У кінці ХІХ століття Полтава розросталася у північно-західному та південно-західному напрямках. Тривало освоєння Подолу. Уздовж вулиць Кременчуцької (Соборності) та Кобеляцької (Європейської) за міською околицею з’являлися нові квартали і вулиці. Одна з них – сучасна Зигіна (носить назву з 1944 року), колишня Новопроектована, Загородня. Прокладена вона від Сінної площі до вулиці Аненської (Халтурина) паралельно вулиці Кременчуцькій (Соборності). Перетинається з Прохорівською (Ватутіна) та Костянтинівською (Артема, Симона Петлюри).
Якщо центральна частина міста забудовувалась щільними кварталами дво- та триповерхових житлових будинків, то другорядні, хоч і нові, вулиці тривалий час мали садибну одноповерхову забудову. Чисто вибілені хатинки потопали у зелені садків і квітників. Такою була і вулиця Загородня (Зигіна). На плані Полтави 1903 року на її початку позначена богадільня. На розі з вулицею Костянтинівською (Симона Петлюри, Артема) у будинку №5, згідно з «Табелем будинків у м. Полтава 1887 р.» 10 (22) травня 1879 року народився майбутній український державний, військовий та політичний діяч Симон Петлюра. Будинок зруйнували на початку 1970-х років, а натомість збудували типову житлову п’ятиповерхівку. Саме в цьому будинку з жовтня 1971 року по липень 1985 року жив і працював відомий український письменник-гуморист Олександр Іванович Ковінька. Про це сповіщає меморіальна дошка, встановлена на фасаді цього будинку в 1992 році. Між Загородньою (Зигіна) та Пушкіна на території сучасної ЗОШ №38 до початку 1990-х років розміщувався будинок, у якому з початку ХХ ст. і до 1922 року мешкав І.Павловський (1851–1922), відомий історик, архівіст, музейник і громадський діяч. За Генеральним планом розвитку Полтави 1934–1935 років, розробленим інженер-архітектором А.Станіславським, до кінця 1930-х років у місті зведено 25 багатоповерхівок. Серед них житловий комплекс-квартал ПТК між вулицями Пушкіна, Артема (Симона Петлюри) та Загородньою (Зигіна). Багатьом полтавцям вулиця Зигіна другої половини ХХ ст. відома тим, що на самому її початку від перехрестя з вулицею Ленінградською (Сінною) з непарного боку розташовувалися Київський райвідділ міліції з ізолятором попереднього затримування та Полтавський психдиспансер. Поряд на Ленінградській, 14 (Сінній), – Полтавський міський військкомат і середня школа №17. Сучасних обрисів вулиця Зигіна почала набувати з 1970-х років.
– Фото вікторини, зроблене наприкінці 1970-х – початку 1980-х років, закарбувало першу житлову п’ятиповерхівку поліпшеного планування на Зигіна, 2, – розповів читач Сергій Зозуля. – Вона прибудована до щойно зданої п’ятиповерхівки на Ленінградській, 4 (Сінній). «Бюро подорожей та екскурсій», вивіску якого добре видно на фото, розташоване в наріжній частині першого поверху, добре знали полтавці тієї пори, бо саме тут займалися організацією як масового, так і індивідуального відпочинку трудящих. Звідси вирушали автобуси у далекі і близькі подорожі, які ставали все популярніші після переведення у 1967 році підприємств і організацій на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Туристсько-екскурсійний рух в Україні набув широкої масовості. У 1969 році була створена Українська республіканська рада з туризму та екскурсій. З часом вона вже мала розвинуту інфраструктуру своїх представництв. Якщо у 1970 році в Україні було 58 турбаз, їх філій і осередків, то вже у 1983 році – 75 турбаз, чотири туркомплекси, 25 готелів, 11 осередків, шість кемпінгів, 36 стоянок і наметових містечок. Відбулося зростання у 2,7 разу. Упродовж 1970–1985 років екскурсійне обслуговування зросло в сім разів – з 6,2 млн до 43,5 млн туристів. Будь-якої пори року в різних куточках країни можна було зустріти натовпи людей з фото- чи кінокамерами або з великими сумками, повними різного краму і гостинців. Адже їздили не тільки пізнавати світ, набратися вражень та відпочивати, але й щось придбати. До місця призначення діставалися автобусами, поїздами і навіть пароплавами та літаками. Восени для любителів тихого полювання у вихідні організовували приміські поїзди «Грибник», а взимку прихильників лижних прогулянок чекали сервісні дизель-поїзди «Сніжинка». Окрім літнього відпочинку на морі, великою популярністю користувалися туристичні маршрути у Карпати, до Криму і Таврії, братніх республік Прибалтики, Білорусі, Молдови; у міста-герої Київ, Одесу, Севастополь, Керч, Волгоград, Ленінград, Москву. Зазвичай туристичні групи відправлялися у подорожі в другій половині п’ятниці і до понеділка поверталися додому.
9 липня 1971 року Президія ВЦРПС прийняла постанову, якою профспілковим комітетам надавалося право сплачувати 70% вартості екскурсій та подорожей на маршрутах вихідного дня за рахунок профспілкового бюджету. Тобто путівка обходилася трударям лише за 30% вартості.
Якщо вже бути прискіпливим, то можна сказати, що на фото вікторини не самий початок вулиці Зигіна, а будівлі під №№2 і 4. Адміністративна будівля на Зигіна, 1, відома. У 1956 році її звели для студентів технікуму м’ясної промисловості, які тут жили недовго. До 1960 року їх переселили на зйомні квартири, бо приміщення зайняв новоутворений Полтавський раднаргосп, у відання якого було передано 113 підприємств. Раднаргоспу підпорядковувалися всі підприємства, що працювали на його території. Проіснував він до січня 1963-го. З цього приводу, очевидно, пораділи студенти технікуму, які знову повернулися в просторі світлі апартаменти. Щоправда, у 1985 році їх знову чекало переселення на вулицю Шевченка, 96, бо будинок на Зигіна, 1, перейшов у власність Полтавського обласного виконавчого комітету.
На останок варто згадати той факт, що існує анотаційна дошка вулиці Зигіна з написом: «Вулиця Зигіна названа в пам’ять командувача армією, яка брала участь у визволенні Полтавщини від німецько-фашистських загарбників генерал-лейтенанта Олексія Івановича Зигіна (1896–1943)». Установлена дошка на фасаді чотириповерхової будівлі, зведеної в 1963 році, у якій функціонує спортивний магазин «Динамо». І хоча будівля на непарній стороні вулиці Зигіна, проте має адресу вулиця Дмитра Коряка, 2-А.
Запитання до 144 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: розкажіть про особливості відпочинку полтавців на Ворсклі в минулі роки. Можливо, вам відоме саме це місце на фото?
Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
Фото з архіву «ПВ»
