Підсумки 129 етапу вікторини «Знаю Полтаву»
Цим полтавським хлопчакам нині трохи за 40 років, а того теплого дня на початку жовтня 1987-го, що відображений на фото вікторини, вони усміхнені поверталися зі школи додому. Вдягнені у тогочасну шкільну форму з піонерськими краватками, взуті у перші кросівки вітчизняного виробництва, з учнівськими ранцями-портфелями, вони крокують біля могили російських воїнів, загиблих у Полтавській битві. Їхні 24-та школа і рідні домівки розташовані у місцевості, де 27 липня 1709 року стався Полтавський бій. Досі центральна частина колишнього поля Полтавської битви зветься в народі Шведською могилою, таку ж назву носить і прокладена через нього у ХХ столітті вулиця, що з’єднує Зіньківський шлях з дорогою до селища Яківці. Назву одержала від Братської могили російських воїнів, які загинули у 1709 році. На ній розташовані музей історії Полтавської битви, заснований 1909 року за ініціативи викладача ПКК І.Павловського, пам’ятник Петру І, Сампсоніївська церква (1856), інститут свинарства і Полтавська ЗОШ №24.
Увічнення пам’яті воїнів, загиблих у Полтавській баталії, спорудження меморіальних пам’яток відбувалося в кілька етапів протягом двох століть. Спочатку, за наказом царя, перемогу під Полтавою святкували щорічно, та після його смерті (1725) цю традицію забули і відзначали лише «круглі» дати. На другий день після битви відбулося поховання російських воїнів: у меншій могилі – офіцерів, у більшій – унтер-офіцерів і рядових солдатів. Над братськими могилами насипали курган і встановили дубовий хрест. Після поховання росіян цар наказав поховати всіх загиблих вояків шведської армії з проведенням молебну протестантським священиком. Але ще довго, уже після цього, на полі битви місцеві жителі знаходили рештки шведських солдат, присипаних землею. У 1808 році замість старого дубового хреста встановили новий, теж дерев’яний, але оббитий позолоченою жерстю. У 1894 році за проектом архітектора М.Никонова майстер А.Баринов спорудив зі світлого граніту хрест висотою 7,5 м на постаменті з написом про поховання 1345 російських солдат і офіцерів. До верхівки кургану вели кам’яні сходи з металевою огорожею. Майданчик навколо хреста викладений плитами рожевого граніту. З такого ж каменю виготовлені бордюри навколо могили і 27 тумб огорожі зі стилізованими гарматними ядрами на верхівках, поєднаних між собою важкими металевими ланцюгами. Саме частину цієї огорожі видно на фото ліворуч. З часом курган почав просідати. У 1906 році, готуючись відзначити 200-річчя Полтавської битви, пам’ятник на могилі докорінно реконструювали. Після демонтажу гранітних деталей в основі кургану спорудили мурований склеп, який у подальшому мав слугувати фундаментом для насипу земляної частини. Після завершення всіх робіт пам’ятник відновили у первинному вигляді. Спочатку склеп хотіли використовувати для надмогильної каплиці. Згодом у ньому відкрили церкву Петра і Павла, на стінах якої були встановлені мармурові дошки з переліком полків, що брали участь у битві, їхні прапори та історичні реліквії.
Після Жовтневого перевороту 1917 року більшовицьке керівництво Полтави наказало всі металеві частини пам’ятників, пов’язаних з Полтавською битвою, демонтувати й відправити на переплавку. Свідома частина полтавської інтелігенції відправила листа нашому земляку, наркому освіти Анатолієві Луначарському з проханням зупинити безчинства. З Москви надійшла урядова телеграма з вимогою відновити все на свої місця. Завдяки цьому сьогодні полтавці та гості міста мають змогу побачити історичні пам’ятники, які віддавна вважаються своєрідними візитками Полтави.
Склепну церкву закрили в середині 1930-х років. У передвоєнний період її приміщення віддали під склад паливно-мастильних матеріалів. За цим же призначенням використовували історичну пам’ятку й німецькі окупанти. У 1959 році курган і пам’ятник на могилі російських воїнів частково реставрували. Після виконання гідроізоляції склепу в ньому створили залу пам’яті полеглих у Полтавській битві. У центрі над гранітною плитою з бронзовим лавровим вінком схилені прапори Семенівського та Преображенського полків. У середині вінка бронзовий напис «Сини Вітчизни, хоробрі справи ваші ніколи не будуть забуті у потомства». За кілька років через відсутність у приміщенні вентиляції і надмірну вологість, експозицію в склепі довелось демонтувати.
– Добре пам’ятаю цей період. Літньої пори 1960 року мене, вже учня третього класу, батько вперше повіз до музею Полтавської битви, – розповів читач Сергій Зозуля. – Тоді туди курсував автобус п’ятого маршруту «Центр – Яківці». Огляд музейної експозиції справив на мене незабутнє враження. Ми підійшли до заґратованого входу у склеп на могилі російських воїнів, на власні очі бачили всередині бойові знамена і пам’ятні вінки. Мені здалося, що з глибини темряви в спеку літнього дня дихнуло холодом вічності. З тієї пори я багато разів приїздив до музею, самостійно і з екскурсією, оглядав уже знайомі й нові експонати, щоразу згадуючи своє перше знайомство з історією рідного краю.
У 1981 році музей і комплекс пам’ятників, пов’язаних з Полтавською битвою, оголошено Державним історико-культурним заповідником «Поле Полтавської битви» площею 770 га. На історичній території поля 30 курганів та чотири поселення скіфської пори. Про ті далекі історичні часи нам, сучасникам, нагадують деякі топоніми рідного міста – вулиці Скіфська, Кобзарська, Шведська Могила, Редутна, а шляхом де тепер проходить прокладена у ХІХ ст. вулиця Шведська, через передмістя Павленки до поля Полтавської битви просувалися шведські війська.
За часів Російської імперії й упродовж усієї радянської доби події Північної війни і Полтавської битви тлумачились лише як перемога російської зброї і славних справ Петра І. Ретельно замовчувалося все, що відображало участь у воєнних діях українського козацтва й гетьмана України Івана Мазепи. Нині ми маємо змогу заповнювати новими знаннями білі плями в історії незалежної України.
Запитання до 130 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: пам’ятаєте, на якій вулиці росли такі великі дерева?
Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 50-93-31, електронна пошта info_visnik@ukrpost.ua, сайт www.visnyk.poltava.ua
