Найбільш поширеними хворобами картоплі є різні гнилі, які особливо агресивні і небезпечні у тому приміщенні, де при невідрегульованих повітряному і температурному режимах зберігаються великі маси картоплі. Інфекція цих хвороб потрапляє у сховище разом з бульбами з поля, де вона накопичувалася протягом багатьох років, коли там вирощували картоплю. Однією з таких хвороб є кільцева гниль картоплі.
Під час збирання картоплі при зіткненні здорових бульб з ураженими бульбами, інфікованою тарою може відбутися поверхневе зараження бульб, що називається ямчастою гниллю і відіграє велику роль у розповсюдженні кільцевої гнилі. Часто хвороба має прихований характер – зовні здорові рослини дають уражені бульби.
Збудник – бактерія Corynebacterium sepedonicum Skapt et Burkh. Хвороба розповсюджена в усіх регіонах картоплярства. Розвитку хвороби сприяють підвищена температура та висока вологість грунту. Дуже уражені бульби зазвичай згнивають не даючи сходів, слабо уражені рослини в результаті їх загального пригнічення утворюють значно менше бульб. Втрати врожаю від кільцевої гнилизни в окремі роки можуть досягати 45%.
Перші ознаки хвороби виявляють наприкінці цвітіння картоплі із в’яненням одного або кількох стебел у кущі. Листки уражених рослин поступово жовтіють, пластинки скручуються вздовж головної жилки, стебла поникають і засихають. Більш виразно ознаки захворювання проявляються у посушливе, спекотне літо. Під час вегетації при ранньому бульбоутворенні збудник хвороби проникає у молоді бульби картоплі через столони. Ураження у більшості випадків розпочинається зі столонного кінця, а вже пізніше хвороба поширюється у середину бульби. На початку захворювання уражена бульба зовні не відрізняється від здорової. Поверхневе зараження бульб бактеріальною інфекцією відбувається і під час збирання картоплі у вологу погоду внаслідок контакту бульб з ураженим бадиллям.
Перші ознаки хвороби на таких бульбах виявляються лише через 2-3 місяці їхнього зберігання у вигляді ямчастої гнилі. Її можна виявити лише після очищення бульб від шкірки. На поверхні очищеної бульби помітні округлі плями напівгнилої м’якоті, завбільшки з головку шпильки (2-3 мм) жовтого або кремового забарвлення. Пізніше ямки розростаються, розширюючись у діаметрі до 1,0-1,5 см, поглиблюються і досягають судинного кільця. В судинах відбувається інтенсивне розмноження бактерій, шкірочка бульби над ураженою тканиною лопається, і на її поверхні з’являється вдавлена ямка.
Основним джерелом інфекції є уражені бульби картоплі, додатковим джерелом – неперегнилі рештки та інфіковане бадилля. Нагромадженню бактеріальної інфекції у ґрунті спричиняє монокультура картоплі. Поширення і перезараження кільцевою гниллю відбувається також у разі різання насіннєвих бульб картоплі.
Фітосанітарні заходи:
- Забороняється ввезення насіннєвого матеріалу, товарних партій картоплі і ґрунту із заражених зон країн розповсюдження хвороби;
- Дозволяється завезення сортозразків для науково-дослідних установ з обов’язковим розміщенням їх в інтродукційно-карантинних розсадниках;
- При ввезенні картопля підлягає первинному огляду з обов’язковим відбором зразків для лабораторної експертизи;
- Для вчасного виявлення захворювання необхідні обстеження посівів;
- При виявленні вогнищ зараження вживаються заходи по локалізації та ліквідації хвороби згідно з існуючими інструкціями.
Заходи захисту картоплі від хвороб при зберіганні:
- Зменшення механічних пошкоджень бульб у процесі збирання, транспортування, сортування та перебирання;
- Перед закладанням бульб на зберігання їх потрібно ретельно перебирати та вибраковувати пошкоджені;
- Очищення та дезінфекція картоплесховищ;
- Правильний режим зберігання бульб в картоплесховищах (в зимовий період у сховищі, де зберігається насіннєва картопля, слід підтримувати температуру в межах 2-4°С, відносну вологість 85-90%);
- Мінімальна кількість перебирань, зокрема зимових, оскільки це призводить до травмування і поширення інфекції на здорові бульби, ретельне перебирання у весняний період перед посадкою.
Щоб запобігти розповсюдженню кільцевої гнилі картоплі, рекомендується посадка сортів картоплі стійких до цієї хвороби; внесення в грунт достатньої кількості мінеральних добрив та правильна підготовка врожаю до закладки на зберігання.
