дітям, які з батьками в той час зустрічали Новий рік біля міської ялинки, сьогодні вже під шістдесят. З огляду на гасло на даху щойно збудованої житлової п’ятиповерхівки по вул. Жовтневій, 26 (Соборності), світлина зроблена взимку 1961-1962 рр. (ХХІІ з’їзд КПРС відбувся у жовтні 1961 р.). Ще донедавна на цій ділянці вулиці на майданчиках, розчищених від руїн часів фашистської окупації, велися будівельні роботи. До 150 річчя з дня народження М.В.Гоголя зводилася нова будівля театру (1958 р.). Майже одночасно підіймаються споруди центрального універмагу (ЦУМ) по Жовтневій, 28 та двох житлових п’ятиповерхівок по Жовтневій, 26 (на фото) та 25-а (ліворуч за кадром). І ось вже Новий 1962-й рік щасливі містяни зустрічають у нових квартирах з усіма зручностями і купують новорічні подарунки в щойно відкритому триповерховому універмазі. Згодом, на першому поверсі п’ятиповерхівки, що на фото, відкриється ресторан «Театральний». Поки формувався архітектурний ансамбль Театральної площі, міську ялинку встановлювали у Сонячному парку, біля Палацу піонерів (будівля не збереглася).

Наявність невеличких яток створює враження розгорнутої торгівлі смаколиками чи сувенірами. Насправді – це казкові будиночки для дитячих розваг. Лише в одній з яток, що на задньому плані в нижньому кутку праворуч, теплої пори продавали українські сувеніри – полтавські вишивки, опішнянську кераміку, різьблення по дереву, а передноворічної пори – ялинкові прикраси.

– Саме тут мені пощастило придбати великі скляні різнокольорові кульки з візерунками розписаними фосфорисцентною фарбою, що світиться в темряві, – згадує читач Сергій Зозуля. – Як видно із світлини, міська ялинка в тому році була натуральна. Закріплена у великий потужний електричний редуктор, вона оберталася довкола своєї осі. Прикрашали її справжніми великими дитячими іграшками: барабанами, гітарами, балалайками, дудками, гумовими м’ячами, надувними звірятками, пластиковими ляльками. Протягом ХІХ ст. верхівку різдвяної (новорічної) ялинки прикрашала Віфлеємська зірка, або фігурка Ісуса Христа. Зазвичай їх робили рельєфними з дрезденського картону із сріблястим чи золотавим покриттям. Для більшого ефекту їх підсвічували свічечками. З початком Першої світової війни верхівки ялинок почали вбирати в шпилі, схожі на навершя солдатських касок і шоломів. У 1918 році більшовицька влада визнала різдвяну ялинку «буржуазними забобонами» і заборонила її. Ця міра пролетарської справедливості діяла до 1935 року, поки не виникла ідея замість традиційного Різдва святкувати Новий рік. Віфлеємську зірку замінили на п’ятикутну червону, а Святого Миколая на Діда Мороза і Снігуроньку. З 1949-го року 1-е січня стає вихідним днем. Після польоту Юрія Гагаріна у космос, зірку на верхівці на деякий час трансформували у космічний корабель-ракету. Саме таку ми бачимо на верхівці ялинки, що на світлині. Із здобуттям Україною незалежності, ялинку повернули Різдву, і на її верхівці знову засяяла Віфлеємська зірка. Підсвічувалася ялинка електричними гірляндами із звичайних побутових лампочок 40-60 ватт, пофарбованих олійною фарбою у червоний, синій, зелений, жовтий кольори. Причому при наборі кольорової гами не допускалося розташовування поряд жовтих і синіх лампочок. Завдяки переривнику, вони по черзі вмикалися і вимикалися. Підготовчі роботи і прикрашання міської ялинки здійснювали працівники «Міськсвітла». Темної пори площа, як і вулиця Соборності (Жовтнева), освітлювалися парними ліхтарями, встановленими на азбестоцементних стовпах, таких, як на світлині ліворуч. До речі, на цьому ж стовпі бачимо встановлений для озвучки алюмінієвий гучномовець «дзвіночок». Музику крутили з приміщення театру. Ще одна деталь інтер’єру тогочасних полтавських вулиць – важка чавунна урна для сміття (на фото праворуч в нижньому кутку). Новорічний пейзаж чудово доповнює пухнастий іній, який вкрив все довкола. Наостанок хочеться відмітити у що вдягнені полтавці. Весь одяг з натуральних вовняних тканин з хутровими (цегейковими) комірами, шапками та пухові хустки. Взуття різноманітне від битих валянок до імпортних чобітків. Синтетика тоді тільки зароджувалася.

Повертаючись до фото завдання вікторини. Переглядаючи підшивки газети «Зоря Полтавщини» можна побачити, що у 1960, 1961 та 1962 роках верхівку полтавської міської ялинки на Театральній площі прикрашала ракета. Вже у 1965 році і наступні роки – п’ятикутна зірка.

Запитання до 133 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: звідки і куди зібралася ця весела компанія?

Наші реквізити: 36000 м. Полтава а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua

Фото з архіву «ПВ»